Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
упо 213 упр мріяна, неначе кам'яніла з якоїсь розкоші коло тих рож, що цвіли в червні... Дивилася поважними очима на них, упоювалася їх запахом (Коб.)]. упоюючий опьяняющий, пьянящий [До неї вгору доходив упоюючий запах лелій (Коб.)]. управа1 1) ист. управа; (реже) правление; (учреждение) управление [—•. Кого вибрали? Куди? — почувши останнє слово, питає Мотря, висунувшись у вікно. — Мене вибрали, мамо, в управу! (Мирн.)]; ~ва колгоспу правление колхоза [Маленький на зріст, щуплявий, голова управи [колгоспу] завжди говорив рівно, спокійно, не підвищуючи голосу (Кирил.)]; волос- н а ^ва ист. волостное правление [3 волосної управи цигана відправили в повітове місто, де посадили до суду у в'язницю (Донч.)]; зёмська ^>ва ист. земская управа [Приїздив інспектор, член земської управи, було слідство, допити — і все скінчилося тим, що її [вчительку] перенесено до другої школи (Коцюб.)]; м і- ськ а, .повітова, губернська ~ва ист. городская, уездная, губернская управа; 2) (возможность сладить с кем- либо) разг. управа [— Я тобі цього не забуду... Ні, не забуду! Я знайду на тебе управу! Ще ти мене згадаєш, — погрожував Жигай (Шиян)]; па нього н е- м а г~ви на него нет управы; 3) (действие) обл. управление; під г^вою под управлением; (чаще) под руководством [Аж в р. 1780 приїхала до Львова перший раз польська трупа театральна, під управою Трусколяв- ського (Фр.)]. Ср. управляти1 1. управа2 возделывание, обработка [Ті [монахи], що сиділи в монастирях, займалися управою ріллі, торговлею та промислом; не оставалися без роботи й пустинники (Фр)]. Ср. управляти2 З. управді обл. см. справді. управитель, -теля ист. управляющий; уст. управитель [Виходить Рудковський, а він у пана за управителя був. — Ти чого? — На роботу (Мирн.)]. управителька 1) ист. управительница; 2) (жена управляющего) разг. управительша, управительський управительский (уст.); управляющего (род. п. от управляющий) [Управительська дочка маленька гралася з утят- ком, жалуючи та пестячи, поки аж утятко не вдушилося (Вовч.)]. управительша уст. разг. управительша [Поздоровляю Вас управительшею маєтності князя з Кам'яного! (Мирн.)]. управити см. управляти2, управитися см. управлятися2. управлений1 см. вправлений. управлений2 1) убранный; 2) возделанный, обработанный [I бачив я в думці безмежні поля: Управлена спільним трудом, та рілля Народ годувала щасливий, свобідний (Фр.)]. Ср. управляти2 2—3. управлїпня 1) (действие) управление [З'їзд повністю схвалює здійснену Центральним Комітетом [КПРС] і Радянським урядом перебудову управління промисловістю* і будівництвом (Матер. XXII з. КПРС)]; 2) (об учреждении) управление; уст. управа [Козинець зняв іншу трубку й подзвонив у житлове управління (Дмитр.)]; Управління в справах мистецтв ист. Управление по делам искусств; 3) техн. управление [Настав час, коли курсантам дозволили взяти до рук важелі управління: правда, поки що тільки на землі (Ільч.)]. управлінський управленческий [Продовжувати роботу по дальшому вдосконаленнюг скороченню і здешевленню управлінського апарату, ліквідації зайвих і паралельно діючих ланок апарату (Матер. XX з. КПРС)]. управляння1 1) управление; 2) управление. Ср. управляти1 1—2. управляння2 работа; хлопоты; убирание (чего), уборка (чего) [Схопився Тугокопилий як ошпарений. Схопився та мерщій до вікна, чи світає? Чи пора у двір гукати, сонливих робітників на вправляння з худобою підіймати? (Ковінька)]. Ср. управлятися2 . управляти1, -ляю, -ляєш (кем, чем) 1) управлять [В усьому світі ми перші взяли владу, і тепер у нас управляють Ради трудящих (Ленін); Сього вечора має бути у них сам князь, господар того дому, що ним управляв її батько (Л. Укр.); Наша молодь прагне опанувати мистецтвом управляти природою, перетворювати її!.. (Гонч.)]; 2) (механизмом, лошадьми и т. п.) управлять; (направлять движение — ещё) править [Біля паровозної топки вже зчинили бійку солдати: як управляти паровозом? куди повертати ручку? де вона? (Довж.)]. управляти2, -ляю, -ляєш, управити, -влю, -виш (кого, що) обл. 1) кончать, покончить (с кем, с чем и что); разг. управляться, управиться (с кем, с чем); убирать, убрать (что) [— Таточку-голубчику, — сказала Галочка, як увійшов батько, управивши батраків, — се мені навдивовижу І (Квітка)]; 2) (об урожае) убирать, убрать [Коситься легко... за день і управили ті п'ятдесят, чи що, десятин (Етн. мат.); Строковими силами не вправити буряк.. Економ розігнав посланців в усі села людей наймать (Горд.)]; 3) (только несоверш.— о земле) обл. возделывать, обрабатывать. управлятися1, -ляється страд, з. 1) управляться; 2) управляться. Ср: управляти1 1—2. управлятися2, -ляюся, -ляєшся, управитися, -влюся, -вишся (о ком) управляться, управиться; (приводить в порядок помещение и т. п. разг. — ещё) убираться, убраться [Ваня, голубе, скоріше Управляйся й приїзди (Воскр.); Мати: ..Ну, я піду— управлюся тим часом з дробиною (Л. Укр.)]. управляючий, -чого сущ. управляющий. управнення 1) узаконение; 2) полномочие; право. Ср. управиювати 1—2. упрашіюватн, -нюю, -нюєш и управнятн,-няю, -ііяєш, управнйти (управню, управнйш) обл. 1) узаконивать, узаконять, узаконить; 2) (кого) уполномочивать, уполномочить. управо, разг. управоруч нар, вправо, на- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)