Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
упа 203 упе стежку {Коцюб.); Удосвіта на море й бухту впав легкий туман (Трубл.); Товариші! Ви стоїте без діла? Вже вечоріє! Вже роса упала! (Л. Укр.)]; упав дощ обл. пошёл (выпал) дождь [Ще рано, любуюсь краєвидами, коли раптом наскочила хмара і упав такий дощ, що трудно й описати (Коцюб.)]; 6) (о явлениях природы и m. п.) наступить, настать; (о ночи, темноте um. п. — ещё) спуститься, поэз. пасть; (о возрасте) пойти [Несподівано і передчасно впала зима {Баш); Майова впала ніч на гори, на до- лини {Сое.); Ось упав мені й сімнадцятий год {Баре.)]; упала т и ш а наступила (настала; легла) тишина [Впала залізна тиша... Все поніміло, покам,яніло...(і?ас.)]; 7) (случайно оказаться около) попасть; разг. попасться [Одного разу впала мені у руки книжка стара Лукаша-покійничка (Вовч.)]; 8) (случиться) выпасть; (безл.— ещё) прийтись; (о погоде, о времени разг. — ещё) выдаться [Кожному упала нарізна дорога, — Смілому багата, смирному убога (Щог.); Упало йому знов іти лісом (народна казка); То вже вряди-годи упаде така нічка, щоб він спочив тихим духом (Вовч.)]; 0 ~ти духом пасть духом [Ми не впадемо духом ні при якому повороті історії (Ленін)]; упало на думку пришло в голову (на мысль) [Тоді Мартосі впало на думку взяти й Дарку з собою до двора па роботу (Л. Укр.)]; ^>ти п а коня разг. вскочить на коня [Упав Данило па коня і помчавсь, не оглядаючись (Вовч.)]; упала підозра пало подозрение [Щоб не залишитись без курива, Маслюк вирішив підіслати до сторожа когось із суворовців, на якого не могло впасти ніякої підозри (Багм.)]; в й б ір упав н а кого выбор упал (пал) па кого; виграш упав на цей номер выигрыш пал (выпал) на этот номер; в і- т є р упав ветер утих [Потім ізразу вітер упав, і стало так тихо, як у хаті на печі (Н.-Лев.)]; в око кому впало щ о бросилось кому в глаза что; кто заметил (разг. приметил) что; чей взгляд упал на что [В око [Туманову] впало на самому узліссі прив'яле зелене маскування (Панч)]; горе (лихо), нещастя упало на кого (на чию голову) горе, несчастье постигло кого; разг. горе, несчастье свалилось на кого [її душило велике лихо, що так песподівано, ні за що ні про що впало на її голову (Коцюб.)]; настрій упав настроение упало; ні сіло ні (а н Ї) впало пи с тогб ни с сего, с бухты-барахты; [за] здорово живёшь [Але ж не можна отак, ні сіло ні впало! (Янов.); Враз ні сіло ані впало 3 брязком відчинились двері (Фр.)]; око впало F ч і впали, погляд упав) на що взгляд (взор) упал на что [Яків ще раз обвів [поглядом] хату. Очі його упали на бабу Оришку, що сиділа на полу (Мирн.); її погляд упав на великий чемодан у передпокої (Донч.)]; руки впали у кого (ко м у) перен. руки опустились (отнялись) у кого [Цехмістрові й руки впали. І Хлоп! А хлопів не можна брати до цеху І (Тулуб)]; сёрце упало сердце упало ! [Серце в Соломії упало, руки звисли безладно. Та ненадовго (Коцюб.)]; слід упав куди след вёл куда [У одному селі почали пропадати кури.. Так геть-геть упав слід до Кахибіди (Квітка)]; сон упав на кого сон охватил кого [Сон несподівано внав па неї, очі злипались (Н.-Лев.)]; температура упала температура снизилась (упала); туга упала на душу печаль (тоска) легла на душу, тоска охватила кого [Хотілося б мені хоч на одну хвилину у своє село... Все б хотілося побачити своїми очима, — від того й упала туга на мою душу (Мирн.)]. упасти2 см. упадати1. упасти3 см. упасати. упасти, -су, -сёш (уберечь) разг. упасти. упастися1 см. упадатися. упастися2, -сеться напастись; (стать толстым) откормиться, утучниться [Почав [Василь] кабана на продаж годувати, — кабан перед тим саме, як упасся, — здох (Григ.)]. упастися, -суся, *сёшся (уберечься) разг. упастись. упаювати (упаюю, упаюєш), упаяти (упаяю, упаяєш) впаивать, впаять [3 другого боку верхньої кришки [портсигара] Антон впаяв маленьку фотокарточку Оксани (Ткач)]. упаюватися (упаюється) впаиваться. упаяти см. упаювати. упевнений уверенный [Він говорить голосом твердим і впевненим (Гонч.)]. упевненість, -ності уверенность [Робітники ідуть. Послухай їхні кроки. Яка упевненість в ході швидкій гримить (Сос.)]. упевнено нар. уверенно ІВ огні знамен шумить кругом життя, і люди йдуть упевнено і ясно... (Сос.)]. упевнити см. упевнити. упевнитися см. упевнятися. упевнювати см. упевнити. упевнюватися см. упевнятися. упевняти, -няю, -няєш и (реже) упевнювати, -нюю, -нюєш, упевнити, -ню, -ниш уверять, уверить (в чём); (реже) убеждать, убедить (в чём) [Панотець просив її сідати та трохи не бігав довкола неї вихилясом, упевпяючи, що вона робить їм велику приємність своїми відвідинами (Март.); Ніхто так часто не впевнює про свою «правду», як брехун (приказка); Товариш говорив щось нервово, наче хотів впевнити не тільки Кирила, але й себе, що справа цікава (Коцюб.)]; ~нити кого-пебудь в неслушності його сумні- в і в уверить (убедить) кого-либо в неосновательности его сомнений; разуверить кого- либо в основательности его сомнений. упевнятися, -нйюся, -няєшся и (реже) упевнюватися, -нююся, -пюєшся, упевнитися, -нюся, -нишея 1) убеждаться, убедиться; (реже) уверяться, увериться; (в подлинности, точности чего-либо — обычно на основании фактов) удостовериться, удостовериться [Дмитро з неприхованою цікавістю слухав Созіпова, все більше упев- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)