Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 635):
Попередня 
Наступна

упо
209
упо
відувать думки, веселі і сумні (Л. Укр.);
Не день, не годину, в журбі та в печалі
Прожив той співець, як в пустині, А далі
' запрагнув гіркі свої жалі В повідати
щирій людині (Л. Укр.)]; 2) обл. говорить,
сказать [— Так і так, — уповідає [Анйця
попові], — знемагав мій чоловік (Март.);
Що я діточкам уповім, як вони
попідростають?! (Март.)].
уповільнений замедленный [Він іде
уповільненим кроком і дивиться прямо перед
собою (Грим.); Поступовий перехід до
комунізму не можна розуміти як якийсь
уповільнений рух. Навпаки, це період
швидкого зростання продуктивних сил
суспільства (Іст. КПРС)].
уповільнення замедление [Відрив
природничих і технічних наук від практики
виробництва приводить до уповільнення
технічного прогресу і застою науки (Осн. марке,
філос.)).
уповільнити см. уповільнювати,
уповільнитися см. уповільнюватися,
уповільнювання замедление.
уповільнювати, -нюю, -нювш, уповільнити,
-ню, -ниш замедлять, замедлить [Капітан
підвів руку, і машина, уповільнюючи
рух, спинилась (Шиян); Пара зацікавила
Сергія, і він навмисне уповільнив ходу
(Козач.)].
уповільнюва тися, -нюється, уповільнитися,
-ниться замедляться, замедлиться,
становиться медленнее, стать медленнее;
(о часах) идти медленнее, пойти медленнее,
замедлять ход, замедлить ход [Історичні
процеси в різні періоди відбуваються з
неоднаковою швидкістю. В одні часи вони
уповільнюються, а під час великих на-
!одних рухів неймовірно прискорюються
Укр. іст. ж., 1960у 2); Спочатку він ішов
дуже швидко, потім хода його
уповільнилась, і до свого кабінету він прийшов уже
зовсім не поспішаючи (Собко); Нерівно,
як вашкоджене серце, бився у темряві
годинник: то уповільнювався, то раптом
поспішав (Гонч.)].
уповільнювач спец. замедлитель [Добре
відомо, що графіт застосовується в ядерних
реакторах як уповільнювач (Наука і
життя, 1956, 8)].
уповістй см. уповідувати.
уповні нар. 1) полностью, в полной мере;
(совершенно) вполне [Я., тілько тепер
почула вповні, як дуже я люблю його (Фр.)];
2) (в значении сказуемого) разг. в разгаре;
(много) достаточно, в избытке, с избытком,
разг. хватает [Надворі весна вповні
(Мирн.); Чого-чого, а сього уповні буде!
(Вовч.)]; О ^ні перейти дорогу
и т. п. разг. перейти дорогу и т. п. с
полными вёдрами [Я води набрала Та вповні шлях
і перейшла (Шевч.)]; місяць ^ні
(в значении определения) полная луна
[Зійшов над нашою хатою місяць уповні, та
червоний-червоний (Вовч.)]; місяць
[стоить] #^ні луна полная, полнолуние
[Дорога лісом, оскільки я чула, має бути
широка, місяць, як самі знаєте, тепер
уповні (Коб.)].
уповноважена, -ної сущ. уполномоченная.
уповноважений 1) уполномоченный (прич.);
полномочный (прил.) [Як ви смієте?!
Я уповноважений емісар від головного
командувача... (Ел.)]; 2) (род.
уповноваженого) сущ. уполномоченный [3 усіх
закутків безкрайого повіту поспішали до
Тургая уповноважені аулів (Десн.)\.
уповноваження полномочие; з а ~ням (на
каком основании) по уполномочию.
уповноважувати, -жую, -жуєш,
уповноважити, -жу, -жиш уполномочивать,
уполномочить [Уповноважуєте мене їхати до
міста з нашим проханням? (Мик.); Перед
початком засідання Бжеський уповноважив
виступити замість себе куявського
підкоморія (Тулуб)].
уповноважуватися, -жуюся, -жуєшся
уполномочиваться.
уподібнений уподобленный.
уподібнення уподобление [Сила його [Козла-
пюка] кращих фейлетонів — в тому
соковитому й лукавому українському
селянському гуморі, який не шукає для
свого сатиричного об'єкта якихось
віддалених, масштабних порівнянь і
уподібнень (Нович.)].
уподібнити см. уподібнювати.
уподібнитися см. уподібнюватися.
уподібнювання уподобление.
уподібнювати, -нюю, -нюєш, уподібнити,
-ню, -ниш уподоблять, уподобить [В поемі
«Кавказ» Шевченко уподібнює народ
легендарному Прометеєві (Корн.)].
уподібнюватися, -нююся, -нюєшся,
уподібнитися, -нюся, -нишся уподобляться,
уподобиться [У вірші М. Старицького «Поету»
(«Як ніч, насовується туча») поет
уподібнюється сміливому плавцеві, що не боїться
бурі, грізних хвиль, «навісного лементу»
(Іст. укр. літ.)].
уподоба 1) см. вподоба; 2) редк. интерес;
(сильнее) увлечение [Збіга мені на думку,
з чого-то береться часом, чим держиться
та, мовляв, уподоба, чи любва? (Вовч.)].
уподобаний облюбованный [Щаслива наша
юнь! У неї немає підстави турбуватись за
своє майбутнє. Обирай уподобану,
вимріяну професію (Рад. Укр., 1957, VII)].
уподобання вкус; склонность; (влечение,
расположение — ещё) привязанность, разг.
слабость [Знайомство Міцкевича з Пушкіним.,
незабаром перейшло в дружбу. Основами
цієї дружби були спільність літературних
інтересів та уподобань, любов до народу й до
народності в літературі (Рил.); Він голосно
заявляє про свої естетичні смаки й
уподобання (Гонч.)]; бути до ^ня . к о м f
правиться кому, быть по вкусу кому
[Роздивилася товари: Всі до вподобання (Руд.)];
мати ^ня до чого иметь вкус
(склонность; слабость) к чему.
уподобати, -баю, -баєш полюбить; (выбрать)
облюбовать [Вона була ініціатором
будівництва станції, вподобала професію
електрика (Куч.); Тоді старий пита мене:
— Чи ви вподобали мою Марту,
чині?—Вподобав, — кажу (Вовч.); На вокзалі
Галочка уподобала місце, звідки кожен, хто
14-1402

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)