Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уло 188 улу ввуки, Такі знайомі (Рил.); І ти, поете, слухай Голоси життя людського, Нові ритми уловляй (Рил.); Замойський вловив оайтонші відтінки настроїв цих двох «півнів», як прозвав він їх у думці за нестримний характер (Ле)\; 2) (о живом) редк. ловить, поймать; (мног. соверш. — ещё) наловить; (на охоте при помои^и собак или ловчих птиц) затравливать, затравить [Собі очиці зав'язала [Дидоиа] і у панаса грати стала, Енея б тільки уловить (Котл.); Не забарилися невід закинути. — Ану, чи багато риби уловимо? — казав Іван, підпливаючи до берега (Мирн.)]. уловлюватися, -люється улавливаться. уловлювач спец. уловитель, улавливатель [Застосування світлових вловлювачів у садах в досить ефективним допоміжним засобом боротьби з шкідниками (Коле. Укр., 1957, 4)]. уловляти см. уловлювати. уловний 1) уловимый [Ледь вловне двигтіння [палуби] передавалося йому в тіло, пронизувало гарячим струмом (Куч.)]; 2) уловный; ~не місце уловное место; ^*на риба уловная рыба; ср. улов 1. уловчий 1) прил. ловчий, охотничий [Старий гетьман Ксаверій кохався в ловах, держав двісті ще й п'ятдесят вловчих собак (Н.Лев.)]; 2) (род. уловчого) сущ. ловчий [З ним іде сила панів та вловчих з собаками (Н.-Лев.)]. улогий обл. пологий [До них вела улога стежка, чи дно річечки з джерельця (Ле)]. улоговина котловина; (длинная впадина) лог, (меньшей глубины) ложбина, лощина [Унизу під иашими ногами лежали копри й терикони шахти, селище й аеродром, розташовані у невеликій улоговині між горами (Трубл); Всі полки дивізії розташувались поруч, витягнувшись біля підніжжя гір на цілі кілометри вподовж улоговини (Гонч.)]. улоговинка уменьш. котловинка; ложбинка, лощинка [[Земля] так добре ховала Кравцова і Бовдуляка в своїх улоговинках і рівчаках, так загортала їх темнотою, так глушила їхній шепіт, що Кравцову немов аж полегшало на душі (Ю. Бедз.)]. Ср. улоговина улоговинний котловинный; ложбинный. Ср. улоговина. уложений1 вложенный. Ср. уложйти1 1. уложен ийа составленный, намеченный. Ср. уложйти2. уложения1 юр. уложение [За таку вечерю, серденько, маєте нести відповідальність по другій частині двісті шістдесят дев'ятої статті уложения про кару (Cm.)]. уложения2 обл. уст. жесты; манеры. уложйти1 (уложу, улбжнш) 1) (поместить во что) редк. вложить [Хто гордощі вложив мені у серце? (Л Укр.)]; 2) (об одежде, обуви и т. п.) обл. надеть; (только об обуви — ещё) обуть [Едвін вложив ного [перстень] собі на палець (Фр.); Я твої білі ніжки в чобіточки вложу (народна пісня)]. уложйти2 (уложу, улбжнш) (создать) обл. составить, наметить [Як помогла жінка Не- вдоволеному Русинові себе пізнати, він мов на світ народився. Зараз уложив собі нову програму життя (Мак.)]; ^ти собі (прийти к какому-либо выводу) решить [Вони, обоє старі, уложили собі, що ти візьмеш їх дочку, а ти тепер, очевидно, покидаєш її (Фр.)]. уложйтися1 (уложуся, уложишся) (собрать вещи) уложиться [Торбо, торбо, укладайсь! Вона й уложиться! (народна казка)]. уложйтися2 (уложуся, уложишся) 1) составиться, наметиться [План воєнний в Герма- новій голові швидко уложився, і він зараз же виступив насеред світлиці і попросив зібраних о хвилю уваги (Фр.)]; ср. уложйти2; 2) (о ком) редк. улечься [Вона вже уложилася слабая і стогне (народна казка)]. уломити (уломлю, уломиш) 1) сломать, разг. сломить; (отделить — ещё) отломать, отломить [— Та чого ж ти мовчиш? — скрикнула [пані] ще голосніш. — Мені мало рук не вломили, а ти мовчиш! (Вовч.); А що хіба, братці, Вломим по гіллячці! (Руд.); Л у к а ш: Уломи ж, моя Доле, хоч отую ожину, щоб собі промести, по снігу провести хоч маленьку стежину! (Л. Укр.)]; як ногу (ноги) ~мив (о быстром беге) разг. стремглав [Як ноги вломили братчики з хати — мерщій перейшли за Чіпкою в світлицю (Мирн.)]; 2) (уговорить) разг. редк. уломать [Насилу уломив брата згодитись (Мирн.)]. уломитися1 (уломиться) (о чём) сломаться; сломиться; отломаться, отломиться [Чоловік віз міпши від вітряка, та вісь йому і уломилась (Квітка); К і р а: ..Чи то змінилися ми, чи побачила я його [Семена] по-новому, а вломилося щось між нами (Собко)]. Ср. уломити 1. уломитися2 (уломлюся, уломишся) (войти) разг. вломиться [Ну, що як прийдуть, що як силоміць уломляться [кріпаки] в хату, піднімуть струс? (Мирн.)]. улупити (улуплю, улупиш) 1) отлупить (о коре, скорлупе и т. п.); (реже) отделить [Я б свого серця влупила та дала йому, коли б тільки він етап чоловіком (Мирн.)]; 2) (ударить) разг. треснуть, огреть [А Кирило його [змія] здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю (народна казка)]; 3) (о деньгах) фам. слупить, содрать [Хотіла мізок закрутити, щоб грошей більше улупити, Хоть бідний був Б ней і так (Котл.)]; 4) фам. броситься бежать; (удирая) разг. дать стрекача, задать стрекача. улус, -су улус [Сходи хоч весь улус — ніде не знайдеш ти такого килима (Тулуб)]. улусний улусный [В Улалайському улусі йде засідання улусної Ради разом із мисливським активом (Трубл.)]. улучати1, улучити см. влучати, влучити. улучати2, -чаю, -чаєш, улучити, -чу, -чиш (о времени) улучать, улучить [Сербии улуча годину і щось каже на ухо Мар'яні (Вас); Роман все ж таки улучить час, коли вона [Мелашка] заворониться, і вскочить у хату (Вас.)]. улучити1 см. улучати1. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)