Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уко 181 УКР Бурлака, як насидиться в острозі, то укоськається (Тоб.)]. Ср. укоськувати. укотити1 см. укочувати1. укотити2 см. укочувати2. укотитися1 см. укочуватися1. укотитися2 см. укочуватися2. укоханець, -нця любимец [Дапилко поклав його [жайворонка з тіста] перед себе на парті і, пишучи у зошит, одно милувався із свого укоханця (Я жде.)]. укоханий 1) любимый [І от війна! І от ворог плюндрує землю укоханої Батьківщини! (Вишня)]; 2) холеный [Голова [у Тетяни] не запнута, дві укоханих коси вінком клалися по ній, як славою, вінчали юність (Ле)]. укохати, -хаю, -хаєш разг. полюбить [У його їх [хуторів] чимало було.., та ні одного так пе укохав Гамза, як сю Зелену горку (Мирн.)]. укочений1 вкаченный; закаченный. Ср. укочувати1 1. укочений2 укатанный; обкатанный; закатанный [Дорога па Тартаку через Дальник рівна і вкочена, мов дзвін (Куч.)]. Ср. укочувати2. укочення укатка. укочування укатывание, укатка. укочувати1, -чую, -чуєш, укотити (укочу, укотиш) 1) вкатывать, вкатить (только внутрь и вверх); закатывать, закатить [Гармаші з гуркотом вкочували на руках артилерію в підвали, на подвір'я, за кожну будівлю (Гонч.); Просто в хату вкотили барильце самогонки на три відра і барило пива — на десять відер (Смол.)]; 2) (только соверш. — въехать) разг. вкатиться; разг. вкатить [Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми (Вовч.)]; 3) (только соверш. —. войти) разг. вкатиться [Обідньої вже доби сама пані вкотила [в покої], як на колесах; пухла така, ніби на дріжджах зійшла; у перснях, у атласах (Вовч.)]. укочувати2, -чую, -чуєш, укотити (укочу, укотиш) (дорогу и т. п.) укатывать, укатать; (утрамбовывать катком или частой ездой — ещё) обкатывать, обкатать, (только катком) закатывать, закатать [Парові котки укочували на вулиці чорний з полиском асфальт (Панч)]. укочуватися1, -чуюся, -чуєшся, укотитися (укочуся, укотишся) 1) вкатываться, вкатиться (Як тільки бричка вкотилась на широкий зелений двір — закувала зозуля (Коцюб.)]; 2) вкатиться [Незабаром розчинилися двері і в кімнату укотилася чорнявенька Одарочка (Мирн.)]. Ср. укочувати1 2—3; 3) страд, з. (несоверш.) вкатываться; закатываться; ср. укочувати1 1. укочуватися2, -чується, укотитися (укотиться) укатываться, укататься; обкатываться, обкататься; закатываться, закататься. Ср. укочувати2, укошуватися, »шуюся, -шуєшся, укоситися (укошуся, укосишся) вкашиваться, вкоситься. украдатися, -даюся, -даєшся, украстися (украдуся, украдешся) вкрадываться, вкрасться, прокрадываться, прокрасться [В його, колись буйне, неслухняне, чорне волосся почала вкрадатися сивина (Десн.); Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт перед світом В садочок укрався. Потоптав веселі квіти, Побив... Поморозив... (Шевч.)]. украдений украденный, похищенный; уворованный; сворованный; унесённый; уведённый, угнанный; сведённый [Щоб братию кров пролити, просять І потім в дар тобі [Христу] приносять 3 пожару вкрадений покрові!.. (Шевч.)]. Ср. украсти. украдливий вкрадчивый [Було щось неприємне, вкрадливе в його словах (Донч.)]. украдливість, -вості вкрадчивость. украдливо нар. вкрадчиво [Тільки тоді, коли Іван доспівав пісню, Хлипало [коридорний], не давши в'язням опам'ятатися, озвався з-за дверей украдливо: — Рано пташка заспівала, коли б кішечка не вкрала... (Збан.)]. україна ист. окраина; уст. украина [Воєвода Євенельд не раз говорив, що мир для Русі страшніший нині від брані, що на украї- нах своїх і в полі Русь проливає крові більше, ніж на брані (Скляр.)]. Україна Украйна; поз з. Украйна. українець, -нця украинец. українізація украинизация fB переспіві Го- рація Боровиковський теж пішов шляхом українізації твору, надання місцевого колориту сюжету, пейзажу, заміни звичаїв римських — звичаями українськими (Криж.)]» українізм, -му филол. украинизм [В міру вживані українізми, влучні народні українські звороти, прислів'я і приказки надають мові повістей [Т. Г. Шевченка] національного українського колориту (Іст. укр. літ.)]. українізувати, -зую, -зуєш украинизировать. українізуватися, -зуюся, -зувшся украинизироваться. україніст филол. украинйст. україністика филол. украинйстика. україністка филол. украинйстка. українка украинка. україночка уменьш., ласк, от українка [Вдома моторна Даша.. стрічала їх новиною: —А у нас новенька, малесенька зовсім, україночка (Іван.)]. Українська Радянська Соціалістична Республіка Украинская Советская Социалистическая Республика. український украинский. українці, -ців украинцы. украй нар. 1) крайне, до крайности; (совсем) окончательно, разг. вконец [Ті танки й машини були кому вкрай потрібні (Куч.); Він з злістю одкинув од себе задачник і піднявся сердитий та збентежений вкрай (Коцюб.); Марина: За віщо ти вражаєш моє серце украй? Нащо тобі моя мука? (Стар.)]; ^й погано разг. крайне плохо; разг. из рук вон [плохо]; 2) (много) редк. полно; (при словах налитый и /га-, п. — обычно) дополна, до краёв [За Сулою весело* г- Пшениці украй, Нашого добробуту Виспів урожай (Ус); Любая, ми- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)