Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
упе 205 упи уперіщити, -щу, -щиш разг. 1) (ударить) огреть; (чем-нибудь гнущимся) стегнуть, разг. стегануть [Олександр розгорнув ліктями робітників, підняв з мостової поламаний держак і вперіщив ним крамаря (Панч); Як угляділа Мотря, як ухопить хворостину, як вперіщить кабанчика по спині! (Н.-Лев.)]; 2) (о дожде) ударить [1-й чоловік: ..Не вспіли проїхати восьми верстов від города, виїхали завидна, ще й сонце так гарно світило, далі як уперіщив дощ... (Крон.)]. уперти см. упирати. упертий1 прил. 1) упрямый, упорный; (в роли сказуемого или приложения разг. — ещё) упрямец (о мужчине)у упрямица (о женщине); (несколькомягче) неуступчивый, несговорчивый [Він був темний і упертий, як ослюк (Коцюб.)]; 2) (настойчивый, непреклонный; стойкий) упорный; (неисправимый) закоренелый [Настирливий і упертий в роботі, Лимар хвилини не сидів без діла (Коп.); Боротьба була довга й уперта, але я переміг (Тулуб); День у день ішла тепер уперта, важка робота мандрівників (Вл.); Лікарі самі дивуються, що слабість така уперта (Коцюб.); Покликач: Утіка- ча-вигнаиця Теофіла, упертого повторного злочинця, суд присудив па хрест (Л. Укр.)\; 0 ^тий погляд, rwri o ч і упорный (пристальный) взгляд [Та довгий ніж блищав йому в долоні правій, До ліктя звернений кінцем своїм тонким. Упертим поглядом за Графом молодим Уважно стежив він — і злегка відхилявся (перекл. Рильського); [Катря] обвела упертими, тоскними очима хату (Вас.)]; ^ті з м б р ш- к и упрямые морщинки (складки) [Холонуть очі, ховаючись під брови, І три уперті зморшки прорізують чоло (Бажан)]; ~те підборіддя упрямый подбородок [Довгасте обличчя його з рівним гострим носом і крутим упертим підборіддям було, безперечно, розумним (Собко)]; факти — ~та річ факты — упрямая вещь. упертий2 прич. 1) упёртый [Знімали [кедрові] шишки «колотом». Двопудова довбня на довгому держалні, впертому в землю, з розгону глухо била по стовбуру (Донч.)]; 2) устремлённый, вперённый; упёртый [ 3 очима, впертими в одну лиш точку, Вона мов остовпілая була (Фр.)] .Ср. упирати 1—2. упертися см. упиратися. упертість, -тості 1) упрямство, упорство; неуступчивость, несговорчивость [Мале хлоп'я в своїй упертості ще більше скидалося на Богуна (Кач.)]; подолати ^-»ть преодолеть упрямство; разг. переупрямить; 2) упорство [Ці стиснуті губи, складки над ними, що виказували впертість і рішучість, і особливо цей погляд розумних сірих очей їй були добре знайомі (Руденко); Дощ полив з особливою впертістю, ніби спересердя виливаючи па землю цілу ла- випу води (Ле)]. Ср. упертий1 1—2. упёрто нар. 1) упрямо; (только о людях) упорно [Губи складалися сухо і вперто, тільки десь у самих куточках, трохи піднятих догори, гніздилася усмішка (Собко)]; 2) упорно [Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шляху дикі нетрі (Донч.); Барометр уперто показував «дощ», хоч в той день не капало навіть і сонце блищало часом крізь хмари (Коцюб.)]; ~то відстоювати що упорно отстаивать что, упорствовать в отстаивании чего; ^то мовчати упорно молчать, хранить упорное молчание [Лінго вже не слухав хазяїна. Він шукав свою шапку і вперто чомусь мовчав (Шиян)]. Ср. упертий1 1—2. уперше, разг. уперш нар. в первый раз, впервые; разг. впервой [Дарка всміхнулась уперше за всю розмову і то смутпо (Л. Укр.); Лукина вперш підвела очі і гляпула иа Хавруся (Н.-Лев.)]; ^ше в житті (разг. зроду, на віку) впервые (первый раз) в жизни [Дмитрик уперше в житті ночує під чужою стріхою, далеко від матері (Коцюб.); Уперше зроду я тоді побачила, як мій брат плаче (Вовч.)]; не ~ше ком^ не впервые (разг. не впервинку, не впервой) ком^. упивати, -ваю, -ваєш, упити (уп'ю, уп'єш и увіп'ю, увіп'єш) 1) впивать, впить [І весь світ обдивись, І усе розпізнай; І, що доброго є, Ти у себе впивай (Руд.)]; 2) (только упити, уп'ю, уп'єш) обл. [вдоволь] попить, напиться; разг. упиться [Ні чоловік в'їв, ні впив, ні красно входив (Фр.)]. упиватися1, -ваюся, -ваєшся, упитися (уп'юся, уп'єшся) (чем) 1) разг. упиваться, упиться; (допьяна — обычно) напиваться, напиться, (сильнее) разг. перепиваться, перепиться [А малась воля, малась сила, Та силу позички зносили, А воля в гостях упилась Та до Миколи заблудила... Та й упиваться зареклась (Шевч.); Сильвестр: А ти б і рад! Чекаєш лиш нагоди, Аби вином упитись даровим! (Коч.); Тільки над вечір розійшлися з княжих теремів новгородські гості, бояри київські й воєводи. Деякі з них упилися й довелося їх вести під руки, деякі трималися на ногах, тільки верзли не знати що й хапались за зброю (Скляр.)]; 2) (перен.: наслаждаться) упиваться, упиться [Малий Мирон над усе любить бігати сам по зелених, цвітистих лугах, ..любить упиватися солодким запахом росистої конюшини (Фр-); Любо вільно зітхнути б хоч мить; Вашим запахом впитися, квіти..! (Граб.)]. упиватися2, -ваюся, -ваєшся, упитися (уп'юся, уп'єшся и увіп'юся, увіп'єшся) (во что) впиваться, впиться [Білі руки простягліїся — Так би й обвилися Кругом етапу. І в подушку Холодну впилися (Шевч.); Юрій швидко розгортає лист і зразу впивається в нього очима (Козач.)]. упин, -ну удерж [Людська радість сильпіша за повідь. Вона не знає упину (Чорн.); Тепер він [Андрій] зітхає шумко, з полегшенням. О смішка без усякого вже впину розлилася,^ як Дунай (Вас.)]; ^^ну нема кому разг. удержу нет кому [Тетяна: Йому і впину нема, коли розходиться (Тоб.)]; без ~ну безоста- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)