Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
упи 207 упі уписатися см. уписуватися. уписування 1) вписывание; записывание; 2) записывание. Ср. уписувати 1—2. уписувати, -сую, -суєш, уписати (упишу, упишеш) 1) вписывать, вписать; (делать вались в чём-нибудь — ещё) записывать, записать [Вірші Сковороди, за визнанням самого Т. Г. Шевченка, належали до тих перших творів, що їх майбутній поет вписував у свою дитячу книжечку (Іст. укр. літ.); Багато славетних сторінок вписала в історію боротьби з інтервентами і їхніми наймитами молодь і її полум'яний організатор — комсомол (Скляр.); Погиба вписує в посвідчення прізвище Палилюльки (Ст.)]; 2) (зачислять куда-нибудь) разг. записывать, записать; 3) (только соверш.) уст. написать [Не такий писар писав, не таким огненним пером уписав він те на її серці, щоб його можна вирвати (Мирн.)]. уписуватися, -суюся, -суєшся, уписатися (упишуся, упишешся) 1) редк. записываться, записаться; разг. вписываться, вписаться [На товариство всі пристали дуже радо. Відразу вписалося до нього 507 членів (Мак.)]; 2) страд, з. (несоверш.) вписываться; записываться; записываться; ср. уписувати 1—2. упити см. упивати. упитися1 см. упиватися1. упитися2 см. упиватися2, упихати, -хаю, -хаєш, упхати (упхаю, упхаєш) и увіпхнути и упхнути, -ну, -нёш разг. 1) впихивать, впихать, впихнуть (разг.); (кого — ещё) вталкивать, втолкнуть; (что— ещё) втискивать, втискать, втиснуть, (об остром) втыкать, воткнуть; (заставлять взять разг. — ещё) всучивать, всучить [— Заховайте! — Іван Федорович миттю одімішув у присінку чуланчика й упхнув туди Юрка (Вишня); На жандармській станції Василька били ще не раз і нічого не питали. А потім увіпхнули в закриту з усіх боків автомашину і повезли (Турч.); Вона відвернулася, вхопила довгу голку з ниткою в руки і стала по-давньому впихати и витягати її з латки (Коб.); Впхав Ру- стем їй до рук солодкі пакунки, благав, щоб зараз бігла (Коцюб.)]; упхати в м о- г й л у разг. загнать в могилу; 2) (умещать) разг. упихивать, упихать, упихнуть [А н у- ш к у, вказуючи на приміщення клубу: ..Як ти вважаєш, — напівжартома звертається він до Романюки, — велику треба камеру будувати? Роман юка: О, таку треба, щоб усе село в неї впхнути! (Гонч.)]. упихатися, -хаюся, -хаєшся, упхатися {упхаюся, упхаєшся) и увіпхнутися и упхнутися, -нуся, -нёшея разг. впихиваться, впихаться, впихнуться; втискиваться, втискаться, втиснуться; разг. вталкиваться, втолкаться, втолкнуться, (только соверш.) втереться [В кімнату впихається цілий гурт шкільної молоді (Вас); Два свідки, один старий, другий молодий, упхалися поміж Грицька і Йваниху (Март.)]. упівголоса, разг. упівголос см. впівголоса. упівоборота см. впівоборота. упівсили нар. вполсилы [Спочатку Ніна думала, що може дозволити собі бігти впівсили, але одразу ж переконалася, наскільки це ризиковано (Собко)]. упідлеглений подчинённый. упідлеглення подчинение. упідлеглити, -лю, -лиш подчинить. упізнавати, -наю, -наєш, упізнати, -наю7 -наєш узнавать, узнать; (только соверш.— установить тождество) опознать [Каргат розплющив очі. І враз сів на ліжку, оглядаючись. Він не впізнавав своєї домівки (Шовк.); Льотчик одразу ж впізнав мене, міцно потис руку (Трубл.); Він упізнав різко окреслений профіль, круте підборіддя.. Так, це Павло Заброда (Куч.)]. упійманий пойманный; словленный; уловленный. Ср. упіймати. упіймати, -маю, -маєш поймать; разг. словить; (органами чувств, рассудком) уловить [Кирило вхопив Дениса па рукиг підкинув угору і знов упіймав (Коп.); Стоїть мати в гурті, не ворухнеться, — оч? широко одкрилися, лице напружене: здається — хоче щось упіймати ухом знакомеР рідне (Вас.)]; *->ти на гарячому см. гарячий 2; ^ти бблизня см. бблизень. упійматися, -маюся, -маєшся пойматься [Підпалив Ригор темної ночі панські скирти І впіймався (Донч.)]. упікати, -каю, -каєш, упекти (упечу, упечеш) 1) упекать, упечь; 2) (отправлять кого куда) разг. упекать, упечь [То йому хтось підкинув [гроші], щоб було за що під суд упекти (Куч.)]; 3) (только соверш. — причинить боль) обжечь, ожечь (кого или кому что); (уязвить) уколоть [Щось наче впекло Ха- ритю в палець (Коцюб.); Марія., глянула на мене глибокими очима й упекла мене тим поглядом... у саме серце впекла... (Коцюб.); Впік Сагайдачний Ходкевича добре; той аж затремтів з досади, але стримав гнів (Мак.)]; 4) (только соверш. — дать кому что) разг. влепить [За це полювання та ще, мабуть, і за язик на суді впекли Маруща- кові рік неволі (Козл.)]; 5) (только соверш.— ударить) фам. огреть; (преим. плетью и т. п. — ещё) ожечь, жигануть [—Покиньте мотовило, бо так і впечу обох но спині кочергою! — крикнув він на всю хату (Н.-Лев.)]; «-^ктй рака (раків) см. рак1. упікатися, -каюся, -каєшся, упектися (упечуся, упечешся) 1) упекаться, упечься [Хліб ще не впікся (Гр.)]; 2) (только соверш. — кому) перен. разг. допечь (кого), донять (кого) [[Андрійко] веселий був хлопчик, жвавий. Було за день добре мені впечеться своєю пустотою, а ще луччо розважить (Вовч.); Мабуть, уже той харпак дуже їм упікся, що одреклися од нього! (Григ.)]. упімпепня обл. замечание; (взыскание — ещё) предупреждение. упімнути1 см. упомпнати. упімнути2, -ну, -нёш обл. см. докорити, докоряти. упімиутися см. у поминатися. упірнання ныряние. упірнати, -наю, -навш, упірнути, -ну, -нёш |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)