Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 635):
Попередня 
Наступна

у ко 180 уко
укоренитися см. укорінюватися.
укорйти см. укоряти.
укорінений укоренившийся [Практика
підтверджує, що добре розкушені й
укорінені рослини менше терплять від
несприятливих умов зимою (Колг. Укр., 1957, 6)].
укорінення 1) укоренение [Осіннє
підживлення озимої пшениці на початку кущіння.,
забезпечує використання рослинами добрив
ще з осені, що підсилює кущіння, сприяє
укоріненню рослин і підвищує їх
морозостійкість (Колг. Укр., 1959, 9)]; 2)
укоренение, вкоренёние, внедрение. Ср.
укорінювати 1—2.
укорінювання 1) укоренение; 2) укоренение,
вкоренёние, внедрение. Ср. укорінювати
1—2.
укорінювати, -нюю, -нюєш и укоріняти, -няю,
-няєш, укоренити, -ню, -ниш 1) (о
растениях) укоренять, укоренить; 2) перен.
укоренять, укоренить, вкоренять, вкоренить,
внедрять, внедрить [Ми будемо працювати,
щоб вкоренити в свідомість, у звичку, в
повсякденний побут мас правило: «всі за
одного і один за всіх» (Ленін)].
укорінюватися, -пюється и укорінятися,
-йдеться, укоренитися, -гоїться 1)
укореняться, укорениться [Дубки, вирощені в
розсаднику, міцно вкорінюються і, навпаки,
дво-трирічний самосів дуба можна легко
вирвати руками (Колг. Укр., 1957, 1);
Софія надіялась, що молоді щепи
встигнуть вкоренитись до суховіїв (Донч.)];
2) укореняться, укорениться, вкореняться,
вкорениться, внедряться, внедриться [Віра
у своє воєнне щастя глибоко укоренилася
, в душі партизана (Ст.)]. Ср. укорінювати
' 1—2.
укоріняти см. укорінювати.
укорінятися см. укорінюватися.
укоротити см. укорочувати.
укоротитися см. укорочуватися.
укорочати см. укорочувати.
укорочений 1) укороченный; сокращённый;
убавленный; окороченный [Він стояв,
припавши па укорочену ногу (перекл. з Пав-
\ленка)]; ср. укорочувати; 2)
укоротившийся; сократившийся [«Чого нав'яз»?—говорила
вся його постать, якось зразу вкорочена і
ствердла (Коцюб.)]; ер. укорочуватися.
укорочення укорочение; сокращение;
убавление, убавка [В пій [в нозі] є укорочення
і хронічний вивих (Л. Укр.)]. Ср.
укорочувати.
укорочування укорачивание; сокращение;
убавление, убавка. Ср. укорочувати.
укорочувати, -чую, -чуєш и уст. укорочати,
-чаю, -чаєш, укоротити, -рочу, -ротиш
укорачивать, укоротить; (о продолжительности
чего-либо — ещё) сокращать, сократить; (в
отдельных сочетаниях—ещё) убавлять^
убавить; (делать короче, чем надо) разг.
окорачивать, окоротить [Плодові дерева
щороку обрізують відповідно до їх
індивідуальних і сортових особливостей,
проріджують крону, укорочують приріст (Колг.
Укр., 1956, 7); Боже милий, Чому ти не
хочеш Укоротить свої темні, Тяжкі мені
ночі!.. (Шевч.); Мошка посадили шити
сукні в себе в покоях, щоб він часом не
вкрав матерії та не вкоротив шлейфів
(Н.-Лев.)]; ~ти віку (вік, життя)
Г к ому] сокращать, сократить жизнь [кому]
[Наш вік і так короткий, а ми ще и самі
його вкорочуємо... (Куч.); Та вже ж чи
вкорочать свій вік, то вкорочай в шинку
над бочкою горілки (Г.-Арт.); Не удавайсь
у тугу, щоб вона тобі віку не укоротила
(Квітка)]; *^ти путь (шлях,
шляху и т. п.) сокращать, сократить путь
[л йшов на снідання, хтів шляху
вкоротити (перекл. Рильського)]; ^ти р у к а-
в а укорачивать, укоротить (убавлять,
убавить; окорачивать, окоротить) рукава;
rw-гйти ходи (ходу, крок) разг.
убавить (укоротить) шаг, замедлить шаг,
пойти медленнее [Христя трохи
вкоротила ходи. Кирило, порівнявшись з нею,
витяг люльку і почав набивати (Мирн.)];
гатити язика (язйк) разг. а) (кому)
укоротить язык; б) (свой) придержать язык
[— Раджу панові вкоротити свій язик! Я,
здається, тут начальник? — спалахнув За-
славський (Кач.)].
укорочуватися, -чуюся, -чуєшся,
укоротитися, -рочуся, -ротишся укорачиваться,
укоротиться; сокращаться, сократиться;
убавляться, убавиться [Що день — усе новий
та новий приказ, нова й нова вигадка.
Щодня камінець по камінчику вибивали
з людської волі. Кожен час вкорочувався
уривок, на котрім були піщлни прив'язані
до генеральші (Мирн.); Пан Адам стоїть,
наче ще дума. Та ось тіпнулась в нього
права рука, наче вкоротилася трохи, на
мить завмерла — і раптом злетіла, як ціп
на току (Коцюб.); Ночі помітно
укорочувались (Руденко); Бідному жениться,^ то
день укоротиться (приказка)]. Ср.
укорочувати.
укоряти, укорйти обл. см. докорити, докорити.
укосина техн. укосина.
укосити (укошу, укосиш) 1) накосить;
перен. пожать [Вони згадували про нього
як про косаря доброго, що, укосивши
багато сінокосу, ліг надовго відпочити
(Довж.); Хто боровся, горів і натерпівся
горя, Той по праву достаток і щастя
укосить (Мал.)]; 2) (за кем) разг. поспеть [в
косьбе] [Тоді вільні степи були, — скільки
хто закосив, те й твоє... Так ніхто було за
мною не вкосить (Вишня)].
укоситися см. укошуватися.
укоськати см. укоськувати.
укоськатися см. укоськуватися.
укоськувати, -кую, -куєш, укбськати, -каю,
-каєш разг. усмирять, усмирить; (преим.
о животном — ещё) укрощать, укротить;
(человека — обычно) утихомиривать,
утихомирить, разг. унимать, унять [Ярина
гасала на коні, доки його не вкоськала
(Панч); — Та годі ж бо, годі! Навіщо
гніватися?— укоськував він Романа (Коцюб.)].
укоськуватися, -куюся, -куєшся, укоська«
тися, -каюся, -каєшся усмиряться,
усмириться; укрощаться, укротиться;
утихомириваться, утихомириться; униматься,
уняться [Писар: ..Я так думаю, що

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)