Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
удк 164 удо поделает, ничего не может сделать (с кем поделать); ничего не достигнет (не добьётся); разг. ничего не выходит (не выйдет); (о средстве) разг. не подействует [Мучився отак з ним батько, мучився, та, заплакавши, й каже Мотрі: «Ні, вже нічого з хар- цизою не вдію!» (Мирн.); Бурлака: ..Ви старшину вибрали, ви його й змінить можете. Тільки ж, як ви будете свариться, то нічого не вдієте (Тоб.); Слізьми не поможеш горю. Слізьми нічого не вдієш (Мирн.); До речі, агрономові вже казали, що отрута нічого не вдіяла? (Донч.)]; щ о вдію!, щ о вдієш!, щ о вдієте! (редк. щ о вдіяти!) (восклицание) что могу поделать!, что поделаешь!, что поделаете! [Він усією шкірою відчував, як зневажливо дивляться всі йому вслід, вважають його за дезертира. Неприємно, та що вдієш! (Шовк.)]; щ о вдієш, вдієте, к о- лй... что поделаешь, поделаете (что прикажешь, прикажете делать), если... удка см. вудка. удмурт удмурт. удмурти, -тів удмурты. Удмуртія Удмуртия. удмуртка удмуртка. Удмуртська Автономна Радянська Соціалістична Республіка Удмуртская Автономная Советская Социалистическая Республика. удмуртський удмуртский. удмухувати, -мухую, -мухуеш, удмухнути, -ну, -нёш вдувать, вдунуть; (перен. — только соверш.) вдохнуть [Вал рухав циліндричні ковальські міхи, і вони ритмічно і потужно вдмухували повітря у вузенький отвір на дні горна (Тулуб); Порвану кулею черевику він знову стулив докупи, як чародій, вдмухнув у приречену на смерть людину життя (Дм. Бедз.)]. удобрений удобренный [Кукурудзу на зерно колгосп сіє, як правило, після озимини, яка сіялась по удобреному пару (Рад. Укр., 1954, І)]. удобреність, -ності с.-х. удобренность. удобрення удобрение; утучнение [Важливим засобом дальшого підвищення врожайності пшениці є удобрення (Колг. Укр., 1956, 7)]. Ср. удобрювати. удобрити см. удобрювати. удобритися см. удобрюватися. удобрювальний удобрительный [Значно підвищуються удобрювальні властивості торфу, коли його компостують з гноєм, фекаліями, зеленою масою люпину, гноївкою., тощо (Колг. Укр., 1957, 8)]. удобрювання удобрение, удабривание; утучнение [Поряд з використанням торфу як палива його можна широко використовувати для удобрювання (Вісник АН УРСР, 1949, 4)]. Ср. удобрювати. удобрювати, -рюю, -рюєш, удобрити, -рю, -риш удобрять, удабривать, удобрить; (туком — ещё) утучнять, утучнить [Бригада удобрює ставки гноєм, вносячи його по 5—10 тонн на гектар (Колг. Укр., 1957, 2)]. удобрюватися, -рюється, удобритися, -риться 1) утучняться, утучниться; 2) страд, з. (несоверш.) удобряться, удабриваться; утуч- няться; ср. удобрювати. удобрювач с.-х. удобритель. удова вдова; (реже) вдовая [Лука Митрофа- нович одружився вдруге з бездітною вдовою Докією (Козач.)]; ^ва по кому вдова когб; королева- ~ва королева- вдова, вдовствующая королева. удовбати см. удовбувати. удовбування вдалбливание. удовбувати, -бую, -буєш, удовбати, -баю, -баєш вдалбливать, вдолбить. удовёнко разг. сын вдови [Дитяточко собі росло, 3 Івасем удовенком гралось (Шевч.)]. удовець (род. удівця) обл. см. удівець. удовж 1) нар. вдоль; (реже) в длину [Стривай, мамо, по улиці Я вдовж подивлюся, Поцілуюсь раз із милим Та раз обіймуся (народна пісня)]; ^ж і в п 6 п ер є к вдоль и поперёк; 2) предл. вдоль [Ми плили вдовж сірих скель, оточених рядом кольорових молюсків (Коцюб.)]. удовжки нар. в длину, длиной. удовий вдовый [Начитався піп удовий, Як святії жили, Як то вони по пустинях Господа молили... (Руд.)]. удовин, уст. удовиний вдовий, вдовы (род. п. от вдова) [Оксана почала розповідати про своє гірке вдовине життя з малими дітьми (Вас); Ой талане, талане, Удовиний поганий! Чи ти в полі, чи ти в гаї, Обідраний цигане, 3 бурлаками гуляєш? (Шевч.)]. удовиця вдова; уст. вдовйца [Хазяйка наша була удовиця старенька, привітна й ласкава (Вовч.); Верба зігнулась, як стара вдовиця, Бо скоро вітер налетить здаля (Шп.)]. удовиченко разг. сын вдовы [Я к и м а х а: ..Кричить [Шевченко] на все село, Що я не маю права віддавати У рекрути Івана Смоляка -Це ж неподобство! Марія Василівна: Справді неподобство! Бо він удовиченко! (Коч.)]. удовичий редк. вдовий, вдовы (род. п. от вдова). удовичка ласк, вдовушка. удовівна разг. дочь вдовы [Катрусею вдовівна звалась (Шевч.)]. удовіти, -вію, -вієш вдоветь, вдовствовать [Ця пані удовіє, — вже три роки тому, як поховала чоловіка (Вовч.)]. удоволений прич. удовлетворённый, уст., шутл. ублаготворённый; (в значении прил. — ещё) довольный [Контррозвідник, вдоволений з того, що схвилював! знесилив цим Журбу, сів до столу і надавив ґудзик кнопки (Епік); Андрій Маркович зареготався удоволений (Вас); Панську землю ділить [Антін] справедливо. Люди вдоволені (Чорн.)]. удоволеність, -ності удовлетворённость. удоволення удовлетворение, удовлетворённость; (реже) довольство; (преим. от приятных ощущений) удовольствие [Настя дивилася на портрети своїх любих синів, і посмішка гордовитого вдоволення не сходила з її уст (Кач.); Він., одколупував скойки від скель, висисав перламутрову слизь і зажмурював од вдоволення очі (Коцюб.)]; почуття ^>ня чувство удов- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)