Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
УС 226 уси ус см. вус. усаджений 1) всаженный; воткнутый; 2) посаженный. Ср. усаджувати1 1—2. усаджувати1, -джую, -джубш, усадити (усаджу, усадиш) (во что) 1) всаживать, всадить (обычно с силой); втыкать, воткнуть [Коли стрілу спокійно він пустив, Тоді її у дзеркало всадив (перекл. Бажана); Хотіла [Софія] вже йти, але вернулася ще раз, дістала оздобний, штучний гребінець і всадила собі у волосся (Л. Укр.)]; 2) (только соверш. — поместить что, кого куда) обл. посадить [У клітку золотую Всаджу тебе [пташко] я сам І все, чого захочеш, Тобі я радо дам! (Фр.)]. усаджувати2, -джую, -джуєш, усадити (усаджу, усадиш) и разг. усадовити, -довлю, -дбвиш (садить) усаживать, усадить [Олексій Іванович запрошує панотця сідати, силоміць усаджує й кума з кумою (Мирн.); Кинулась [Настя] зараз до дружечок.. Та й усадила їх по чину, від Марусі скрізь по лаві (Квітка); Пані Горецька доти не втихомирилась, доки не усадовила учителя за стіл та не поставила перед ним усяку їжу і вино (Мак.)]. усаджуватися1, -джувться страд, з. всаживаться; втыкаться. Ср. усаджувати1 1. усаджуватися2, -джуюся, -джуєшся, усадовитися, -довлюся, -дбвишся (садиться) редк. усаживаться, усесться [От я і в вагон усадовився (Крим.)]. усадити1 см. усаджувати1. усадити2 см. усаджувати2. усадка спец, усадка. усадовити см. усаджувати2. усадовитися см. усаджуватися2. усадочний техн. усадочный; ^ні раковини усадочные раковины. усамітнюватися, -нююся, -нюєшся, усамітнитися, -нюся, -нишся и усамбтнюватися, усамбтнитися уединяться, уединиться [Нарешті — на це потратив Юра три літні місяці, усамітнюючися в сусідському садку, — нарешті, він став дибки і почав ходити на руках (Смол.); Нюся взяла згорток ролі і вибігла в садочок біля театру, щоб поки там що, усамітнитись і прорепетирувати пісню (Смол.); Турбай шанував цю мисливську зброю за те, що вона давала йому змогу усамотнюватись (Руденко)]. усатий см. вусатий. усач, -ча 1) см. вусач; 2) ихт. мирон, усач; 3) днт. усач, дровосек [Соняшник пошкоджується усачем, шипоноскою, соняшниковою міллю тощо (Шкідн. і хвор. с.-г. рослин)]. усвідомити см. усвідомлювати. усвідомлений сознанный; осознанный; осмысленный [Несучи в собі цей до кінця не усвідомлений внутрішній неспокій, Рома- ненко переступив поріг свого кабінету (Мур.); Праця мільйонів людей набрала усвідомленого, творчого характеру; саме маси створюють соціалістичну культуру (Іст. КПРС)]. Ср. усвідомлювати. усвідомлення сознание; осознание; осмысление [У обох було легко і радісно на серці від усвідомлення того, що вони роблять велику і важливу справу (Собко)]. Ср. усвідбмлюва ти. усвідомлювання осознание; осмысливание, осмысление. Ср. усвідомлювати. усвідомлювати, -люю, -люєш, усвідомити, -млю, -миш сознавать, сознать; (понимать до конца, полностью) осознавать, осознать, разг. давать себе отчёт, дать себе отчёт (в чём); (постигать смысл, значение чего- нибудь) осмысливать, осмыслять, осмыслить [Федоров ясно усвідомлював: партизанський рух стане тоді грізною силою, коли наборе всенародного характеру (Шер.); Він добре усвідомлює, що зустріч з Валентиною неминуча (Руденко); Ми повинні усвідомити зроблене нашим пародом у дні війни і всю велич його сили (Корн.)]. усвідомлюватися, -люється сознаваться; осознаваться; осмысливаться, осмысляться. Ср. усвідомлювати. усё1 см. весь1. усе2 см. все2. усей разг. см. весь1. усемеро нар. всемеро; (при словах со значением увеличения и уменьшения—обычно) в семь раз. усёнький см. всёнький. усередині см. всередині. усередину см. всередину. усерйоз см. всерйоз. усидіти, -джу, -диш усидеть [Не могла стара Лемпі всидіти дома (Шиян)]; він не гидить он не усидит; (о желании встать или уйти) ему не сидится; (не терпится) разг. ему неймётся [Денис ні улежить, ні усидить, і не постоїть на одному місці (Квітка)]. усидливий усидчивый [Спостережливий, усидливий, тямущий, він швидко засвоїв нескладну техніку мінометної справи (перекл. з Полевого)]. усидливість, -вості усидчивость. усидливо нар. усидчиво. усилити см. усиляти. усилитися см. усилятися. усилковуватися и (реже) усиловуватися, -вуюся, -вуєшся силиться (только с неопр. ф. — разг.); делать усилие; (преодолевая сопротивление) пытаться [силой] (только с неопр. ф.); прилагать усилия; стараться [изо всех сил] [Бачу: посинів він, очі кров'ю налилися... у силову ється дихнути (Мирн.); На кухні почався гомін, — хтось усилковувався пройти у горниці (Мирн.); — Бач, — натякає староста: — недурно вони так усилковувались, щоб люди землі брали... аж воно на те й вийшло! (Мирн.)]. усилбвувати, -вую, -вувш, усилувати, -лую, -луєш обл. принуждать, принудить, заставлять [силой], заставить [силой] [Товк ач: ..Як схочу, то буду робити, а ні, то війт мене не всилує (Фр.)]. усиловуватися см. усилковуватися. усйлу обл. см. насилу 1. усилувати см. усилбвувати. усилювати см. усиляти. усиляння вдевание; продевание; продёргивание. Ср. усиляти. усиляти, -ляю, -лябш и усилювати, -люю, -люєш, усилити (усилю, усилиш) вдевать, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)