Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уко 179 уко лося таке? (Мирн.)]; укоїлася спірка возник спор [У жінки з чоловіком спірка вкоїлася (Ном.)]. Ср. укоїти1. укоїтися2 (укбюся, укоїшся) успокоиться. Ср. укоїти2. укол, -лу укол [Сестра робила Олені якісь уколи, і, здавалось, хворій ставало краще (Коп.); Та в серці я на все життя Болючий той укол поніс... (Фр.)]. уколений редк. уколотый [Зо зла трохи не скрикнув він і, наче уколений, скочив з ліжка і заходив по хаті (Мирн.)]. уколисувати, -сую, -суєш, уколисати, -саіо, -саєш убаюкивать, убаюкать; (движением— еще) укачивать, укачать [Спомини вколисували Германа (Фр.); Поїзд їде далі, колеса торохкотять у такт та вколисують утомленого Дорка... (Мак.)]. уколисуючий убаюкивающий [Чорний цвіркун., виводить свою одноманітну вколисуючу пісеньку (Донч.)]. уколоти1 (уколю, уколеш) (причинить боль) уколоть; (перен. — ещё) уязвить; (сказать разг. — ещё) съязвить [Будяк боляче вколов руку (Донч.); Осіння вода відразу вколола його тисячами голок, все тіло немов отерпло (/Гол.); Нагадування про старий борг вкололо брата (Шиян); — Ні, ти в мене не хазяйка-таки! — О, ти мудрий хазяїн!., по чужих хатах ходячи та чуже добро поїдаючи, — уколола Наталія Миколаївна (Мирн.)]. уколоти2 см. уколювати. уколотий1 уколотый; уязвлённый [— Гор- пино! — скрикнула вона. Горпина, як уколота, схопилася (Мирн.)]. Ср. уколоти1. уколотий2 вколотый. Ср. уколювати. уколотися1 (уколюся, уколешся) (чем) уколоться. уколотися2 (во что) см. уколюватися. у колошкати, -каю, -каєш фам. укокошить, ухлопать [По селу заходили страшні вісті.., що [Христя] злигалася з хазяїном і вкупі уколошкали хазяйку (Мирн.)]. уколупувати', -пую, -пуєш, уколупати, -паю, -паєш и однокр. в. уколупнути, -ну, -непі отколупывать, отколупать, отколупнуть; (соверш. разг. — ещё) уколупнуть [Приміг би, серця вколупнув та дав (Ном.)]. уколювати, -люю, -люєш, уколоти (уколю, уколеш) (во что — обычно вколювати, вколоти) вкалывать, вколоть [Знайшла [Марія] голку й до чоловіка підійшла, щоб ґудзик пришити. Тихін розхристав полушубок і, як уколола вже Марія якийсь раз, сказав їй: — Щось за гвалт на селі знявся (Головко)]. уколюватися, -люється, уколотися (уколеться) вкалываться, вколоться. укольнути, -ну, -нега разг. кольнуть [Хри- стю — як хто голкою укольнув.. Вона ніколи не ждала такого від Грицька... (Мирн.)]. укомплектований укомплектованный [Напередодні визвольного походу Марко Артьомов прийняв укомплектовану військову частину (Чорн.)]. укомплектованість, -ності укомплектованность. укомплектовую ння укомплектование. укомплектовувати, -товую, -товуєш, укомплектувати, -тую, -туєш укомплектовывать, укомплектовать. укомплектовуватися, -товується, укомплектуватися, -тується укомплектовываться, укомплектоваться [Приступили до роботи дільничні механіки і агрономи, укомплектовуються тракторні бригади (Рад. Укр., 1949, III)]. укомплектування укомплектование [В укомплектуванні робітфаку активну участь беруть громадські організації підприємств та університету (Рад. Укр., 1961, IV)]. укомплектувати см. укомплектовувати. укомплектуватися см. укомплектовуватися. уконтентований 1) удовлетворённый; прил, довольный; ублаготворённый; 2) употчеванный [Бездіяльність..,. колискові щедрівки й гостинність господині та невичерпні шинки — клонили на соп уконтентованого козака (Ле)]. Ср. уконтентовувати 1—2. уконтентовувати, -товую, -товуєш, уконтентувати, -тую, -туєш 1) обл. удовлетворять, удовлетворить; уст., шутл. ублаготворять, ублаготворить [А' поки своїх уконтентую [ложками], то вже, гляди, і з дальших сіл, як на свячену воду, за чергою чекають (Фр.); Нехай же так буде, як швець каже: перемалюю, щоб і його уконтентувати (Квітка)]; 2) разг. угощать, угостить; (накормить вдоволь) разг. употчевать [З і н ь к а: Вже поблагословили молодих? Чи сподівалися гостей, чи ні, а мусите уконтентовувати! (Крон.)]. уконтентуватися, -туюся, -туєіпся 1) удовлетвориться; ублаготвориться [Наче й уконтентувався вже; хіба оце пивця б — саме в раз! (Ант.-Дав.)]; 2) угоститься [У Марійки «в братах» гуляло шестеро парубків. Півтори сулії видудлили вони, поки уконтентувалися так, що, коли несли за молодими в хату скриню, то ледве держалися на ногах (Бурл.)]. Ср. уконтентовуй вати 1 — 2. укопаний вкопанный, врытый; як (наче, неначе, мов и т. д.) ^иий как (словно, точно) вкопанный [Коза нап'ється та й пасеться, А дівчина собі стоїть, Неначе вкопана, під гаєм (Шевч.)]. * укопати см. укопувати. укопатися см. укопуватися. укопувати, -пую, -пуєш, укопати, -паю, -паєш 1) вкапывать, вкопать, врывать, врыть [Гарно поховали У леваді. І хрестика Над ним не вкопали (Шевч.)]; 2) (только соверш. — извлечь из земли) разг. выкопать (что), накопать (чего); (реже) вырыть (что), нарыть (чего) [Вкопай бараболі на борщ (Сл. Гр.)]. укопуватися, -пуюся, -пуєшся, укопатися, -паюся, -паєшся 1) вкапываться, вкопаться, врываться, врыться; соверш. перен. столбом стоять, стоять как столб [— Чого се ти попідвіконню вкопався, Прокопе? — загомонів хтось потиху (Вовч.)]; 2) (вскапывая свой участок, захватывать немного и чужого) врезываться, врезаться, врезаться. укоренити см. укорінювати. 12* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)