Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
УРО 223 уро секретарка ще прикро сумувала за рідною стороною (Янов.)]. уродження обл. рождение. уродини, -дин день рождения [І вродини, і хрестини, і весілля, й похорон—усе це було в обов'язковій присутпості енергійного голови... (Вишня)]; день «-^дин день рождения [За два тижні день моїх уродин, Іванно (Коб.)]. уродити (уроджу, уродиш) 1) родить; разг. уродить; рит. породить [Уродила мене мати темнепької ночі (народна пісня); Моя мати вродила мене сиротою. А вродивши — вмерла (Янов.)]; 2) (дать урожай) уродить [Вродили яблуні в саду, Моїми саджені руками (Дмитр.)]; 3) (о злаках, плодах — вырасти) уродиться [Ланковою працює Наташа, хвалилася, що знає, де її ділянка, радилася з батьком, чи вродять буряки на цій, її землі (Скляр.); Які груші уродили! (Шевч.)]; 0 ^дйло безл. уродило; (чаще) урожай [Четвертий рік колективного господарювання був напрочуд вдалим — вро- Дило, як ніколи (Руденко)]; хліб г^див хлеб уродился, хлеба уродились [Торік був уродив у нас хліб, та як полили дощі, то позносило з гір половину снопів (Н.-Лее.)]. уродитися (уроджуся, уродишся) 1) (о злаках, плодах) уродиться [Вродилось просо таке славне (народна казка); Жита запалило, хліб уродивсь рідкий та безсилий (Коцюб.)]; 2) (о человеке и перен.) родиться; (разе, и в кого) уродиться [Живуть вони собі удвох тихо та мирно... Через рік уродився їм син Івась (Мирн.); Я не забула, Марку, твоєї науки: ти кинув слово, а з нього вродилось десять... (Коцюб.); І в кого вона така вродилася! Здається, й не змалювати такої кралі! (Вовч.)]; так і ~дився (по- явился неожиданно) разг. как (словно) из- под земли вырос [Він так і вродивсь перед очима моїми! (Вовч.)]; тут і (,я.к) ~дився разг. тут как тут [Де збіжаться дівчата на вулиці.. — Орлиха тут і вродилась, прислухається, придивляється... (Вовч.)]. уродливий см. вродливий, уродливиця см. вродливиця. уродлйвість см. вродливість. урббний обл. выдуманный, урожай, -жаю урожай [Нечувані врожаї всіх сільськогосподарських культур — зернових і технічних — викохує радянський колгоспник на своїй землі (Вишня)]; н і межі, ні краю колгоспному ~жаю погов. ни конца, ни края колхозному урожаю, урожайний урожайный [За Дніпром долини урожайні (Мас.)]. урожайність, -ності урожайность [Повна густота насадження — одна з головних умов підвищення врожайності цукрових буряків (Колг. село, 1955, І)]. урозбрід см. врозбрід. уроздріб см. вроздріб. урозкид, урозкидку, урозкидь см. врозкид. урозсип см. врозсип. урозтіч см. врозтіч.' урозумити см. урозумляти. урозумшня понимание; уразумение. Ср. уро* зуміти 1. урозуміти, -мію, -мібш 1) редк. понять (когб и что); уразуметь (что) [Старшина: Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумієте (Тоб.); — Що таке сталося, Яша, я не врозумію тебе? — спитала вона, здивована і занепокоєна... (Вас.)]; 2) уст. поумнеть; начать понимать, начать соображать [От, як трошки [дівча] урозуміло, мати і почала їй показувати, як що робити (Квітка)]. урозумляти, -ляю, -ляєш, урозумити, -млю, -миш редк. вразумлять, вразумить [Надія Марківна врозумляла дочку: — ..Ще рано ходити в літньому, вдягай тепле пальто і пілотку! (Горд.); Важко його [Саїда] тепер зрозуміти Батуллі. Та він ще спробує і зрозуміти, і... врозумити! (Ле)]. уроїти см. уроювати. уроїтися: гатися в голову обл. засесть в голове [Вроївся мені в голову Семен- небіжчик (Н.-Волын. у.— Сл. Гр.)]. урок, -ку урок [Зараз же після великої перерви в шостому класі почався урок української мови (Донч.); Марш обірвався, бо Сталь пригадав раптом, що вчора, захопив- шись малюванням, він не вивчив уроку з географії (Донч.); Хто б ти не був, для всіх урок Дає життя,—то знай же ти: Хто відстає хоча б на крок, Тому з епохою не йти! (Дмитр.)]. уроки, -ків этн. сглаз [На світі всячину я знаю, ..Шепчу — уроки проганяю, Пере- полохи виливаю, Гадюк умію замовлять (Котл.)]. уролог мед. уролог. урологічний мед. урологический. урологія мед. урология. урометр, -ра мед. урометр. уронити (уроню, урониш) редк. уронить [На сиву голову ровколихане галуззя вронило кілька білих пелюстків (Ст.); Під вікнами яблуня плід уронила, І ніч така зоряна, ніч золота... (Нагн.)]. урослий1 вросший [Тут під вічнозеленим шатром густого лісу, що покривало собою врослі в землю замасковані землянки, було затишно і приємно (Кач.)]. Ср. уростати1. урослий2 1) заросший, поросший [Брати сиділи та дивилися на високі, лісом урослії, далекії гори (Вовч.)]; 2) выросший; разросшийся. Ср. уростати2 1—2. уростання врастание [Вростання письменника в щоденну радянську практику, в захоплююче радянське будівництво становить основну властивість сьогоднішнього стану нашого літературного життя {Туд.Х\. уростати1, -таю, -таєш, урости, -ту, *теш (во что) врастать, врасти [На крутих схилах п'ялися вгору берізки, міцно вростали в глиняний грунт розлогі дубки (Десн.); Ти ж чув, Самієв, солдатське прислів'я: де прапор пронесено, там уже ми в землю вросли (Гонч.); Глухий ліс. Камінь уріс у землю (Вас.)]. уростати2, -тав, урости, -те обл. 1) (покры- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)