Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ури 220 урі готок увяз — всей птичке пропасть; 2) (прекращаться) прерываться, прерваться; (о речи um. п. — ещё) обрываться, оборваться; (преим. о голосе, реже об иных звуках — ещё) пресекаться, пресечься; (о тропинке и т. п.) обрываться, оборваться [Раптом урвалося мовчазне напруження, світом заволоділи страшні залпи мінних батарей з крейдяного берега (Ле); Сидять вони собі та й прядуть, розмовляють; та розмова ведеться помалу, щораз уривається (Л. Укр.); — Рятуйте! рят... — голос урвався, як чимсь перетятий (Вас); Та ось стежка повернула вбік, перебігла ще дві-три сіножаті, перескочила два-три перелази і урвалася на зарінку перед самим Мошковим бродом (Фр.)]; 3) (падать) уст. срываться, сорваться, обрываться, оборваться [Антосьо.. роздивлявся на гори та жахався, як люди лазили по них, ступаючи 8 прискалка на прискалок. Якби котре урвалось, то цілої кісточки не зосталось би (Свидн.); Злодій заліз уночі до чоловіка Сави красти сало, увірвався з салом з бантини та й гепнувся серед сіней (народна казка)]; 4) (освобождаться, отлучаться) разг. урывать время, урвать время, разг. урываться, урваться, удосуживаться, удосужиться; (только со- верш. — пойти) разг. вырваться [Не все й на панщині, Терешку, товчемось, І дбаєм на панів в жнива і в косовицю; А часом, так-таки, хоч в празник урвемось Та деяку й собі придбаємо копицю (Г.-Арт.); Панас один: ..Хотілось би до вечора справиться, щоб хоч на хвилину до Марусі урваться (Тоб.)]; 5) страд, з. (несоверш.) отрываться; срываться; обрываться; прерываться; обрываться; урываться; урезываться, урезаться; укорачиваться; ср. уривати1 1—2, 4—5. уриватися2, -ваюся, -ваєшся, уритися (уриюся, уриєшся) врываться, врыться; зарываться, зарыться [Кабан каже: я побіжу в болотр та в мул уриюсь (народна казка)]. Ср. уривати2. уриватися3, -ваюся, -ваєшся, увірватися (увірвуся, увірвешся) и (реже) урватися (урвуся, урвешся) (входить) врываться, ворваться fКозаки рубали вози, розтягували їх і вривалися в утворені проломи (Кач.); Вмить — розступились дівчата веселі. І серед хати у танець швидкий Хтось увірвавсь... (Ол.)]. уривистий 1) отрывистый; (лишённый последовательности — ещё) обрывистый [Каті здалося, що вона виголосила не тільки довгу, але й глибоку змістом промову. А насправді вона витисла лише, кілька уривистих, плутаних фраз (Волош.)]; 2) (о рельєфе) обрывистый [Пониззя балок і допливів, затоплені Каховським водоймищем, перетворилися на вузькі, глибокі і довгі затоки водоймища 8 крутими, часом уривистими берегами (Укр. бот. ж., 1960, XVII, 1)]. уривистість, -тості 1) отрывистость; обрывистость; 2) обрывистость. Ср. уривистий і—2. уривисто нар. 1) отрывисто; обрывисто; 2) обрывисто. Ср. уривистий 1—2. уривками нар. 1) урывками [Вчитися в цих умовах випадало лише уривками (Гонч.)]; 2) уст. см. уривисто 1. уривковий обрывочный [Якогось заокругленого знання, ясного світогляду у Лімбаха не було; те, що він знав, .було одностороннє, припадкове та уривкове (Фр.)]. уривок, -вка 1) обрывок [Коріння дерев звисало, як уривки мотузок (Смол.)]; 2) (часть текста) отрывок; (цитата) выдержка; (незаконченная часть) обрывок [В селах Шевченко зустрічається з селянами, читав їм уривки із своїх творів (Корн.); Вітер доносив звідти уривки жвавої коломийки (Коцюб.)]. уривцем нар. разг. урывками [Кипить робота, хоч хлопці і уривцем працюють (Головко)]. уривчастий 1) отрывистый; (о дыхании, озвучании чего-либо) прерывистый [Здаля почулися його короткі уривчасті слова (Собко); Івга Високос по черзі схиляється над кожним, прислухається до важкого уривчастого дихання (Риб.)]; 2) (лишённый цельности, бессвязный) отрывочный; (реже) обрывочный; редк. разорванный [Думки, уривчасті й безладні, переганяли од па одну (Вл.)]. уривчастість, -тості 1) отрывистость; прерывистость; 2) отрывочность; обрывочность [Для першої редакції [поеми Шевченка «Сліпий»]., характерна уривчастість, відсутність повільного переходу від однієї картини до іншої (Рад. літер., 1957, 2)]. Ср. уривчастий 1—2. уривчасто нар. отрывисто; прерывисто [Його слова падали уривчасто і впевнено (Десн.); її голос звучав іноді різко, уривчасто, її міркування були логічні (Донч.); Павло дихав гаряче й уривчасто (Куч.)]. Ср. уривчастий 1. урина физл. урина. уринути, -ну, -неш редк. нырнуть; (перен,— обычно) потонуть, скрыться [Семен Мельниченко: ..Знов хати заквітчались і потонули в зелені, і тільки де- не-де біліють помеж густими садками, — то виринуть, то знову уринуть, мов лебеді на безкраїм морі (Крон.)]. урити см. уривати2. уритися см уриватися2. урихтовувати, -товую, -тбвуєш, урихтувати, -тую, -туєш обл. 1) приводить в порядок, привести в порядок; разг. улаживать, уладить; устраивать, устроить; 2) (только со- верш.) приготовить. урихтовуватися, -товуюся, -товуєшся, рихтуватися, -туюся, -туєшся обл. 1) устраиваться, устроиться [Орест помагає їй врихтуватись (Л. Укр.)]; 2) страд, з. (несоверш.) приводиться в пор яд эк; улаживаться; устраиваться; ср. урихтовувати 1. урихтувати см. урихтовувати. урихтуватися см. урихтовуватися. урівень нар. вровень; (на одной высоте с чем- либо — ещё) в уровень, (реже) наравне [Вишні стояли, як білі хмариноньки, тіль- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)