Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
упо 210 упо виходив з поїзда, міг її помітити (Янов.)]; хто ^бав щ о кто облюбовал (полюбил) что; что понравилось кому [От вам і книжка! Читайте, хлопці, коли уподобаєте (Гр.); Лелека зразу холоду нагнав I жаб дурних ковтати добре став, — Найбільше молодих вподобав він клювати (Гл.)]. уподобатися, -баюся, -бается понравиться; (о лицах и различных предметах разг. — ещё) приглянуться, полюбиться [Жалітися вчителеві Галя не пішла, і це дуже вподобалося хлопцям (Вас); А може, тим ялицям Вподобалися буки, Що з пагорбів посріблених їм простягають руки?.. (Нагн.); Г є р ц є л ь: ..Вельможному пану старості уподобалася Бондарівна (Тоб.)]. уподовж 1) нар. вдоль; (реже) в длину [Як мажеш, то не крути дуже віхтем, а так, моє серденько, дрібненько та дрібненько перше вподовж, а потім упоперек (Н.-Лев.)]; 2) предл. вдоль [Вподовж автостради гомонить барвистий ярмарок (Гонч.); Гаврило: ..На превелику силу вирвався Де- мид [від батька], та з хати, та па вулицю, та як дремене уподовж села, аж закуріло... (Крон.)). упоїти см. упоювати. упоїтися см. упоюватися. упокій, -кою 1) уст. покой, спокойствие [За дурною головою нема ногам упокою (Ном.)]; з ^кбвм (как) спокойно; 2) церк. упокоение; з а <^кій за упокой [Пиріг з квасолею дуже смачний і м'який, Данилко його їсть натхненно, пам'ятаючи, що це за упокій (Янов.)]. упокоїти см. упокоювати. упокоїтися см. упокоюватися. упокорений 1) прич. усмирённый; укрощенный [Лежав степ упокорений. Владали просторінню вітри (Риб.); Тут лежатиме [жолудь] засніжений, Сном зимовим упокорений (Дор.)]; ср. упокорювати; 2) прил. покорный; (только о человеке) смирённый, упйженпый, унижённый, приниженный, (спокойный) умиротворённый [По короткій паузі [Дем'яп Наливайко] заворушився, мовчки пішов з покоїв, як побитий, упокорений пес (Ле); Перед панами [Зоня] мала упокорений вид, а тітці своїй не сміла в очі дивитись (Л. Укр.)]. упокорення 1) (действие) усмирение; смирение; укрощение; ср. упокорювати; 2) (со- стояние) покорность; смирение, унижение, унижённость, приниженность; умиротворение [Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (Рад. літер., 1955, 18); Дівчина осталася сама на дорозі 8 відповіддю недоказаною на вустах, з почуттям упокорення і гнітючого засоромлення (Коб.)]; ср. упокорений 2. упокорено нар. редк. покорно; смиренно, упижённо, приниженно; умиротворённо [А в р є л і я: І ти б хотів, щоб я вуста замкнула, а тільки серцем богові молилась? Чи так? М а р т і а н тихо, упокорено: Так, доню (Л. Укр.)]. Ср. упокорений 2. упокорити см. упокорювати. упокоритися см. упокорюватися. упокорювання усмирение; смирение; укрощение. Ср. упокорювати. упокорювати, -рюю, -рювш, упокорити, -рю, -рипі усмирять, усмирить; (реже) смирять, смирить; (о нраве и т. п.) укрощать, укротить [Пани тільки те й думають, як би нас вогнем і мечем упокорити, а ми що ж, чекатимемо, доки знову потоцькі й вишне- вецькі нашими головами шляхи обсадять? (Панч)]. упокорюватися, -рююся, -рюешся, упокоритися, -рюся, -ришея 1) смиряться, смириться; 2) страд, з. (несоверш.) усмиряться; смиряться; укрощаться; ср. упокорювати. упокоювати, -кбюю, -кбюєш, упокоїти, -кою, -коїш 1) уст. успокаивать, успокоить [Він ліг зарані, та сон не впокоював його (Мирн.); Коли світ згас і ніч упокоїла усіх, Яків і Горпина довго не спали (Мирн.)]; 2) (только соверш.) церк. упокоить [—Що ж, папство, бог таке нещасному судив, ~ Сопліца впав у річ, — хай бог його впокоїть... (перекл. Рильського)]. упокоюватися, -кбююся, -кбюєшся, упокоїтися, -коюся, -коїшся 1) уст. успокаиваться, успокоиться [Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось (Мирн.); Не надовго він упокоївся. Мучена голова робила своє; мучені думки і в сні його не покидали (Мирн.)]; 2) (умирать) разг. отходить, отойти; (только соверш.) упокоиться (уст.), преставиться (уст.), рит. отойти в вечность [Перед ним війнула друга смерть, бабина.. Там — тихо, наче забуваючись або засипаючи, упокоювалась добра душа (Мирн.); Ви злазите з дуба, підходите до ведмедя, — а він уже мертвий, упокоївся (Вишня)]. уполювати, -люкц -люєш охотн. добыть [на охбте]; (преследуя с помощью собак или ловчих птиц— ещё) затравить; убить; поймать [На стінах же висять оленів, лосів роги, І скрізь підписано, хто й де уполював (перекл. Рильського); Ч у р и л о: ..П'ять коней вполювали (Фр.)]. упольований добытый [на охбте]; затравленный; убитый; пойманный. Ср. уполювати. у поминати, -паю. -наєш, упімнути, -ну, -нёш обл. 1) урезонивать, урезонить (разг.); (только несоверш.) уговаривать, увещать [Вчителі упоминали його эразу лагідно, далі остріше (Фр.)]; 2) (от чего-либо) предостерегать, предостеречь, предупреждать, предупредить; 3) (о вабытом) напоминать, напомнить (о ком, о чём). у поминатися, -наюся, -наєшся, упімнутися, -нуся, -нёшея обл. 1) требовать, потребовать; 2) (за кого) хлопотать (о ком), ходатайствовать (о ком) [Як доглядач був напідпитку, швед почав говорити йому про роботу.. Але швед впоминався і за Матвія і розказував, що обидва вони вже працювали в копальні і чудово з усім обізнані (Ірч.)]; 3) (о вабытом) напоминать, напомнить (о ком, о чём) [Як хто упімнеться sa борг, — відкладуть до найближчого місяця (Круш.)]. упбмки, упбмку (неизм. сказуемое) обл. быть памятным; помниться [Ще й досі була |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)