Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уст 236 уст бани з дірками, звідкіль виглядали солом'я- иі устілки (Н.-Лев.)]. устілковий стелечный. устка (род. усток) уменыи., ласк, губки, губёнки; уста; ротик [Здається, й гарна дівчина, і говориш із нею, як із другом, а тут на тобі, з її рожевих усток вилетить якесь брутальне слово (Фр.)]- Ср. уста. устої (род. устоїв) у стой [Жовтнева революція завдала смертельної рани капіталізмові, розхитала і ослабила устої імперіалізму г E0 років КПРС)].^ устонька, -ньок, устоньки, -ків уменыи., ласк, губки, губёнки; уста; ротик [Дві слізки остатні скотилися, рожеві устонька всміхнулися любо та смутно, хороші очі глянули ясно та щиро (Вовч.); Цілую тебе в очки, бровенята, устоньки й рученьки (Коцюб.)]. Ср. уста. устоювання (о жидкости) спец. отстаивание. устоювати (устоюю, устоюєш), устояти 1 устою, устоїш) 1) устаивать, усто/іть Вітер дув з моря. Він був сили надзвичайної. Люди не встоювали на ногах (Трубл.); Сестра ледве на ногах встоїть, іде і заточиться (Коцюб.); В погоду і грозу з братами поруч ми, Ми разом проти всіх устоїмо ударів (Рил.)]; 2) (только несо- верш.—за кого, за що) уст. отстаивать (кого, что); заступаться (за кого, за что) [Голова [волості]., встоював за свій багатий рід і всі громадські повинності скидав на вбогих хазяїнів (Н.-Лев.)]; 3) (только не- соверш. — добиваться) ует. редк. настаивать [Вона., любила м'які пухові подушки й усе встоювала, щоб Терлецька дала Олесі багато гусей (Н.-Лев.)]. устоюватися (устоюється), устоятися (устоїться) устаиваться, устояться, отстаиваться, отстояться [Ти надто молода, і серце твоє ще бродить, не встоялась в ньому ота сила, що тягне капітана швидше вести корабель, що дає крила оцим морякам, щоб летіли, як блискавка, на поле бою (Куч.)]. устояний устоявшийся, отстоявшийся [І по лицю, як перший вітрець на встояному ставку, лягли брижі смутку й тривоги (Ле)]. устояти см. устоювати. устоятися1 см. устоюватися. устоятися2 (устоюся, устоїшся) обл. устоять; (не упасть, не уйти — ещё) удержаться [Я вже тоді почула, що не устоюся против сеї першої в моїм життю покуси (Фр.)]; ^тися в слові сдержать слово [Бачив кінці і знаєш, що я Не устоявся в слові? (Фр.)]. устрашати, -шаю, -шаєш, устрашити, -шу, -шиш устрашать, устрашить; щоб ^шити для устрашения, чтобы устрашить. устрашатися, -шається устрашаться. устрашити см. устрашати. устрелити, -лю, -лиш разг. 1) выстрелить [Ви, ясна річ, не повірите, але одного разу я таки вбив дрохву. Убив, не підкрадаю- чись, а просто так — устрелив та й вже! (Вишня)]; 2) (ранить) подстрелить [— Тебе зранено, сипку, чи не з ляхами бився? —Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (Коцюб.)]; 3) (убить) застрелить [Жінка схопила його за руку: — Устрель сю пташку, Тимоше! (Вовч.)]. устремління устремление [Романтичне устремління вперед в однією з суттєвих рис соціалістичного реалізму (Іст. укр. літ.)]. устрибувати, -бую, -буєш, устрибнути, -ну, -нёш впрыгивать, впрыгнуть [Трактор, мов скажений, засіпався й з розгону устрибнув у силосну яму (Авт.)]. устрицевод устрицевбд. устрицевбдний устрицевбдческий. устрицевбдство устрицевбдство. устриця устрица [В теплих морях збирають устриці —такі поживні черепашки (Донч.)]. устричний устричный. устричні, -них сущ. зоол. устричные. устрій (род. устрою) строй; (реже) устройство [Мирне співіснування країн з різним соціальним уетроєм — об'єктивна необхідність розвитку людського суспільства в нашу епоху (Рад. Укр., 1962, І)]; с у- довий ~рій см. судовий 1. устрінути и устріти, -ріну, -рінеш обл. встретить; разг. повстречать [Кнур: ..У стрів мене; розпитує... (Мирн.)]. у стрінутися и у стрітися, -ріну ся, »рінешся обл. встретиться; разг. повстречаться {Тута ж вона устрілася і 8 Василем, он у тому садочку гуляла 8 ним (Мирн.)]. устріти см. у стріну ти. устрітися см. устрінутися. устріч нар. обл. навстречу [Завважила [Пилипиха], як його дожидає Маруся, як устріч йому виходить... (Вовч.)]. устрбєний наряженный; [хорошо] одетый. Ср. стрій2. устромити см. устромляти. устромитися см. устромлятися. устромлений 1) воткнутый; всаженный; вонзённый; всунутый; окунутый; (о глазах, взоре) устремлённый [Під ним [Юрою] валявся вичищений каштан з устромленою в нього бузиновою паличкою (Смол.)]; 2) уткнутый. Ср. устромляти 1—2. устромлювати см. устромляти. устромлюватися см. устромлятися. устромляння втыкание; всаживание; всовывание. Ср. устромляти 1. устромляти, -ляю, -ляєш и устромлювати, -люю, -люєш, устромити, -ромлю, -рбмиш 1) втыкать, воткнуть; (с силой — ещё) всаживать, врадить; (острое — ещё) вонзать, вонзить; (в отверстие и т. п., в сухую массу — ещё) всовывать, всунуть; (в жидкость — обычно) окунать, окунуть [Син у землю заступа встромив і йде до хати (Тич.); Ти губиш мене, ти ніж мені у серце встромляєш!.. (Квітка); Комар присів на лоб, щоб з усієї сили Свій гострий носик устромить (Гл.); Вона ж не спала, не журилась, Сиділа, ноги устромила В гарячий попіл (Шевч.); Вона роз- щібнула рукав, закасала аж до плечей і встромила у воду руку (Коцюб.)]; ^лятп nie разг. совать (тыкать) нос [Тимофій: Ти энаеш, що роблять з тими, хто встромляє свій ніс у чужі справи?.. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)