Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
УЗД 170 у зр уздорбвлений обл. исцелённый [Він [Флавіан] з несвітським криком кинувся сам на коліна перед чудесно уздоровленою дівчиною (фр.)]. уздоровлювати, -люю, -люєш, уздоровйти, -ровлю, -ровиш обл. исцелять, исцелить [Він [святий Пантелеймон] не так лічив, як інші лікарі, а уздоровлював тільки дотиком і молитвою (Фр.)]. уздрівати, -ваю, -ваєш, уздріти, -рю, -рйш видеть, увидеть [Скрізь [Турн] ярим оком окидає, Енея з військом уздріває І репетує до своїх (Котл.); При зблиску ракети Черниш уздрів зеленкувате зосереджене обличчя Козакова (Гонч.)]. уздріватися, -вається, уздрітися, -риться казаться, показаться; видеться, привидеться (разг.), чудиться, почудиться; разг. мерещиться, примерещиться, померещиться [Христя підійшла й сказала: — Чи мені привиділось, — щось паче за ставком перед самим носом перебігло. Ваші всі тут? — Тобі то вчувається, то вздрівається, — відказав Верига (Ланч); Уже він хотів повернути поза хатою до дверей, коли це (уздрілось йому) немов щось мелькнуло... (Мирн.)]. уздріти см. уздрівати. уздрітися см. уздріватися. узенький редк. см. вузенький. узи (род. уз) узы [Невпинно міцніють узи дружби та співробітництва між СРСР і державами Азії й Африки, що стоять па позиції миру (Іст. КПРС)]. узивати, -ваю, -ваєш, узвати (узву, узвеш) разг. 1) называть, назвать; (обидным ело- вом — ещё) обзывать, обозвать (кем, чем); (только несоверш. — бранить разг. — ещё) честить [Жила удова з дітьми у хатці, — навіть би й хаткою узивати не годилося — хижкою (Вовч.); І здавався їй Чіпка не таким гультіпакою та волоцюгою, яким його люди взивали (Мирн.)]; 2) (куда) обл. звать, позвать [Узивають її в хату, питаю: «Чи підеш, чи пі?» (Етн. мат.)]; 3) уст. см. волати, благати. узиватися, -ваюся, -ваєшся разг. называться [Вислала б серце — ніхто не чує, Вислати б слово — нащо слова. Кажуть, і пошта вже не працює Та, що взивала ся польова (Мал.)]. узимку, обл. узйму, узимі нар. зимой [Ермітаж узимку відкривали тільки на час від десятої до другої години дня (Ільч.); У косовицю став [Чіпка] за косаря, викосив дванадцять копиць сіна. Є чим овечок у зиму годувати (Мирн.); Він згадує про важке життя вівчаря взимі (Фр.)]. увір редк. см. взір. узлик обл. см. вузлик. узлитися, -люся, -лигася разг. обозлиться; разг. озлиться [Усі узлились, хоч тепер і не ходи, Поки діла не поправиш, і до віку ти сюди (Манж.)]. узлісний опушечный [Розгулявся таврійський сироко... Перші найжорстокіші його удари приймає на себе оцей зелений узлісний мур {Гонч.)]. узлісок, -ску, узлісся опушка [леса] [На узбіччях доріг, узлісках, головним чином тих, що прилягають до посівів люпину, випасати курей треба також восени (Колг. Укр., 1956, 12); Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава (Л. Укр.)]. узлоститися (узлощуся, узлостишся) разг. обозлиться; разг. озлиться [Він був пияк, був справді марнотратець, ..узлостившись, підносив кілька разів і руку на неї (Коб.)]. узлуватий см. вузлуватий. узмор'я взморье [Мружиться дівчина від яскравого сонця, бачить, як миготять на узмор'ї дельфіни, наче чорні камені-круг- ляки (Тулуб)]. узнавання узнавание. узнавати, -наю, -наеш, узнати, »-наю, -наєш 1) узнавать, узнать [Дівчинка, чим більш бачила і узнавала, тим більше всього боялася (Іван.); Вивчаючи художні твори Льва Толстого, російський робітничий клас узнає краще своїх ворогів.. (Ленін); В лиху годину узнаєш вірну людину (приказка)]; 2) (только несоверш. — кого за кого; кого, що) редк. признавать, признать (когб кем; кого, что); считать (кем, чем) [Та околиця, де жив вій, Вся була йому віддана, Люд увесь в тім краю мусив Узнавать його за пана (Л. Укр.)]; 3) обл. см. довідуватися. узнаватися, -наеться узнаваться. узнаки нар. 1): даватися, датися ^кй а) (о чём) давать, дать себя знать [Цимбал не відставав, та відсутність тренажу давалася взнаки: він важко хекав, хилитався, весь спітнів (Багм.)]; б) (только соверш. — о ком) показать себя [Коли так, вона знайде суд на них, вона дасться їм узнаки (Коцюб.)]; 2) (в значении сказуемого) быть знакомым; (с заменой дат. п. имени- тельным и именительного винительным) знать [3 ненавистю [Когут] розглядав почерк. Ой, взнаки йому ця рукаї (Цюпа)]. узнати см. узнавати. узол обл. см. вузол1. узор, -ру уэор [Вишиває і співає, І ніхто того не зна, Де узор вона кінчає, Де ту пісню почина (Рил.)\. узорець, -рця уменьшу ласк, узорчик [Соломія., купила канви, накупила заполочі, дістала усяких узорців у дівчат (Н.-Лев.)]. узористий узорчатый, узорный [Присадкуваті хатки визирають з-за заметів узористими віконцями (Кирил.)]. узорйти, -рю, -рйш обл. увидеть [Очі мої., навіть у найтемнішу ніч узорять потрібну мішень (Гал.)]. узорний узорный; (с у ворами — еще) узорчатый [У хатці прибрано, підметено — ні порошинки по кутках, узорні вишивки та плетива на рушниках, на подушках (Забіла)]. узорчастий, узорчатий узорчатый, узбрный [На узорчастих вікнах тремтять блищики зірок (Ст.); Маленький будиночок стояв у гущині великих грабів, відгороджених від вулиці високою узорчатою чавунною огорожею (Собко)]. узріти, -рю, -рйш редк. увидеть; арх. узреть І Швидше, швидше б узріти Дніпро, Рідне еебо і рідну столицю, 3 пліч ізняти сол- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)