Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
умо 197 умч -чуєш, умочити (умочу, умочиш) и однокр. в. умокнути, -ну, -нёш 1) макать, макнуть, обмакивать, обмакнуть, окунать, окунуть [Валя й Василь умочають куски паляниці в мед, їдять, сміються (Бас); Вова помалу взяв перо в руки, вмочив у чорнило (Вас); — Запиши для порядку, — коротко наказав Палилюлька писареві. Той зірвав з-за вуха ручку, вмокнув у заарканений мотузочком каламар, заскрипів пером (Cm.)]; 2) (только умочати, умочити — делать влажным) смачивать, смочить (чем); (только соверш. — сделать мокрым) помочить (чем), замочить (чем) [У роті сохло, душа просила хоч закропитись, хоч раз ковтнути, хоч умочити уста, сухі од смаги (Коцюб.); Ти не лякайся-бо, що свої ніженьки Вмочиш в холодну росу: Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу (Стар.)]; О ~чпти губи разг. пригубить [Я тільки вмочила губи, але не схотіла пити (Н.-Лев.)]; ^чйти руки перен. разг. погреть (нагреть) руки [Матвій Гура не сміявся, бо знав: Гузир лізе туди, де можна вмочити руки... (Чорн.)]; і ложки не ^чйти разг. не притронуться к еде [Василь їсть через силу, Ганна й ложки пе вмочила, стара мати на обід і не глянула (Н.-Лев.)]. умочений 1) обмакнутый, окунутый; 2) смоченный; помоченный, замоченный. Ср. умочати 1—-2. умочити см. умочати, умочування макание, обмакивание. умочувати см. умочати. умощати см. умощувати. умощатися см. умощуватися. умощений умощённый [Вмощений господарем убогої хатини па печі, Євген вигрівався (Риб.)]. умощувати, -щуіо, -щуєш и обл. умощати, -щаю, -щаєш, умостити (умощу, умостиш) разг. умащивать, умостить [Старий здіймає і знову вмощує на переніссі окуляри (Кундз.); — Ти ніж як-небудь примости до виразки, щоб лежав, та й пе руш, — сказав дід і почав умощати Івася (Мири.); Дмитро умостив біля себе хлопчика і під його співуче жебоніння заснув чутким партизанським сном (Ст.); Виходим в двір. Мою корзинку в передок підводи вмостив уже Ладимер (Тич.)]. умощуватися, -щуюся, -щуєшся и обл. умощатися, -щаюся, -щаєшся, умоститися (умощуся, умостишся) разг. умащиваться, умоститься [Максим докурив люльку, ви- оив попіл і став умощуваться на сон (Вас); — Ох! Оце ти мене неначе на світ народила!— простогнавши, мовила вона й почала знову умощатися-лягати (Мирн.); Люда вмостилась біля стерна, а Марко сів гребти (Трубл.)]. умудрений умудрённый [П. Мкрпий, умудрений [життєвим] досвідом, ..створив високохудожню реалістичну драму «Лимерівиа» (Вісник АН УРСР, Ї949, 5)]. умудрити см. умудряти, умудритися см. умудрятися, умудрувати, -рую, -руеш редк. придумать [Так усе добре, спасибі за ласку, добродії умудрували (О., 1861, IX — Сл. Гр.I умудруватися, -руюся, -руошся редк. 1) придумать [мудро или хитро] [Бач, чортяка!., бач, падлюка!.. Як умудрувався! (Г.-Арт.)]'т 2) (суметь сделать что-либо трудное) разг. умудриться, ухитриться. умудряти, -ряю, -ряєш, умудрити, -рю, -рйш» умудрять, умудрить [Ярослав здивований: Насправді бог младенців умудряє. Дитиночко розумная моя! (Коч.)]- умудрятися, -ряюся, -ряєшся, умудритися, -рюся, -рйшся 1) становиться мудрым, стать мудрым; книжн. умудряться, умудриться [Умудрітесь, немудрії: Хто світ оглядає, Той і серце ваше знає І думи лукаві (Шевч.)]; 2) (быть в состоянии сделать что-либо трудное) разг. умудряться, умудриться, ухитряться, ухитриться; изловчаться, изловчиться [Другий куток займала гардеробна шафа, куди Юрій умудрявся накласти стільки різних речей (Собко); Комар круть-верть — на ніс присів, — Лев клацнув, не вловив; Комар ще гірше умудрився і в усі опинився (Гл.)]; 3) разг. придумывать, придумать [Вій думав, мислив, умудрявся (Бо сам за всіх і одвічав), Як Турна-ворога побити, Царя Латина ускромити І успокоїти народ (Котл.); Мій Клим подумав— і вмудрився: Хотів Кобилку Клим не їсти приучить, І Шкапа мусила постить (Боров.)]; 4) (только соверш. — приобрести сноровку) разг* наловчиться [Один ще змалку вдатний Шпак У Щиглика співать навчився. Купальський Шпак так умудрився, Що як почне було співать — Диковина й сказать! Мов справді Щиглик то співає (Гл.)]. умурований спец. вмурованный; вделанный [В глибині чорнів вмурований казап із грубкою внизу (Туд.); Замість благеньких воріт тепер стояла висока залізна брама, вмурована в такі ж височезні стовпи (Куч.)]. Ср. умуровувати. умуровування вмуровывание; вдёлывапис, вделка. Ср. умуровувати. умуровувати, -ровую, -рбвуєш, умурувати, -Руи>, -руєш вмуровывать, вмуровать; (неточно) вделывать, вделать. умуровуватися, -ровується, умуруватися, -ру- ється вмуровываться, вмуроваться; вделываться, вделаться. Ср. умуровувати. умурування вделка. умурувати см. умуровувати. умуруватися см. умуровуватися. умформер, -мера эл. умформер [Гудуть ум- формери, блідо горять радіолампи (Ткач)]. умформерний эл. умформерний. умчати1, -чу, -чйш 1) (увезти) умчать [Ми вже думали, чи це сам Гаркуша тебе умчав (Стор.)]; 2) (уехать, убежать) умчаться [Норд знесилів. Він умчав у гори, в глибінь чукотських хребтів (перекл. з Сьомушкіна)]. умчати2, -чу, -чйш (ввезти, внести) рсдк. вомчать; (чаще) примчать [Хрпстя не пам'ятає, як ускочила в сіни, як ухопила кип'ячий самовар, як умчала його в хату (Мирн.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)