Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ума 191 уми умаления 1) уменьшение; умаление; 2) умаление. Ср. умаляти 1—2. умалити см. умаляти, умалитися см. умалятися, умалювання 1) уменьшение; умаление; 2) умаление. Ср. умаляти 1—2. умалювати см. умаляти, умалюватися см. умалятися, умаляння 1) уменьшение; укорачивание; умаление; 2) умаление. Ср. умаляти 1—2. умаляти, -ляю, тлявш и умалювати, -люю, -люєш, умалити (умалю, умалйш) 1) уменьшать, уменьшить; (о жизни, сроках — обычно) укорачивать, укоротить; уст. умалять, умалить [От тобі наука: не ходи на двір без дрюка, — свиня звалить і віка умалить (IIом.); Чи я її по личеньку вдарив, Чи я її здоров'я умалив? (народна пісня)]; 2) (перен.: принижать) умалять, умалить. умалятися, -ляюся, -ляєшся и умалюватися, -лююся, -люєшся, умалитися (умалюся, умалишся) 1) умаляться, умалиться [Вона вміла говорити короткі слова якось так, наче відштовхувала ними людей від себе, відкидала їх, і вони умалялися (перекл. з Горького)]; 2) разг. уподобляться ребёнку [Л у к а ш: Якби ви, дядьку, якої байки нагадали. Лев: Бач! умалився! ..А ти б якої хтів? (Л. Укр.)]. Умань, -ні Умань. умаслювати, -люю, -люєш, умаслити, -лю, -лиш разг. умасливать, умаслить. умастити (умащу, умастиш) 1) (натереть душистым веществом, чем-либо жирным) умастить; 2) (выпачкать) разг. вымазать [Дурна Мишка [собака] наче зраділа такій перспективі. Скакала йому на ногу і умастила землею штани (Коцюб.)], і умаститися (умащуся, умастишся) 1) умаститься; 2) вымазаться [Підходь-но сюди! Не вмастишся глиною! (перекл. Бажана)]. Ср. умастити 1—2. умах нар. обл. вмиг [Одежу всю цвітну порвала [Лавинія], А чорну к цері прибирала, Мов галка, нарядилась вмах (Котл.)]. умаювати (умаюю, умаюєш), ума Іти (умаю, умаїш) обл. убирать [зеленью, цветами], убрать [зеленью, цветами] [Л у к а ш: ..А ще он як умаїла квітками попідвіконню — любо подивитись! (Л. Укр.)]; см. ещё уквітчувати. умбра умбра. умгу межд. гм [— Умгу! — промимрив боярин. — А чи доводилося вам, панове посланці, раніш бувати у його величності на прийомах... (Ле)]. умеблювання редк. 1) меблировка, обстановка [Кімната у квартирі Ріхарда Галле. Бідне умеблювання (Собко)]; 2) (действие) меблировка, меблирование. умеблювати, -люю, -люєш меблировать, обмеблировать, омеблировать, обставить, умебльований меблированный, обмеблированный, омеблированный, обставленный [Кабінет у Приходька був невеликий і умебльований дуже просто (Ткач)]. умёнт пар. обл. вмиг [Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек (Коцюб.)]. уменшати, -шаю, -шаєш, уменшити, -шуг -шйш редк. уменьшать, уменьшить; (о времени — еще) укорачивать, укоротить [По- цім слові став бесідник читати, що посол повинен уменшити мужицьку кривду (Март.); Не співайте, півничепьки, не вменшайте ночі, Бо ще ж мої не виспались Кареиькії очі! (народна пісня)]. умережити, -жу, -жиш разг. 1) см. помережати; 2) (перен.: съесть) уплести [Сей кусок як умережиш, так і піч перележиш (Ном.)]. умерзати, -заю, -заєш, умерзнути, -ну, -неш вм рзать, вмёрзнуть [Вітри вмерзали в землю голомозу, Як в лід вмерзають крила мертвих птиць (Бажан); Вона стояла непорушно, резинові ботики вмерзли в сніг, а капелюшок і котиковий комірець пальта покрилися льодовою кіркою (Руденко)]. умерлий 1) прил. умерший; уст. усопший; (безжизненный) мёртвый [Д.-Ж у ан: ..Вмирає серце! Я не можу, Анно, з умерлим серцем жити. Порятуйте або добийте! (Л. Укр.)]; ні живий ні ~лиіі см. живий 1: ні живий ні мертвий; 2) (род. умерло* го) сущ. мёртвый; покойник; уст. усопший [Виє над заснулим містом пронизливий вітер, — ніби по вмерлому голосить (Ко- зач.)]; поможе, як ^лому кадило погов. поможет, как мёртвому кадило. умертвити см. умертвляти. умертвіння умерщвление. умертвлений умерщвлённый. умертвляти, -ляю, -ляєш, умертвити, -влю, -виш умерщвлять, умертвить; (неточно) убивать, убить [[Гадюка] час від часу.. Когось одного з тих, хто жив у домі, Своїм отруйним зубом умертвляла (Фр.); Тим словом трохи мене не вмертвила [жінка]... (Вовч.)]. умерти см. умирати. умивалка разг. умывалка [Прибулий зайшов до палатки, поставив біля койки чемоданчика, кинув плаща, поклав капелюха, оголився до пояса й рушив до вмивалки (Янов.)]. умивальна 1) прил. см. умивальний; 2) (род. умивальної) сущ. умывальная; разг. умывальня. умивальний умывальный [Даша пішла в умивальну кімнату і ввідти, одягаючись, слухала, як зять шарудить аркушиками, зітхає (перекл. з О. Толстого)]. умивальник, редк. умивальниця умывальник; (небольшой висячий — ещё) рукомойник [Сергій умився з умивальника, який висів на стовпчику біля вишні (Козач.)]. умивальня умывальная; разг. умывальня [На горищі стоїть казан з водою, а з казана вода проведена в крани і в пекарні, і в умивальні, і скрізь по дворі (Н.-Лев.); Юхимеп- ко, замість вести [Анатоля] до вмивальні, приніс миску, кухоль літепла й шмат запашного мила (Кач.)]. умиваний 1) (наст, ер.) умываемый; 2) (прош. ер.) умытый [Інші дні вставали по тому. Вмивані росами тихі ранки (Риб.)]. умивання умывание [В цю мить увійшла до |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)