Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Упр 215 Упу бочего дня; па (в, о, об) в є ч і р н ь о- м у упрузі перед заходом [солнца], перед вечером, на закате [солнца или дня], перед вакатом [солнца или дня] [Як же сонечко вже стало На вечірньому упрузі, Стихли сурми, гомін, крики, Тихо стало скрізь у лузі (Л. Укр.)]; на (в, о, об) т р ё- т ь о м у упрузі после полудня; см. ещё на вечірньому упрузі [Вже так, як об третьому упрузі, назирив він коненя (народна казка)]. упрягати, -гаю, -гаєш, упрягти (упряжу, упряжёш) впрягать, впрячь [Воли були такі, що не дістати рога. їх впрягали в підводу, по три-чотири пари, проте не могли зрушити її з місця (Гонч.); І не мені з кебетою моєю Впрягти ліричну думку, як воли, В скрипучий віз тяжкої епопеї (Рил.)]. упрягатися, -гаюся,-гаєшся, упрягтися (упряжуся, упряжешся) впрягаться, впрячься [Ця сила [води] пробігатиме через турбіни і через них впрягатиметься в колісницю перемоги людського прогресу (Трубл.); Ганна: ..Оце як зосталася я без чоловіка, то свої півморга сама виорюю. Упряжуся з конем у плуга й орю (Мокр.)]. упрягти см. упрягати, упрягтися см. упрягатися, упряж, -ж і 1) упряжь, упряжка [Мартин: ..Упряж де ти зоставив? О м є л ь- к о: Злодії взяли, тілько черезсідельник зостався (Тоб.)]; 2) редк. см. упряжка 1; 3) (сцепное устройство у вагонов) ж.-д. упряжь. упряжений впряжённый [Собачки, впряжепі в парти, зупинились і почали гавкати (Трубл.)]. упряжка 1) упряжка [Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку.. — І коли вже вас [школярів] учитимуть по школах, як запрягати коні, га? (Янов.); Як не крутися, а, видно, нам удвох в одній упряжці не йти — доведеться ділитися (Ст.)]; 2) (сбруя) разг. упряжь, упряжка [Старий стих, встав з воза, підійшов до коней і, прибравши рептух з січкою, все тією ж одною рукою поправив упряжку та натягнув віжки, готовий рушати в дорогу (Дм. Бедз.)]; 3) (смена) горн, упряжка, упряжний 1) (о лошади) упряжной [За своїм характером робота упряжного коня різноманітна (Конярство)]; 2) ж.-д. упряжной, упурхувати, -рхую, -рхуєш, упурхнути, -ну, -нёш впархивать, впорхнуть [Раптом, мов куріпка, впурхнула до кімнати старенька Горпина Романівна (Баш)]. упускання1 впускание, впуск. Ср. упускати1. упусканпя2 1) упусканье; 2) роняпье. Ср. упускати2 1—2. упускати1, -каю, -каєш, упустити (упущу, упустиш) (обычно впускати, впустити) (во что, куда) впускать, впустить; (втыкать — ещё) вонзать, вонзить [Карім, зачиніть двері і не впускайте нікого... (Ле); Ключник впустив до нас знайомого муляра з вапном до печі (Козл.); Голий до пояса, [Каргат] підійшов до вікна, підняв штору, впустивши до кімнати сіре світло похмурого ранку (Шовк.); Щоб розбуркать свої слабкі нерви, і вона впускала собі морфій в ліве плече І (Н.-Лев.); Одна бджола вдарилась в його щоку і впустила^ жало (Н.-Лев.)]. упускати2, -каю, -каєш, упустити (упущу, упустиш) 1) упускать, упустить; (переставать держать — ещё) выпускать, . вы- I пустить; (только соверш. — зверя при травле охотн. разг. — ещё) протравить [П а л а ж- к а: Шукай вітра в полі! Що з рук упустила — попрощайся з тим навіки (Мирн.); Радянський Союз не хотів упускати жодної нагоди, найменшої можливості для того, щоб організувати колективну відсіч агресорові і відвернути нову світову війну (Іст. КПРС); Г о р н і г: Ти таки свого нігде не впустиш, що казати (Л. Укр.); Він раптом упустив мою руку, спинився проти мене і, певно, вдивлявся в моє обличчя (Сміл.); Уперше за своє життя падишах упустив дичину, і вепр промчав повз нього, ламаючи сухий хмиз і кущі (Тулуб)]; ^ти сліди терять, потерять следы [Ти, Миколо, все ж не упускай його слідів. Пантруй звіра (Шер.)]; г~ти з очей кого, що упускать, упустить йз виду кого, что; выпускать, выпустить йз виду (редк. из глаз) кого, что; терять, потерять йз виду кого, что; н е ^кати з очей кого, чого не упускать (не терять) йз виду кого, чего; (смотреть беспрерывно) не спускать глаз с кого, с чего; глаз не отводить от кого, от чего [Змалювати б таку та дивитись, не впускаючи з очей, та самому всміхатись на ту красу сміливу та веселу (Вовч.)]; 2) (не удержав, дать упасть) ронять, уронить, выронить [Мені приносили їсти\— я [хоч був сліпий] не дозволяв нікому допомогти, обливався гарячим супом і чаєм, упускав на підлогу котлету і їв її потім з піском (Янов.); Маріора як держала горщик у руках, так і впустила його додолу, почувши звістку (Коцюб.); Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди кажуть: «Упустив рака з рота». А як кого остерігають, то кажуть: «Гляди! Не впусти рака з рота» (Стор.)]. упускатися1, -кається впускаться. Ср. упу-« скати1. упускатися2, -кається упускаться; выпускаться [Цей безсумнівний факт наочно показує нам, як навіть таке «просте» і ясне питання, як питання про війну і мир, не може бути правильно поставлене, коли упускається з уваги класовий антагонізм сучасного суспільства.. (Ленін)]. Ср. упускати2 1. упустити1 см. упускати1. упустити2 см. упускати2. упустити3, (упущу, упустиш) разг. редк. пустить [Семен: ..Прикажчик хотів пас покропити різками за те, що телят упустили в шкоду (Крон.)]. упущений1 впущенный [Впущено було в ставок тисячу мальків (Донч.)]. Срф упускати1. упущений2 1) упущенный; выпущенный; 2) уроненный, выроненный. Ср. упускати2 1—2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)