Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
у ко 180 уко укоренитися см. укорінюватися. укорйти см. укоряти. укорінений укоренившийся [Практика підтверджує, що добре розкушені й укорінені рослини менше терплять від несприятливих умов зимою (Колг. Укр., 1957, 6)]. укорінення 1) укоренение [Осіннє підживлення озимої пшениці на початку кущіння., забезпечує використання рослинами добрив ще з осені, що підсилює кущіння, сприяє укоріненню рослин і підвищує їх морозостійкість (Колг. Укр., 1959, 9)]; 2) укоренение, вкоренёние, внедрение. Ср. укорінювати 1—2. укорінювання 1) укоренение; 2) укоренение, вкоренёние, внедрение. Ср. укорінювати 1—2. укорінювати, -нюю, -нюєш и укоріняти, -няю, -няєш, укоренити, -ню, -ниш 1) (о растениях) укоренять, укоренить; 2) перен. укоренять, укоренить, вкоренять, вкоренить, внедрять, внедрить [Ми будемо працювати, щоб вкоренити в свідомість, у звичку, в повсякденний побут мас правило: «всі за одного і один за всіх» (Ленін)]. укорінюватися, -пюється и укорінятися, -йдеться, укоренитися, -гоїться 1) укореняться, укорениться [Дубки, вирощені в розсаднику, міцно вкорінюються і, навпаки, дво-трирічний самосів дуба можна легко вирвати руками (Колг. Укр., 1957, 1); Софія надіялась, що молоді щепи встигнуть вкоренитись до суховіїв (Донч.)]; 2) укореняться, укорениться, вкореняться, вкорениться, внедряться, внедриться [Віра у своє воєнне щастя глибоко укоренилася , в душі партизана (Ст.)]. Ср. укорінювати ' 1—2. укоріняти см. укорінювати. укорінятися см. укорінюватися. укоротити см. укорочувати. укоротитися см. укорочуватися. укорочати см. укорочувати. укорочений 1) укороченный; сокращённый; убавленный; окороченный [Він стояв, припавши па укорочену ногу (перекл. з Пав- \ленка)]; ср. укорочувати; 2) укоротившийся; сократившийся [«Чого нав'яз»?—говорила вся його постать, якось зразу вкорочена і ствердла (Коцюб.)]; ер. укорочуватися. укорочення укорочение; сокращение; убавление, убавка [В пій [в нозі] є укорочення і хронічний вивих (Л. Укр.)]. Ср. укорочувати. укорочування укорачивание; сокращение; убавление, убавка. Ср. укорочувати. укорочувати, -чую, -чуєш и уст. укорочати, -чаю, -чаєш, укоротити, -рочу, -ротиш укорачивать, укоротить; (о продолжительности чего-либо — ещё) сокращать, сократить; (в отдельных сочетаниях—ещё) убавлять^ убавить; (делать короче, чем надо) разг. окорачивать, окоротить [Плодові дерева щороку обрізують відповідно до їх індивідуальних і сортових особливостей, проріджують крону, укорочують приріст (Колг. Укр., 1956, 7); Боже милий, Чому ти не хочеш Укоротить свої темні, Тяжкі мені ночі!.. (Шевч.); Мошка посадили шити сукні в себе в покоях, щоб він часом не вкрав матерії та не вкоротив шлейфів (Н.-Лев.)]; ~ти віку (вік, життя) Г к ому] сокращать, сократить жизнь [кому] [Наш вік і так короткий, а ми ще и самі його вкорочуємо... (Куч.); Та вже ж чи вкорочать свій вік, то вкорочай в шинку над бочкою горілки (Г.-Арт.); Не удавайсь у тугу, щоб вона тобі віку не укоротила (Квітка)]; *^ти путь (шлях, шляху и т. п.) сокращать, сократить путь [л йшов на снідання, хтів шляху вкоротити (перекл. Рильського)]; ^ти р у к а- в а укорачивать, укоротить (убавлять, убавить; окорачивать, окоротить) рукава; rw-гйти ходи (ходу, крок) разг. убавить (укоротить) шаг, замедлить шаг, пойти медленнее [Христя трохи вкоротила ходи. Кирило, порівнявшись з нею, витяг люльку і почав набивати (Мирн.)]; гатити язика (язйк) разг. а) (кому) укоротить язык; б) (свой) придержать язык [— Раджу панові вкоротити свій язик! Я, здається, тут начальник? — спалахнув За- славський (Кач.)]. укорочуватися, -чуюся, -чуєшся, укоротитися, -рочуся, -ротишся укорачиваться, укоротиться; сокращаться, сократиться; убавляться, убавиться [Що день — усе новий та новий приказ, нова й нова вигадка. Щодня камінець по камінчику вибивали з людської волі. Кожен час вкорочувався уривок, на котрім були піщлни прив'язані до генеральші (Мирн.); Пан Адам стоїть, наче ще дума. Та ось тіпнулась в нього права рука, наче вкоротилася трохи, на мить завмерла — і раптом злетіла, як ціп на току (Коцюб.); Ночі помітно укорочувались (Руденко); Бідному жениться,^ то день укоротиться (приказка)]. Ср. укорочувати. укоряти, укорйти обл. см. докорити, докорити. укосина техн. укосина. укосити (укошу, укосиш) 1) накосить; перен. пожать [Вони згадували про нього як про косаря доброго, що, укосивши багато сінокосу, ліг надовго відпочити (Довж.); Хто боровся, горів і натерпівся горя, Той по праву достаток і щастя укосить (Мал.)]; 2) (за кем) разг. поспеть [в косьбе] [Тоді вільні степи були, — скільки хто закосив, те й твоє... Так ніхто було за мною не вкосить (Вишня)]. укоситися см. укошуватися. укоськати см. укоськувати. укоськатися см. укоськуватися. укоськувати, -кую, -куєш, укбськати, -каю, -каєш разг. усмирять, усмирить; (преим. о животном — ещё) укрощать, укротить; (человека — обычно) утихомиривать, утихомирить, разг. унимать, унять [Ярина гасала на коні, доки його не вкоськала (Панч); — Та годі ж бо, годі! Навіщо гніватися?— укоськував він Романа (Коцюб.)]. укоськуватися, -куюся, -куєшся, укоська« тися, -каюся, -каєшся усмиряться, усмириться; укрощаться, укротиться; утихомириваться, утихомириться; униматься, уняться [Писар: ..Я так думаю, що |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)