Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
упу 216 УРа упущення редк. упущение [В ряді випадків у планах допускаються упущення і помилки (Рад. Укр., 1956, XII)]. упхати см. упихати. упхатися см. упихатися. упхнути см. упихати. упхнутий 1) впихнутый; втолкнутый; втиснутый; воткнутый; всученный; 2) упихнутый. Ср. упихати 1—2. упхнутися см. упихатися. уп'ялити, -лю, -лиш: ~*ти очі (зір) в кого, в що впиться глазами в кого, во что; вперить взгляд (взор, глаза) в кого, во что (или на кого, на что), уставиться [глазами] на кого, на что [Петро уп'ялив у його здивовані очі... (Мирн.); Васи- лиха вп'ялила зір у жовнірів і зойкнула несамовито (Черемш.)]. уп'ясти см. упинати. уп'ястися см. упинатися. уп'яте нар. в пятый раз [«Хлисни з чашки хоч трошки», — хлиснула і удруге, і утретє, і уп'яте... і випила усю чашку (Квітка)]. уп'ятеро нар. впятеро; (при словах со значением увеличения и уменьшения — обычно) в пять раз. уп'ять нар. обл. опять. уп'ятьох нар. впятером [На горбі вп'ятьох рейтари голубі Спинились, дивлячись кудись, Де над селом дими звелись (Бажан)]. ура межд. ура [Курсанти побачили Щорса у вікні і послали йому громове «ура» (Довж.)]; 0 і т й на ура разг. идти на ураг разг. уст. см. враг 2. ураган, -ну ураган [Ураган вив за стіною (Смол.); Побачивши на городі теля, баба вискочила з хати, наче ураган (Донч.)]. ураганний ураганный [Другу добу лютує хуртовина. Як і раніше, з моря дме ураганний вітер (Трубл.)]; ~ний вогонь воен. ураганный огонь [Жодної душі не видпо в степу, хоча їх там, Дьяконов знає, безліч. Сірі, непомітні, лежать у сірих відкритих для ураганного вогню просторах перекопських рівнин (Гонч.)]. ураговий разг. уст. чёртов; (иногда) вредный [Пастух: Чого ти тут з безрогами воюєш? Служебка: Коли ж урагові такі прокляті, — як вирвуться, не заженеш ніяк (Л. Укр.)]. урадити, -джу, -диш и обл. ураяти (ураю, ураєш) 1) посоветовать; разг. присоветовать [Розпитувався, що йому робить? Ніхто нічого не врадив (народна казка)]; 2) (чем) помочь; разг. пособить; (с кем, с чем) разг. поделать [Занедужала дитинка, кричить, плаче. Горпина й сама плаче над нею, та нічого не врадить (Вовч.); Я сама себе винувачу, сама на себе жалію і нічого не враю з собою! (Мирн.)]; щ о «^-»дшп? что поделаешь?, что поделать? [Докучає було та робота. Докучає, — аж пече; та що врадиш? (Вовч.)]; 3) уст. постановить (только с неопр. ф.); решить [К є м б л ь: .Громада врадила, щоб братись усім до діла (Л. Укр.); Радили, радили — нічого« не врадять: нема війська (народна казка)]. урадитися, -джуся, -дишся разг. решить; разг. порешить [Був один ксьондз і дяк; але що були дуже убогі, не мали на утримання свого життя, і урадилися, щоби якесь чудо сотворити (народна казка)]. урадуваний обл. обрадованный [—Ах, дорогий приятелю! — скрикнув урадуваний Л еон (Фр.)]. урадувати, -дую, -дуєш обл. обрадовать [Це так врадувало стару циганку, що вона забелькотала щось жваво., й радісно потріпала Соломію по плечах (Коцюб.)]. урадуватися, -дуюся, -дуєшся обл. обрадоваться [Побачивши слід людського житла, Герман урадувався, як рідному батькові (Фр,)]. уражання 1) оскорбление; уязвление; (о самолюбии и т. п. — ещё) ущемление; 2) поражение. Ср. уражати З—4. уражати, -жаю, -жаєш, уразити (уражу, уразиш) 1) поражать, разить (книжн.), поразить; ранить (несоверш. и соверш.), поранить (соверш. разг.); (только соверш. — визвать боль) разбередить (преим. о ране), разг. растревожить [Він вражав на смерть зрадників, запроданців, пройдисвітів (Шер.); Ярослав: ..І кожен, хто порушить справу миру, На правду хто на руську посягне, — Того вразить безжалісна сокира, Бо мир і труд — це благо основне (Коч.); Трудно рану гоїти, а не вразити (Ном.); — Що це? — аж смикнувся й утікач та й скривився з болю — вразив ногу необережним рухом ^оловко)]; 2) перен. быть ударом (для кого/Г ударить (только соверш.); (сильнее) потрясать, потрясти, сражать, сразить [Смерть батька надзвичайно вразила його, але все це було вже позаду (Скляр.)]; 3) (соверш. чаще уразити — причинять неприятность) обижать, обидеть; (слабее) задевать, задеть, задевать за живое, задеть за живое; (сильнее) оскорблять, оскорбить; (преим. намеренно) уязвлять, уязвить [Хвора: Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити, Бо ми говоримо па різних мовах (Л. Укр.); О д а р- к а: ..Він нікого й словом не уразить —- і за те я його люблю! (Кроп.); І чи повіриш, дочко, це мене так уразило, так уразило! Ножем би так не вразив, як він оцим словом (Мирн.); Олекса: Злодій! Юда! Іди геть, не тривож гірш мого серця! Сербии: Панове! Ви чуєте, як він уража мене!! (Вас); Якщо Русевич хотів уразити Каргата, то розрахував вірно (Шовк.)]; О уразити в [саме] серце поразить в [самое] сердце; поразить (потрясти) до глубины души (сердца); (причинить боль) больно уколоть, уколоть в [самое] сердце [Вразило мене батькове слово в серце (Барв.); Згадка про Фрузю в Ганчи- них устах уразила Івана в саме серце, мов грубий дотик до наболілого місця (Фр.)]\ уразити самолюбство задеть (оскорбить, уязвить, ущемить) самолюбие [Обличчя Максима заволокла зажура. Хлопцеві часом здавалось, що люди навмисне нагадують |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)