Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
УРО 224 УРЯ ватъся растительностью) зарастать, зарасти, порастать, порасти [Гори вже ті травою зеленіють, уросли садками густими (Вовч.)]; 2) (появляться, возникать) вырастать, вырасти; (увеличиваться) разрастаться, разрастись [Хто не побачить було вербу тую, то спитає, як вона уросла тут сама поміж дубів (Вовч.); Уростав з того визнаття гнів його па Галю (Вовч.)]. урости1 см. уростати1. урости2 см. уростати2. уротропін, -ну фарм. уротропин. урочий1 обл. 1) чарующий, пленительный [Я хочу слухать річ твою урочу І на своїм чолі твоє сіяння Почуть бажаю хоч єдину мить (Л. Укр.); Досвітні огні переможні, урочі, Прорізали темряву ночі (Л. Укр )]; *2) миф. волшебный [А де ж твій кубок золотий і те дання уроче? Тепер свідомо я до дна його доп'ю охоче! (Л. Укр.)]. урочий2 подз. торжественный [Узавтра буде день урочий і великий (Рил.)]. урочистий торжественный; (о внешнем виде, о настроении изредка — ещё) праздничный [Благословенне будь навіки Врочисте й просте слово: мир! (Мур.); Урочисті збори. Зала заллята світлом. Гримить оркестр (Вишня)]; г~те свято а) торжество [Так для сонечка осінь убралася, мов цариця у свято врочистеє (Л. Укр.); Наступного дня дощ справді ущух, десь угорі визирнуло сонце і тайга стояла ясно-зелена, вмита, наче прибралася на якесь урочисте свято (Донч.)]; б) церк. годовой праздник. урочистість, -тості торжественность; праздничность [Хлопчик дивився на інші обличчя і на них бачив таку ж урочистість, як і в батька (Шиян)]. Ср. урочистий. урочисто нар. торжественно; празднично [Піднесено й урочисто ознаменував український народ дні сотих роковин з дня смерті свого великого сина — Тараса Шевченка (Літ. газ., 1961, III); Тиша стоїть над селом. А в тій тиші білим, несказанно чистим цвітом урочисто квітують вишневі садки (Козач.)]. Ср. урочистий. урочище урочище [Урочище, куди призначили па роботу Кардаша, лісоводи називали «Каракумами» (Жур.); Він свою пасіку поставив за гаєм над ярком, на врочищі Солодка вода (Барв.)]. урочний урочный [Не дошила Стеха урочної роботи — рукавчиків, — Уляна винна: вона своїми реготами та теревенями не дає дівчатам діла робити! (Мирн.)]; /^не п о- л 6 ж є н н я спец. урочное положение. уроювати (уроюю, урбюєш), урбїти (урбю, уроїш) обл. воображать, вообразить; разг. забирать в голову, забрать в голову [Дівчина готова вроїти собі, що справді будеш з нею женитися (Коб.)]. УРСР УССР; см. ещё Українська Радянська Соціалістична Республіка, уртикарія мед. з^ртикария. урубати1 см. урубувати. урубати2, -баю, -баєш 1) нарубить [Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю (народна казка)]; 2) отрубить [П а л а ж к а: Не раю я тобі, парубче, встрявати до неї.. X в є н ь- к а: Хвоста, кажу, врубають! (Мирн.)]; 3) (нанести рапу) рассечь, разрубить [Нахилився старий і гачину підняв І, скалічену ногу простерши, Мовив: — Бачиш, сокирою в лісі врубав І ожив, хоч вважали помершим (Заб.)]. урубатися см. урубуватися. урублйти, -лю, -лиш разг. придавить прижимом [Врубли добре снопи (Сл. Гр.)]. урубувати, -бую, -бувш, урубати, -баю, -бавш (во что) врубать, врубйть. урубуватися, -буюся, -бувшся, урубатися, -баюся, -б?вшся врубаться, врубиться [Не казка це, що там, де в темному забої В пласти урубуються шахтарі-герої, — Ілліч іде між тих, що, піт з чола зітерши, Не спиняться й на мить, що в праці завжди перші (Бичко); Кілька начальників польських хоругов, бачачи, що вже в кількох місцях врубались козаки, вирішили рятуватись (Панч); Михайлик, необачний, несподівано врубався в гущину ворогів (Ільч.)]. уругваєць, -вайця уругваец. уругвайка уругвайка. Уругвай, -ваю Уругвай. уругвайський уругвайский. уругвайці, -ців уругвайцы. урчання урчание [Шум немов наближався. Було в ньому щось подібне до далекої зливи, до глухого урчання звірів (Коцюб.)]. урчати (урчу, урчиш) урчать [Черемош, як приборканий звір, ледве чутно урчав під ногами (Мур.)]. урюк, -ку урюк [Буйне ледь рожевувате цвітіння урюку вінчало другий пагорб іскристою памороззю (Смол.)]. уряд, -ду, уст. уряд1!) правительство [ІГ Всеросійський з'їзд Рад сформував перший Радянський уряд — Раду Народних Комісарів (Іст. Укр. РСР)]; 2) (о местном) ист. правление; полковий уряд (уряд) полковое правление. уряд2 нар. см. вряд. уряд3, -ду сущ. 1) (действие) уст. управление [Пан Хоцінський розказував про маєтності князя, ..про цілі череди волів, про корисний уряд управителя (Н.-Лев.)]\ 2) обл. должность [[Єзуїти] виробили таке право, що жоден «іновірець» не міг займати найвищих гідностей і урядів державних, не міг бути сенатором, канцлером, воєводою і т. п. (Фр.)]; 3) обл. учреждение [Хліба видавали [під час фашистської окупації] лише по двісті грамів і то не всім, а тим, хто робив біля лісної справи, чи на тартаку, чи в уряді, себто в установі (Турч.)]; поштовий ^д почтовая контора [В перспективі перед нею рисується по кількох або кільконадцятьох літах служби самостійний поштовий уряд десь на провінції (Фр.)]\ 4) см. уряд. уряджати, -докаю, -джаеш и уряджувати, «докую, -докуєш, урядити (уряджу, урядиш) обл. 1) устраивать, устроить; (вводить в действие — о правилах и т. п.) устанавливать, установить [Антей: ..Ти тільки раб отой, що хистом оргію панам скрашає, та оргія все ж панська зостається, хоч рабські руки вряджують її (Л. Укр.); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)