Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
.уст 233 уст шенпй кольоровими малюнками та узорними заставками (Іст. укр. літ.)]. уставання 1) вставание [Він пропонує вшанувати пам'ять В. І. Леніна вставанням (Літ. газ., 1948, І)]; 2) (после сна, отдыха) вставание; (организованное) подъём; дзвоник, сигнал на ~>ня звонок, сигнал к подъёму. уставати (устаю, устаєш), устати (устану, устанеш) 1) вставать, встать; (о сидящем; реже о лежащем в постели — ещё) подниматься, подыматься, подняться [Який час [Лукаш] дивиться задумливо на вогонь, потім устає, відходить далі від огнища (Л. Укр.); Уставали ми й лягали у призначений час (Мирн.); І зразу встала стіна між мною й товаришами (Коцюб.)]; устати на коліна встать (стать, опуститься) на колени [Встав [Потап] па коліна, просто у сніг, і ткнувся лицем в зложені руки (Коцюб.)]; ~тп не на ту ногу (не на той бік) разг. вставать, встать с левой (не с той) ноги (не той ногой) [— Галочко, — почав він. — ..Та чого це ти справді сьогодні така, мов не на той бік устала? (Мирн.)]; 2) (перен.: для ващиты своих интересов) подниматься, подыматься, подняться; (реже) вставать, встать [Скрізь встав народ, бунтує, хоче чогось (Коцюб.); Слава тим, хто грізно встав за рідний сад, боронить вітчизну йде в огні гармат (Сос.)]; 3) (о явлениях природи и т. п.) вставать, встать; подниматься, подыматься, подняться [3 плавнів уставав туман (Коцюб.); Кругом аж курява вставала. Дівчата танцювали І парубки... (Шевч.); Над рідним гаєм встало сонце на весь край (Тер.)]; 4) (возникать перед главами, в сознании) вставать, встать; (в памяти — еще) всплывать, всплыть [Попереду встали м'які силуети гір (Гонч.); Встає в уяві перша барикада, Встає Матросов у димах війни (Дмитр.); Слухає [Чіпка] іноді, що розказує мати з свого молодого віку, і встають перед його очима дитячі літа (Мирн.)]; 5) (оставлять занимаемое место) сходить, сойтй; (из чего — ещё) выходить, выйти [От довіз він її до хатки: — Уставай, лисичко, доїхали!—Вона тоді плит з вовка (народна казка); — Встаньте, мамо, з воза, бо тут гора дуже крута, — сказав син (Н.-Лев.)]; 6) (о чувстве) редк. подниматься, подыматься, подняться; охватывать, охватить (кого, что) [Йому було жаль її, але на дні душі вставало якесь погане егоїстичне, вороже чуття (Фр.); До пісні своєї сумної На лірі вона приграє. І з піснею тою — у серці Велика їй туга встає (Л. Укр.); Проснулася туга, устала ненависть... (Мирн.)]; 0устає, устало питання возникает, возник (встаёт, встал) вопрос [Знов устало питання — те саме, що і спочатку — що ж мають робити? (Коцюб.)]; устає лихо редк. происходит (уст. встаёт) горе (несчастье) [Усяк знав, що од його у селі усе лихо встає (Квітка)]; 7) обл. прекращаться, прекратиться; (о дожде и т. п. — ещё) переставать, перестать [В господарстві устає вся робота (Етн. вб., XXXI)]. І уставити1 см. уставляти1. уставити2 см. уставляти2. уставитися1 см. уставлятися1. уставитися2 см. уставлятися2, уставка оплечье [Сіли під копами й почали уставки вишивати (Головко)]. уставлений1 1) установленный; поставленный [Здовж усіх чотирьох стін просторої зали уставлені були крісла щільно одно коло одного (Фр.)]; 2) уставленный [Бачить Максим — у воротах заманячила страшенна постать заводського бугая. Немов яке страховище, з зложеною в зморшки шиєю, уставленою в землю головою з рогами (Мирн.)]; 3) установленный. Ср. уставляти1 1—3. уставлений2 вставленный. Ср. уставляти2, уставляння вставка. Ср. уставляти2. уставляти1, -ляю, -ляєш, уставити, -влю, -виш (что куда, где) 1) устанавливать, установить; разг. уставлять, уставить; (реже) ставить, поставить [Двадцять робітників працювало коло ям, черпали кип'ячку, зливали в бочки, накладали на вози або уставляли в великій нашвидку збудованій шопі (Фр.)]; 2) (направлять — о взгляде и др.) уставлять, уставить [Всі [жінки] стали сумні-мовчазні, а найбільше Параска. Уставила вона свої чорні очі у землю і наче закам'яніла (Мирн.)]; 3) (заводить) уст. устанавливать, установить [Заверховодили пани Польські в Гетьманському, як у себе на царстві. Василь Семенович — царьок; ..Василь Семенович у себе й прийоми царські уставив (Мирн.)]. уставляти2, -ляЪ, -лявш, уставити, -влю, -виш (во что) вставлять, вставить; (соверш.— скавать — ещё) ввернуть [Був на квартирі. Вікна вставляють вавтра (Коцюб.);— Можливо... — уставляє слово й Мар'яна (Вирг.); — Наша ескадра завдала серйозного удару по ворожому порту, — вставив контр-адмірал (Куч.)]. уставлятися1, -ляюся, -ляєшся, уставитися, -влюся, -вишся 1) (смотреть) уставляться, уставиться [Він почервонів. Усі вставились на його очима (Мирн.)]; 2) (за кого, за ким) обл. вступаться, вступиться (за кого) [Зоньку годували штурханцями по кутках, бо за неї ніхто не вставився б (Л. Укр.); Просять мене баби, щоби за ними вставитися перед адвокатом (Март.)]. уставлятися2, -ляється, уставитися, -виться вставляться, вставиться. Ср. уставляти2. уставний1 уставный; <*>на грамота ист. уставная грамота [Пани зраділи, і зразу пішли писатись уставні грамоти та списки. Хто йшов на викуп. Хто зоставався на оброці (Мирн)]. Ср. устав1. уставний2 филол. уставный; ^не письмо уставное письмо. Ср. устав2, усталений 1) упроченный; утверждённый; укреплённый; ср. усталювати; 2) упрочившийся; установившийся; сложившийся [Зрозумів, що гарячі слова, якими розворушив своє серце, зайві для неї. Евеліна ніколи не врадить усталених звичаїв і поглядів (Риб.)]; ср. усталюватися, усталеність, -ності устойчивость [На кінець |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)