Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
УДЖ 163 УД1 уджиґнути, -ну, -нёш разг. 1) укусить; (жалом) ужалить; {колючкой) уколоть; (о некоторых насекомых и растениях также) обжечь, ожечь [Фауст: Який це дрік тебе вджиґнув? Чого це ти так чудно кривиш морду? (перекл. Лукаша)]; 2) (хлестнуть) обжечь, ожечь [Уджиґнув батіжком по спині (Сл. Гр.)]; 3) (убежать) улепетнуть [Уджиґнув з хати (Сл. Гр.)]; 4) (устроить , сделать что-либо особенное) закатить [Бондар: ..Та й уджиґну ж весілля я на славу!.. (Тоб); Тоді [Еней] до війська обернувся, Прокашлявся.. І річ таку їм уджиґнув (Когпл.)]. удивлятися, -ляюся, -ляєшся и обл. удавлюватися, -лююся, -люєшся, удивитися (удивлюся, удивишся) 1) (во что, редк. на что) глядеть (только несоверш.), смотреть (только несоверш.); (только во что и особенно внимательно, напряжённо) вглядываться, вглядеться, всматриваться, всмотреться [Я стою на вокзалі, вдивляюся в обличчя від'їжджаючих (Довж.); Антін прикладав до чола руку і вдивляється на захід (Чорн.); Дід мовчав, удивляючись униз, мов у глибокий колодязь (Вас); Він пильно вдивлювався в лиця людей, що сиділи поруч нього коло стола (Вас.)]; 2) (только соверш. — во что, на что — устремить неподвижный взгляд) обл. уставиться [Вуйко Дорко спер руки на коліна і вдивився в землю (Мак.)]; 3) (только несоверш. — в зеркало и т. п.) глядеться, смотреться [Попід горою річка тиха, а чиста така, що хоч чепурним в неї вдивлятись (Вовч.)]. удила см. вудила. удиратися, -раюся, -раєшся, удертися и удратися (удеруся, удерешся) врываться, ворваться; (силой в помещение и т. п. —ещё) вламываться, вломиться; (преим. о неприятеле) вторгаться, вторгнуться [В цей час навстіж розчиняються двері, і двоє німецьких солдатів вдираються до кімнати (Янов.); Гайдамаки чи не в першу ж ніч вдерлися до замка (Коч.); Серця ми гартували В горнилі канонад на полі бойовім, Коли в наш отчий край удерлись злі навали (Дор.)]. удити см. вудити. уд и хати, удихнути см. вдихати, вдихнути, удівець, -вця вдовец; (реже) вдовый [Старий удівець привітно зустрів гостей, заметушився по хаті (Ст.)]. удівонька ласк, вдовушка [Неборак, як голуб, 8 нею, 3 безталанною своєю, Од зіроньки до зіроньки Сидять собі у вдівоньки (Шевч.)]. удівство вдовство [Кривоніс про своє вдівство не сказав Ярині. Може, справді тільки тепер довідалась (Панч)]. удій (род. удою) с.-х. удой; (надоенное молоко — ещё) надой [[Доярка] зуміла підвищити удій по своїй групі корів у півтора раза (Наука і життя, 1961, 10)]; молоко вечірнього удою молоко вечернего УДОя: удійний с.-х. удбйпый; (дающий много молока разг. — ещё) удойливый [Скоро всі побачили Маркові здатності: виходив удійних корів, що вславили ферму (Горд.)]. удійність, -ності с.-х. удойность; разг. удойливость [Доярка-скотарка обслуговує 8— 14 корів, залежно від удійності їх (Колг. вироби, енцикл.)]. уділ1, -лу сущ. 1) ист. удел [Московський князь Василій Васильович A425—1462 рр.) в результаті багаторічної боротьби знищив багато дрібних князівств — уділів всередині Московського князівства (Іст. Укр. РСР)]; 2) (судьба) книжн. удел, участь [Невже повік уділом буде твоїм Укрита злість, облудлива покірність..? (Фр.); Чер- нишевський: Так, це уділ борця і демократа Життя прожити з посохом в руках... (Коч.)]; 3) (совместная деятельность) уст. участие; брати ***л принимать участие, участвовать [— А пора збирання винограду? — пригадує Зам- tip. — Ну, це вже легка, празникова ро- ота. Ціла родина бере уділ в тій праці (Коцюб.)]. уділ2 нар. обл. вниз [Монтаньяр спускає шнура, причепленого до гака, за вікно: ..Берись і лізь та поглядай уділ (Л. Укр.); Р у ф і н: Зійди до мене вділ, і якнайшвидше (Л. Укр.)]. уділити см. уділити. уділитися см. уділятися. уділити, -ляю, -лябш, уділити (уділю, уділиш) (що, чого) редк. уделять, уделить (что, чего); наделять, наделить (чем, редк. что) [Перелесник: Потім ми заглянем до ворі в віконце, зірка-пряха вділить срібне волоконце (Л. Укр.); Землею рідною живу У бурях, снах і наяву. Вона мені вділила сили, Як того квіту у саду (Ст.)]. уділятися, -ллється, уділитися (уділиться) 1) обл. передаваться, передаться [Побачили [тухольці] Максима, як виринав ів води.. Радість їх живо уділилася цілій громаді (Фр.)]; 2) страд, з. (несоверш.) уделяться; наделяться; ср, уділяти. удільний ист. удельный [III з'їзд [РСДРП] висунув вимогу конфіскації., поміщицьких, казенних, церковних, монастирських і удільних земель (Іст. КПРС)]. удіння см. вудіння. удіяти (удію, удієш) сделать; (быть в силах) мочь сделать; (получить желаемый результат) достигнуть (чего), добиться (чегб) [І раптом Василькові захотілося приклеїти одну летючку на спині нотаря. Він буде не він, як такого не вдіє (Турч.); — Нащо ж ти оддав? — А що ж ти з ним удієш? (Барв.); Де одна [рука], там друга буде, І усюди добрі люди Звикли бачить їх обох; Як одна чого не вдіє, Зараз друга підоспіє — І пороблять діло вдвох (Рл.); Україно! плачу слізьми над тобою... Недоле моя! що поможе ся туга? Що вдію для тебе сією тяжкою журбою? (Л. Укр.)]; ^ти шкоду причинить вред [Людська злість та неправда не вдіє мені ніякої шкоди (Н.-Лев.)]; лиху (горю) нічого не вдієш беде (горю) [ничем] не поможешь (разг._ не пособишь) [— Розходьтесь, соколи мої ясні! — промовляє стара, плачучи. — Вже нашому лиху нічого, мабуть, не вдієш! (Вовч.)]; нічого не вдіє ничего не 11* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)