упо 209 упо відувать думки, веселі і сумні (Л. Укр.); Не день, не годину, в журбі та в печалі Прожив той співець, як в пустині, А далі ' запрагнув гіркі свої жалі В повідати щирій людині (Л. Укр.)]; 2) обл. говорить, сказать [— Так і так, — уповідає [Анйця попові], — знемагав мій чоловік (Март.); Що я діточкам уповім, як вони попідростають?! (Март.)]. уповільнений замедленный [Він іде уповільненим кроком і дивиться прямо перед собою (Грим.); Поступовий перехід до комунізму не можна розуміти як якийсь уповільнений рух. Навпаки, це період швидкого зростання продуктивних сил суспільства (Іст. КПРС)]. уповільнення замедление [Відрив природничих і технічних наук від практики виробництва приводить до уповільнення технічного прогресу і застою науки (Осн. марке, філос.)). уповільнити см. уповільнювати, уповільнитися см. уповільнюватися, уповільнювання замедление. уповільнювати, -нюю, -нювш, уповільнити, -ню, -ниш замедлять, замедлить [Капітан підвів руку, і машина, уповільнюючи рух, спинилась (Шиян); Пара зацікавила Сергія, і він навмисне уповільнив ходу (Козач.)]. уповільнюва тися, -нюється, уповільнитися, -ниться замедляться, замедлиться, становиться медленнее, стать медленнее; (о часах) идти медленнее, пойти медленнее, замедлять ход, замедлить ход [Історичні процеси в різні періоди відбуваються з неоднаковою швидкістю. В одні часи вони уповільнюються, а під час великих на- !одних рухів неймовірно прискорюються Укр. іст. ж., 1960у 2); Спочатку він ішов дуже швидко, потім хода його уповільнилась, і до свого кабінету він прийшов уже зовсім не поспішаючи (Собко); Нерівно, як вашкоджене серце, бився у темряві годинник: то уповільнювався, то раптом поспішав (Гонч.)]. уповільнювач спец. замедлитель [Добре відомо, що графіт застосовується в ядерних реакторах як уповільнювач (Наука і життя, 1956, 8)]. уповістй см. уповідувати. уповні нар. 1) полностью, в полной мере; (совершенно) вполне [Я., тілько тепер почула вповні, як дуже я люблю його (Фр.)]; 2) (в значении сказуемого) разг. в разгаре; (много) достаточно, в избытке, с избытком, разг. хватает [Надворі весна вповні (Мирн.); Чого-чого, а сього уповні буде! (Вовч.)]; О ^ні перейти дорогу и т. п. разг. перейти дорогу и т. п. с полными вёдрами [Я води набрала Та вповні шлях і перейшла (Шевч.)]; місяць ^ні (в значении определения) полная луна [Зійшов над нашою хатою місяць уповні, та червоний-червоний (Вовч.)]; місяць [стоить] #^ні луна полная, полнолуние [Дорога лісом, оскільки я чула, має бути широка, місяць, як самі знаєте, тепер уповні (Коб.)]. уповноважена, -ної сущ. уполномоченная. уповноважений 1) уполномоченный (прич.); полномочный (прил.) [Як ви смієте?! Я уповноважений емісар від головного командувача... (Ел.)]; 2) (род. уповноваженого) сущ. уполномоченный [3 усіх закутків безкрайого повіту поспішали до Тургая уповноважені аулів (Десн.)\. уповноваження полномочие; з а ~ням (на каком основании) по уполномочию. уповноважувати, -жую, -жуєш, уповноважити, -жу, -жиш уполномочивать, уполномочить [Уповноважуєте мене їхати до міста з нашим проханням? (Мик.); Перед початком засідання Бжеський уповноважив виступити замість себе куявського підкоморія (Тулуб)]. уповноважуватися, -жуюся, -жуєшся уполномочиваться. уподібнений уподобленный. уподібнення уподобление [Сила його [Козла- пюка] кращих фейлетонів — в тому соковитому й лукавому українському селянському гуморі, який не шукає для свого сатиричного об'єкта якихось віддалених, масштабних порівнянь і уподібнень (Нович.)]. уподібнити см. уподібнювати. уподібнитися см. уподібнюватися. уподібнювання уподобление. уподібнювати, -нюю, -нюєш, уподібнити, -ню, -ниш уподоблять, уподобить [В поемі «Кавказ» Шевченко уподібнює народ легендарному Прометеєві (Корн.)]. уподібнюватися, -нююся, -нюєшся, уподібнитися, -нюся, -нишся уподобляться, уподобиться [У вірші М. Старицького «Поету» («Як ніч, насовується туча») поет уподібнюється сміливому плавцеві, що не боїться бурі, грізних хвиль, «навісного лементу» (Іст. укр. літ.)]. уподоба 1) см. вподоба; 2) редк. интерес; (сильнее) увлечение [Збіга мені на думку, з чого-то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба, чи любва? (Вовч.)]. уподобаний облюбованный [Щаслива наша юнь! У неї немає підстави турбуватись за своє майбутнє. Обирай уподобану, вимріяну професію (Рад. Укр., 1957, VII)]. уподобання вкус; склонность; (влечение, расположение — ещё) привязанность, разг. слабость [Знайомство Міцкевича з Пушкіним., незабаром перейшло в дружбу. Основами цієї дружби були спільність літературних інтересів та уподобань, любов до народу й до народності в літературі (Рил.); Він голосно заявляє про свої естетичні смаки й уподобання (Гонч.)]; бути до ^ня . к о м f правиться кому, быть по вкусу кому [Роздивилася товари: Всі до вподобання (Руд.)]; мати ^ня до чого иметь вкус (склонность; слабость) к чему. уподобати, -баю, -баєш полюбить; (выбрать) облюбовать [Вона була ініціатором будівництва станції, вподобала професію електрика (Куч.); Тоді старий пита мене: — Чи ви вподобали мою Марту, чині?—Вподобав, — кажу (Вовч.); На вокзалі Галочка уподобала місце, звідки кожен, хто 14-1402
|