Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
умо 195 уио гатий своїми природними умовами край (Рад. Укр., 1956, XII)]; сприятливі г^ви для роботи благоприятная обстановка для работы, благоприятные условия для работы; 2) (соглашение) уговор (только ед. ч.); (реже) условие; редк. договор [Чи забув, яка між нами з тобою умова? (Г.-Арт.); Економія раніш звичайного взялася складати умови з строка- рями (Ст.)]; держати ~ву выполнять (соблюдать) уговор (условие) [М а в- к а: ..Се так держиш умову з дядьком Левом? К у ц ь: Умова наша вмерла вкупі з ним (Л. Укр.)]; з ^вою с условием, при условии; з а ^»вою по условию; згідно з #-~вою согласно уговору (условию); робити, зробити г^ву уславливаться, условиться; разг. уговариваться, уговориться [Кость: Зробім таку умову: через сім років з'їхатися нам усім до свого села (Вас.)]; 3) уст. уговоры, увещание; (чаще) увещания [Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою, шибеником... (Мирн.)]. умовивід, -воду умозаключение [Умовиводом називається форма мислення, з допомогою якої на основі існуючого, раніше встановленого знання виводиться нове знапня (Основи марке, філос.)]. умовний, -вин уст. условия [Чи не холодно тоді ще у Криворівні? Чи могли б Ви так рано виїхати туди, бо я сам не зважусь туди поїхати, не цікаво, та й умовин життя там я не знаю (Коцюб.)]. умовити см. умовляти, умовитися см. умовлятися, умовка уст уговор, условие [Я з вами не роблю умовки (Котл.)]; см. ещё умова 2. умовкати, -каю, -каєш, умовкнути, -ну, -неш 1) умолкать, умолкнуть; разг. смолкать, смолкнуть [Чогось умовкав [Грицько] посеред розмови і наче про щось думав (Барв.); Умовк кобзар сумуючи: Щось руки пе грають (Шевч.)]; н є ікаючи разг. не умолкая, без умолку; трохи ~нути приумолкнуть [Семен трохи вмовк, а жінка знов не знала, що їй робити (Март.)]; 2) (о звуках — прекращаться) смолкать, смолкнуть, умолкать, умолкнуть [Веселий гомін умовк (Фр.)]. умовлений условленпый; (о цене и т. п. разг. — ещё) уговорный, уговорённый [На другий день ранком, точно в умовлений час, він приїхав велосипедом до нашого гуртожитку (Гал.)]; ~пе місце условленное место; (известное не всем) условное место [Хлопці чемно привіталися з дідком, знайшли в умовленому місці ключ і ввійшли до нової хати (Дмитр.)]. умовляння уговоры; увещание; мн. ч. увещания [Лицар: Умовляппя не поможе, — вороття нема (Л. Укр.); Вирішили [турбаївці] триматися до останнього, пе здаватись ні на погрози, ні на умовляппя (Гонч.)]. умовляти, -ляю, -ляєга, умовити, -влю, -впш уговаривать, уговорить, (только несоверш.) увещать, книжн. увещевать; (преодолевая упорство разг. — ещё) уламывать, уломать; (к какому-либо действию - всегда с инфинитивом или придаточным пред ложе- нием — ещё) убеждать, убедить [Почули люди, прибігли, говорять, вмовляють. Вона як і не чує, і не одірвуть од дитини (Вовч.); Прокіп вмовляє: — Держіться. Як будемо разом стояти, наш буде верх (Коцюб.); Умовив я таки бабусю їхати до Києва (Вишня)]; ^>вити тікати уговорить (убедить) бежать, склонить к бегству. умовлятися, -ляюся, -ляєшся, умовитися, -влюся, -вишея (з ким) уславливаться, условиться; (относительно каких-либо действий — еще) уговариваться, уговориться, сговариваться, сговориться, (преим. о найме и т. п.) договариваться, договориться, (только о найме) рядиться (уст.), подрядить (нанять кого), подрядиться (наняться) [Умовились [звірі] гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що — все нарівно ділити (Гл.); Умовились, що завтра Мотря прийде на розглядини до Семена (Коцюб.); А Тихович, вмиваючись, умовлявся з низеньким, бородатим циганом, котрий, покірливо схиливши набік голову та називаючи себе чомусь греком, прохався на роботу (Коцюб!); Пан хотів умовитись з ними на ціле літо, до покрови; але бурлаки згодились стати на роботу тільки на недовгий час, щоб заробити трохи грошей на дорогу (Н.-Лев.)]. умовний условный [Тихий стукіт у двері, як і колись, умовний — тричі (Шиян)]; ^пий f> є ф л ё к с физл. условный рефлекс I. П. Павлов відкрив новий клас рефлексів — умовні рефлекси (Наука і життя, i960, 2)]; г^ний спосіб грам, условное (сослагательное) наклонение [Умовний спосіб виражає дію бажану або можливу (Словн. лінгв. терм.)]. умовність, -ності условность [Шкода людей, що самі собі ставлять межі повсякденно і повсякчасно різними побутовими умовностями і стають рабами вигаданих необхідностей (Іван.)]. умовно нар. условно [Щоправда, транспорт мінометних рот назвати тилом можна лише умовно (Гонч.)]. умовнорефлекторний физл. условнорефлектор- ный [Виявлено можливість умовнорефлекторним шляхом впливати на чутливість органів відчуття (зору, слуху і іп.) (Вісник. АН УРСР, 1949, 9)]. умовчання умолчание; фігура ~пя лит. фигура умолчания. умовчати см. умовчувати. умовчування умалчивание. умовчувати, -чую, -чуєш, умбвчати, -чу, -чиш 1) (о ком, о чём) редк. умалчивать, умолчать [— Ab мене є перша картопелька, ще дрібна вона, як біб, — сумно говорить Василина, а про свої млинці умовчує: думає, що ніхто нічого не знає (Ст.); Ми певні, що колись продовжимо її [розмову], і тоді вже полковник доскаже й те, про що. мусив умовчати, коли ще тривав опір озвірілих фашистських орд (Л>)]; 2) (только соверш.) разг. промолчать; разг. смолчать 13* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)