Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уми 193 умі Ганна йде — покірна, тиха, якась умиротворена, щаслива (Козач.)]. умиротворення умиротворение [В цьому тихому будиночку із замкненими віконницями його опановує спокій і надходить умиротворення (Коп.)]. умиротворитель, -теля умиротворитель. умиротворителька умиротворительница. умиротворити см. умиротворяти, умиротворитися см. умиротворятися, умиротворіння умиротворённость. умиротворяння умиротворение. умиротворяти, -ряю, -ряєш, умиротворити, -рю, -рйш умиротворять, умиротворить. умиротворятися, -ряюся, -ряєгася, умиротворитися, -рюся, -рйшся умиротворяться, умиротвориться. умирущий 1) прил. умирающий; (не живущий вечно) смертный [І — о, диво! — ожив умирущий наш спів, Перейшов із степів у палати... (Мирн.)]; 2) (род. умирущого) сущ. разг. умирающий; (неточно) мёртвый, мертвец [Загнибіда казав, що не любий віп [протопіп] усім парафіянам, з живого і вмирущого дере (Мирн.)]. умисел, -слу умысел [Муравйов: ..Ви свій підступний умисел здійснили (Голов.)]. умислити см. умишляти. умисне см. умисно. умисний умышленный, намеренный, преднамеренный, нарочитый; (реже) рассчитанный; уст. предумышленный. умисність, -ності умышленность, преднамеренность, нарочитость; предумышленность. Ср. умисний, умисно, умисне нар. умышлеппо, намеренно, преднамеренно, нарочито, нарочно; (только перед прилагательным) рассчйтанно; предумышленно [Всі колючі гілки, здається, умисне спрямувалися своїми вістрями Се- рьожці межи очі (Гонч.); Товариші йшли просто посеред вулиці, умисне гучно гупаючи підошвами чобіт — щоб дати знать про себе здалеку (Смол.)]; сказати г*/но (~нс) сказать умышленно (намеренно, преднамеренно, нарочито, нарочно; с расчётом). Ср. умисний, умйти см. умивати. умитий умытый [Мов сирота — дощем умитий гай Стоїть, тремтить і, видно, теж нудьгує (Дмитр.)]. умитися см. умиватися. умить пар. вмиг, в один миг, мгновенно, в одно мгновение, в мгновение ока; разг. мйгом [Козак сам відчинив дубові двері, на стурбованого козачка так подивився, що той умить зник з очей (Л. Укр.); Молду- вапи замінялись поглядом — і вмить, немов зрозумівши один одного, підскочили па місці (Коцюб.); Стрілець сильце заставив, Спіймалась пташка вмить (Фр.)]. умишляти, -ллю, -ляєш, умислити, -лю, -лиш умышлять,, умыслить (книжн. уст.); замышлять, замыслить [Троянці злеє умишляють (Котл.); Ж у р є й к о кричить: Ти сам на князя згубу 3 княгинею умислив! (Коч.)]; ~ляти зле проти кого (на кого) строить козни против кого (кому); книжн, умышлять козни на кого. умишлятися, -ллється умышляться; замышляться. Ср. умишляти. умілець, -льця умелец; разг. искусник, (реже) мастак [Усі в палаті стояли нерухомо, ніхто не подавав голосу, і раптом у цій тиші почулись чарівні звуки — то на позолочених деревах співали зроблені якимсь умільцем птахи (Скляр.)]. Ср. умілий. умілий умелый; (обладающий высоким мастерством) искусный [В умілого бригадира завжди все до діла (приказка); Вмілі руки її, ловко орудуючи сапачкою, підпушують землю (Шиян); — В умілого й долото рибу ловить, — підморгує дід Кирило (Руденко)]. умілість, -лості искусность; (мастерство) искусство; умение; (приобретённая опытом — ещё) сноровка [Одною з вершин комічної чи коміко-характерної вмілості Панаса Саксаганського справедливо вважали роль Копача Бонавентури в «Ста тисячах» Карпенка-Карого (Рил.); Від їхнього [працівників сільради] такту, умілості, терпіння залежить і успіх в роботі, і ставлення населення до того чи іншого заходу (Вишня); Не було в нього певної думки про за робок, до якого при тім не мав ні вмілості, ні охоти (Фр.)]. уміло нар. умело; искусно [Виплив човеп. Дідусь вміло керував, а літня жінка веслувала (Бойч.)]. Ср. умілий. уміння умение; (мастерство) искусство [Тільки й вудка, — на що, здається, — проста штука, а вимагає вона великого і вміння, і знання справи... (Вишня); Не лише силою треба боротись, а й умінням (при» слів1 я)]. уміркованиії редк. см. поміркований 1. умісити см. умішувати1. умістити см. уміщати. уміститися см. уміщатися. уміти (умію, умієш) 1) уметь [Тетяна: ..І тобі не сором: училась, училась, вісім літ училась — і печериць не умієш засмажить! (Тоб.)]; 2) (о сказке, песне, редк. об ином) разг. знать [Якого пісень славних вона співала, якого казочок потішних уміла (Вовч.); Вона уміла єдину забавку— плести вінки (Л. Укр.)]. умішати см. умішувати2. умішатися см. умішуватися2. умішувати1, -шую, -шуєш, умісити (умішу, умісиш) 1) (о тесте, глине и т. п.) вымешивать, вымесить [Захарко так умів чоловіка умісити, як тісто (Григ.)]; 2) (прибавлять в месиво) вмешивать, вмесить [На греблі колони, Як пам'ять дерзань, Як пам'ятник гордої сили. А скільки пісень, Таврійських світань В бетон ви навіки вмісили?! (Нагн.)]. умішувати2, -шую, -шуєш, умішати, -шаю, -шавш (класть что-либо, смешивая или рвз- мешивая) вмешивать, вмешать. умішуватися1, -шується страд, з. вымешиваться; вмешиваться. Ср. умішувати1 1—2. умішуватися2, -шуюся, -шуєшся, умішатися, -шаюся, -шаєшся 1) (в дела, в разговор) разг. вмешиваться, вмешаться (во что) [Ще ніколи не траплялося в аулі такого 13-1402 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)