Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
упи 206 упи вбвочио; (всё время) беспрестанно; (сильно) безудержно'|Я бачу їх, як вони йдуть, здалека, з правіку, йдуть без упину і без кінця, довгою вграєю (Л. Укр.); І всі побачили Естерку. її скаменілий од горя вид, її червоні очі, з яких без упину стікала сльоза (Коцюб.)]; нема ~ну сльозам безудержно льются слёзы [Не було міри малому горю Івасевому, не було упину кревним сльозам його (Мирн.)]. упинати, -наю, -навш, уп'ясти (упну; упнеш) разг. 1) (о когтях) впускать, впустить, разг. запускать, запустить; (с заменой винительного п. творительным) впиваться, впиться; 2): «^сти б ч і устремить глаза (взор), вперить взгляд (взор, глаза), уставиться (впиться) глазами [Загнибіда сидів за столом ироти неї і, уп'явши очі в кінець ги ота, божевільно дивився на світло (Мирн.)]. упинатися, -наюся, -наєшся, уп'ястися (упнуся, упнешся) разг. 1) впиваться, впиться; (об остром — еще) вонзаться, вон- вйться [До землі один крок, але Митько з жахом переконався, що вплізти на сухе не можна, бо хоч як хлопець упинався пальцями в піщаник, змішаний з глиною, вій обсипався у воду великими грудками (Донч.); Федір вп'явся пальцями в дерев'яну лаву (Руденко); Одна [думка] в голові колом стримить; друга — у душу холодом віє; третя, неначе гадина та, у саме серце упнеться, — ссе його, щипає... (Мирн.); Повітря було синє від морозу й сонця. Альоша відчув, як у шкіру йому впинаються гострі голочки (Мик.)]; гатися кігтями впиться когтями; охотн. вкогтиться; 2) (глазами и т. п.) устремлять, устремить (что); уставляться, уставиться; (напряжённее) впиваться, впиться; (неподвижно) разг. упираться, упереться [Шерхне у бур'яні — [Федорка] кинеться, у темряву пильно очима уп'ється (Головко)]; 6 ч і вп'ялися глаза впились [Очі вп'ялися в знайомі школярські сторінки зшитка (Вас.)]; 3) (создавать себе опору) упираться, упереться [Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз — рев! свист! кружіння! і вже в гаю торішній лист — як чортове насіння... Або: упнеться в грузлую ріллю, піддасть вагонам волі — ух, як стремлять вони по рельсах, аж нагинаються тополі!.. (Тич.)] упинити см. упиняти. упинитися см. упинятися. упиняти, -няю, -няєш, упинити (упиню, упиниш) разг. 1) (кого) останавливать, остановить; удерживать, удержать [А я, нещаслива, я не знаю, що мені перш діяти: негарно Катрі потурати, та жалко і впинять (Вовч.); — Я поб'ю на тобі оце мотовило на трісочки, як ти не впиниш своєї жінки! — крикнув Кайдаш (#.-.#><?.)]; ^ти себе (от чего-либо) сдерживаться, сдержаться; 2) (о слезах и т. п.) останавливать, остановить, унимать*, унять; (только о своих слезах)^ сдерживать, сдержать, удерживать, удержать [Страшний переказ Карпів упинив Івасеві сльози (Мирн.); їй уже і полегшало, а сліз ніяк не впинить (Мирн.)]. упинятися, -няюся, -няєшся, упинитися (упинюся, упинишся) 1) (о ком) останавливаться, остановиться, сдерживаться, сдержаться; (от чего) удерживаться, удержаться [І хочу здержатись, та пе впинюсь (Барв.)]; 2) (о слезах и т. п.) прекращаться, прекратиться [Упинились-таки сльози в Горпини, щоки просохли, хоч і червоніли (Мирн.)]; 3) (где) обл. останавливаться, остановиться [ІОсипові гадки впинилися коло його Марічки (Черемш.)]. упир, -ря миф. вампир, вурдалак; разг. упырь [Вечорами вій [місяць] висів низько на небі, лихий, червоний, неначе упир, що насмоктався крові (Коцюб.)]. упирання упор. упирати, -раю, -раєш, уперти (упру, упреш) 1) упирать, упереть [Згодом [Любов] зітхає, становить скриньку долі, підпирає голову руками, а лікті впирає в коліна й задумується (Л. Укр.)]; ~ртп руки в бо- к и подбочениться [Німець, вперши в боки пухкі, в рудому волосінні руки, зміряв молодого Глущука з ніг до голови поглядом (Чорн.)]; 2) (о взгляде) вперять, вперйть; разг. упирать, упереть [Сперши бороду на груди, впер він зір у одну точку і сидів отак недвижно довго-довго, паче спав (Фр.)]; 3) (вталкивать) фам. впирать, впереть [Максим відразу побачив, що напасники иамагають до того, щоб вперти їх до середини хати, відки б вони не так густо могли стріляти (Фр.)]. упиратися, -раюся, -раєшся, упертися (упруся, упрешся) 1) упираться, упереться [Двоє молодих хлопців упираються у дію ріки довгими й товстими жердинами, рухаючи пором уперед (Донч.); В долині диміли широченні три ставки, впираючись греблею у Великий шлях (Ст.); В синє небо, як титани, Уперлися шпилі Карпат (Криж.)]; г^ртися очима разг. упереться глазами (взглядом, взором), разг. уставиться [глазами], вперйть (разг. упереть) взгляд (взор, глаза) [Рудий бичок розставив ноги і тупо вперся очима в баркан (Коцюб.)]; 2) (настаивать на своём) разг. упираться, упе- f>eTbCH; (только несоверш.) упорствовать Христя противилася, — одступає назад. —Як Христя не піде, то й ми не хочемо!— упираються дівчата (Мирн.); Вперся [хлопчик]: «Не піду та й годі. І нічого я такого Не зробив, щоб там ставати» (Фр.)]; 3) (входить) разг. впираться, впереться, впирать, впереть [Турп в кріпость впертись норовить (Котл.); Б и ч о к: ..І як це сталося, що вона [Олена] вперлася у мою господу, я й пе урозумію?.. (Кроп.)]; Опитання, завдання врається у що вопрос, задача упирается во что. упириця миф. упырь [в образе женщины] [Л у к а ш: Се ти? Ти упирицею прийшла, щоб з мене пити кров? (Л. Укр.)]. уписаний 1) вписанный; записанный; 2) записанный; 3) написанный. Ср. уписувати 1—3. уписати см. уписувати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)