Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
у пе 204 упе няючись, що його любов до Соломії прига- і сило нове почуття (Ст.); З усіх неясних відповідей упевнився Минула, що опришки відбили від польської чати здобич і продали туркам чи татарам (Мак.)]; 2) (на кого, на что) редк. полагаться, положиться [Анна: Чому ж мені веселою не бути, коли я можу так па вас впевнятись, як на камінну гору! (Л. Укр.)]; 3) (кому, чему) редк. доверяться, довериться [Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, ..власним очам я б не вірила й слуху, я б не впевнялась ні тілу, ні духу (л: Укр.)]. упекти см. упікати. упектися см. упікатися. упёнь нар. наголову (с глаголом разбить); разе в пух, в пух и [в] прах; (при глаголе со значением уничтожить, уничтожиться, разорить) дотла [Як наведе [комбат], то дзот — упень! (Гірн.); Мошка: Що там по дорозі, як хліб? Подорожня: Погоріло впень (Стар.)]. уперед нар. 1) (куда) вперёд [Моя батьківщина не знає «назад»! Вперед її кроки (Рил.); Он там на полянці Як крикне Ко- товський: — Славні орли! Уперед! За Республіку Рад! За свободу! (Тич.)]; ^д і назад взад и вперёд; 2) (в значении предл.) разг. вперёд [Вже військо зрівнялося, стало, полковники розказ свій давали, отаман уперед війська виїхав, став (Вовч.)]; дивитися <^д себе смотреть вперёд; смотреть перед собой [Вона [Варка] ж їхала, у велику хустку завернувшися, ..дивилася, дивилася вперед себе... (Вовч.)]; 3) (где) уст. впереди [Усі мовчки слухали, один Йосипеико, стоячи уперед, раз по раз кланявся І^Мирн.)]; 4) (в значений предл.) уст. впереди [Уперед мужиків він стоїть і кладе аж до землі поклони (Мирн.)]; 5) (с временным значением — когда) раньше, прежде; (в первый момент — ещё) сначала, разг. сперва [Мої руки тремтять ще дужче, як уперед (Фр.); Ото увійшов він туди і не знає, на що уперед дивитися і що брать (народна казка)]; 6) (на будущее) разг. вперёд (разг.); впредь [Старайся і уперед; що замітиш, що почуєш, зараз мені сказуй! (Квітка)]. упереджати, -джаю, -джаєш, упередити, -джу, -дйш обл. 1) опережать, опередить; (о желании и т. п.) предупреждать, предупредить [Пустився він так скоро, що й упередив передніх (Сл. Гр.); Він [Володимир Семенович] услугував мені, упереджав мої бажання (Фр.)]; 2) (заранее извещать) предупреждать, предупредить [Щоранку ота сойка, що гніздилася на смереці проти самого вікна, своїм скреготом упереджала тебе про мій прихід (Фр.); Р у ф і н: ..Я думав хоч тебе порятувати, упередивши... П р і с ц і л л а: ..Як? Мене саму? І ти міг думать — я на се пристану? Ні за що в світі! (Л. Укр.)]. упереджений1 прич. 1) опережённый; 2) предупреждённый [І хоча голос його був якийсь прикрий, горляний, і хоча в його лиці не видпо було ані сліду веселості, то проте ми, І І упереджені про його гумористичну вдачу, всі в один голос зареготалися радісним, дитячим сміхом (Фр.)]. Ср. упереджати 1—2. упереджений2 прил. 1) предубеждённый [X о- р у н ж и й: ..Спочатку я був упереджений, потім обережний, потім причепливий... (Голов.)]; 2) (о мнении и т. п.) предвзятый; (несправедливый,, необъективный) пристрастный [В. І. Ленін рішуче засуджував суб'єктивізм в оцінці подій і всілякі спроби змалювати сучасне чи минуле в прикрашеному чи приниженому вигляді відповідно до упередженої точки зору (Укр. іст. ж., 1960, 2); Критик [І. Франко] дорікає Толстому за упереджене зображення Наполеона, Кутузова, Багра- тіона, французьких генералів (Рад. літер., 1957, 3)]. упередженість, -ності 1) предубеждённость [Потроху вона змінила і своє ставлення до Береговенка. Від колишньої упередженості не лишилося і сліду (Гур.)]; 2) предвзятость; пристрастность [Тенденція творчості Шевченка не означає упередженості. У зображенні кріпосницької дійсності Шевченко зберігав повну об'єктивність (Кирил.)]. Ср. упереджений2 1—2. упередження 1) предубеждение [М ордо- вець: ..Ні, я бачу, ти до мене з упередженням підходиш, і смілий, благородний вчинок мій — тобі байдужий і чужий... (Тич.)]; 2) предвзятость; пристрастие [Ні в час доповіді, ні в довгих і жвавих обговореннях її членами бюро, навіть в елементах критики, з якою Саїд Алі цілковито згоджувався, він не відчував бодай найменшого упередження чи натяків (Ле)]. Ср. упереджений2 1—2. упереджено нар. предубеждённо, предвзято; (несправедливо, необъективно) пристрастно [Здалося Мухтарову, що і Щапов, і майже всі присутні на засіданні, крім хіба Лоди- женка з Голодного Степу, упереджено поставилися до нього (Ле)]. упередити см. упереджати. уперезати см. уперізувати. уперезатися см. уперізуватися. уперекидь нар. разг. кувырком [А ти думала ще мене з хати вигнати? О, ие діждеш цього! Я тут господиня, а не ти. Як заходжусь, та наважусь, то й хата піде уперекидь, а ви вилетите з Вільшаниці (Н.-Лев.)]. упереміж, упереміжку см. впереміж, впереміжку. упереміш, уперемішку см. впереміш, вперемішку. уперізувати, -зую, -зуєш, уперезати, -режу, -режеш 1) опоясывать, опоясать, подпоясывать, подпоясать; 2) (только соверш.— съесть) фам. уплести, умять [Уперезали вони макітру [вареників] (народна казка)]; 3) (только соверш. — ударить) вульг. стегнуть; разг. стегануть [Я с ь к о: Касю, мовчи, ..бо так тебе впережу, що пам'ятатимеш до нових віників (Ірч.)] уперізуватися, -зуюся, -зуєшся, уперезатися, -режуся, -режешся опоясываться, опо- I ясаться, подпоясываться, подпоясаться. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)