Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
УРЯ 225 УРЯ X і л о н: Я вступлю до школи... Антей: До якої? X і л о н: До тої, що врядив тут Меценат (Л. Укр.); Коляндра: Ач, вигадав драпіжник довгополий — І на дівчат вже мито урядив! (Коч.)]; 2) (о помещении и т. п.) устраивать, устроить; (мебелью) обставлять, обставить; (укра- \шатъ) убирать, убрать; 3) (одевать) разг. наряжать, нарядить. уряджатися, -джаюся, -джавшся и уряджу-* ватися, -джуюся, -джуешся, урядитися (уряджуся, урядишся) 1) устраиваться, устроиться [Писала мені якось Маргарита і заклинала їхати до неї жити на зиму, але сей лист прийшов тоді, коли я вже так-сяк в Ялті врядилась (Л. Укр.)]; 2) наряжаться, нарядиться [Чом ти, Миколо, не урядився у ту свиту, що тобі тесть подарував? (Квітка)]. Ср. уряджати 1, 3; 3) страд, з. (несоверш.) устраиваться; устанавливаться; устраиваться; обставляться; убираться; наряжаться; ср. уряджати 1—3. уряджений 1) устроенный; установленный [Ізоген: ..Ти запевне чув, що там, на конфіскованій містині, де наша церковця мала стояла, уряджено для цезарського культу олтар і статую? (Л. Укр.)]; 2) устроенный; обставленный; убранный [Коли піп з гостем посідали на лавках у хаті, урядженій, як і селянські, Тихович оповів свою пригоду та прохав ради (Коцюб.)]; 3) наряженный [Іде [удова] хороша, уряджена та весела і дивиться, чи нема його [Якова] де (Вовн.)]. Ср. уряджати 1—3. урядження обл. 1) устройство; установление; ср. уряджати 1; 2) устройство [Коли він [Кривинюк] лишиться у Львові, то сподіваюсь, що Ви., не відмовите помогти йому своею порадою при урядженні (Л. Укр.)]; ср. уряджатися 1; 3) (вещи) обстановка; убранство [3 того куплю собі урядження до мого помешкання (Коб.)]; ср. уряджати 2. уряджування обл. устройство [Адже то відомо, що гіршої каторги нема, як уряджування всяких спектаклів etc.. (Л. Укр.)]. уряджувати см. уряджати. уряджуватися см. уряджатися. уряди-годи см. вряди-годи. урядити см. уряджати. урядитися см. уряджатися. урядник 1) дорев. урядник [От нехай лиш побачу, що він тут., книжки людям читає,— зараз руки назад та й до врядника (Коцюб.); Селяни довезли їх до міста й здали поліцейським урядникам (Н.-Лев.)]; 2) обл. уст. чиновник [Вуйко був бідний магістратський урядник і мав п'ять дочок (Фр.)Ь урядовець, -вця дорев. чиновник; должностное лицо [Барило послав перед підкоморієм кілька копій з люстрації і план сиверської землі, підписаний королівським урядовцем (Тулуб)]. урядовий 1) правительственный [Оксана пильно вдивлялась на урядову трибуну (Баш)];~в& нагорода правительственная награда [Робітники, колгоспники та інтелігенція по праву пишаються тим, що на державному прапорі України виблискує найвища урядова нагорода — орден Леніна (Наука і життя, 1957, 12)]; 2) должностной; служебный; официальный; /^ва особа должностное (уст. чиновное) лицо; г^ва праця уст. служба [Я пишу тепер щось небагато. Моя урядова праця забирає у мене весь час (Коцюб.)]; ^ва служба уст. государственная служба [Зося розказувала про свое життя веселе в Києві, про невдачі свого мужа на урядовій службі і в управителях (Н.-Лев.)]. урядово нар. уст. официально [Мені поперед усього треба людей.., щоб уміли робити моїм іменем, ..робити урядово і ховати кінці в воду... (Фр.)]. урядування 1) правление; ср. урядувати 1; 2) обл. орган правления, административный орган [За конституцією панської держави польської, готувалися до., виборів до місцевих урядувань (Чорн.)]; 3) исполнение [служебных] обязанностей [Коли [суддя] побачив, що не зможе через адвокатів нагнати сторони [Семена і Юрка] додому, рад-не-рад узявся до урядування (Март.)]; ср. урядувати 3. урядувати, -дую, -дуєш 1) редк. править [Запитання одне: а хто ж там урядує, без уряду держава як живе? (Ел.)\; 2) обл. распоряжаться, хозяйничать [За намовою своєї тещі, яка здавна марила про те, щоб мати свій склеп і урядувати за його прилавком, він заложив склеп з блаватними товарами (Фр.)]; 3) (быть в учреждении на службе) обл. работать [Виймає [Степан] годинник, дивиться на нього.. Одинадцята... Годину ще треба урядувати (Круш.)]. Урянхай, -хаю ист. Урянхай. урянхайський ист. урянхайский. урянхаиці, -ців ист. урянхайцы. урятований спасённый; избавленный [Врятовані, визволені, з обіймами кидались тепер своїм назустріч (Гонч.); Західна Європа була врятована від страхіть татарської навали (Нар. стар. іст. УРСР)]. Ср. урятовувати. урятовувати, -тбвую, -товубш, урятувати, -тую, -туеш спасать, спасти; (с указанием от чего — ещё) избавлять, избавить [Баї вели свою політику, вони давали чиновникам великі хабарі і таким чином врятовували свої косяки (Донч.); А де той хоробрий дядько, що їх усіх урятував? (Полт.); Вона врятувала становище на цій дільниці, і командир довірив Ніні кулемет (Трипіл.)]. урятовуватися, -товуюся, -товуєшся, урятуватися, -туюся, -туєшся спасаться, спастись; избавляться, избавиться [Другою думкою Володі була згадка про батька. Де він? Невже ніхто не врятувався з шлюпки? (Донч.)]. Ср. урятовувати. урятування спасение; избавление [Вона не думала ні про що, крім врятування дитини (Тулуб)]; для г^ня становища разе. для спасения положения, чтоб спасти положение. Ср. урятовувати. урятувати см. урятовувати. урятуватися см. урятовуватися. 15-1402 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)