Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уст 237 уст (Корн.)]; ^ти очі (погляд) утыкать, уткнуть глаза (взор), разг. уставлять, уставить глаза (взор), уставляться, уставиться; (в землю — ещё) потуплять, потупить глаза (взор), потупляться, потупиться [Хома встромляє в Андрієві очі свої, каламутні (Коцюб.); Ясько бли- мас очима з-під брів і встромлює погляд у землю (Туд.)]; ~ти пальця (палець) у рот засовывать, засунуть палец в рот [Завваживши щось непевне, дитина злякалась, устромила пальця в рот і підійшла до мертвого ближче (пе- рекл. Л. Українки)]; ніде й голки ~мити см. голка; 2) (прятать—о голове, лице) утыкать, уткнуть [Христя, як усі вийшли з кухні, підвелася, злізла на піл і, устромивши голову в подушку, неутішно плакала (Мирн.)]. устромлятися, -ляюся, -ляешся и устромлюватися, -лююся, -любшся, устромитися, »ромлюся, -ромишся 1) втыкаться, воткнуться; разг. всаживаться, всадиться; вонзаться, вонзиться; окунаться, окунуться [Футшток устромлявся в зелену хвилю, як гострий спис (Донч.); Повчан- ський упав додолу. Кілька шабель і ножів встромилися в нього (Тулуб)]; •^тися очима и пі. п. уставляться, уставиться [Вона радіє. Оченятами встромилася на нього й завмерла. Саїд мовчки сів коло дитини (Ле)]; 2) (пряча лицо) утыкаться, уткнуться; 3) страд, з. (не- соверш.) втыкаться; всаживаться; вонзаться; всовываться; окунаться; ср. устромляти 1. устругати, -гаю, -гаєш 1) настрогать; разг. настругать [Марині кинувсь в вічі хрест, що батько напалив на сволоці, як із страсті вернулися. Устругали того хреста, розколотили з водою, дали [Хіврі] випити (Мирн.)]; 2): не ^ти разг. не строгается; разг. не стругается [Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати (Етн. мат.)]. устругнути, -ну, -нёш 1) строги^ть; разг. стругнуть; 2) перен. разг. выкинуть; фам. отколоть, отмочить; (о чём-нибудь, отличающемся большим размахом) закатить [Комісар нагадував зухвалого хлопчика, який устругнув щось незвичайне і внає, напевне знає, що витівка його вдалася (Собко); Ходім лучче до мене та на радощах вип'ємо могорича. А вже ж і могорич встругну! (Н.-Лев.)]; «-^нути ш т у- к у фам. выкинуть (отколоть, отмочить, удрать) штуку (колено, коленце); (кому) сыграть штуку (с кем) [Тим часом, як старий Прокопович показував Балабусі образи, Онися встругнула й справді Балабусі штуку (Н.-Лев.)]. устрявати (устряваю, устряваєш и разг. устряю, устряєш), устряти, -ряну, -ря- неш 1) ввязываться, ввязаться (разг.); (неодобр, или во что-нибудь неприятное разг. — ещё) впутываться, впутаться; (в разговор — ещё) вступать, вступить, разг. вмешиваться, мешаться (преим. с отрицанием), вмешаться [На якого ж дідька треба оце Вадимові напередодні захисту докторської встрявати в небезпечну історію? (Руденко); Чи варт вам устрявати у таке діло? (Мирн.); В цю розмову легко й з охотою встряв і Діма (Ле)]; ^ряти в бій, у бійку ввязаться в бой, в драку [— Не здаваймось, Іване! Не здаваймось! — кричав Микола Снігур, встряваючи теж у бійку (Шиян)]; ^вати не в свої справи вмешиваться (мешаться, впутываться, соваться) не в своё дело [Завжди вона встряє не в свої справи (Риб.)]; 2) обл. см. застрявати, застряти; 3) (в организацию и т. п.) уст. вступать, вступить ІХто встрявав до такого братства, той на все життя набиравсь у йому пошани до просвіти і зневаги до безглуздого буяння вчених неуків (Н.-Лев.)]. устрягати, -гаю, -гаєш, устрягтй, -гну, -гнёш обл. 1) увязать, увязнуть (в чём) [Встряг старий у солому по самі пахви (Свидн.)]; 2) (входить) разг. вмешиваться, вмешаться (во что), втираться, втереться (во что) [Не раз і не два сам Сміт, бувши під джмелем, устрягав поміж танцюристів (Янов.)]. устряти см. устрявати. уступ, -пу книжн. отрывок; (иногда) место, абзац [Тема Ваша [«Брюс»] припала мені до серця, надто уступ з павуком цікавий! (Л. Укр.); Які глибокі були в нього [Пушкіна] враження від української природи— свідчить знаменитий уступ у тій же «Полтаві» — «Тиха украинская ночь» (Рил.)]. уступ, -пу уступ [3 гір аж до моря уступи сягають, Люди прозвали їх «Чортові сходи» (Л. Укр.); Вибійників у лаві ми розставили так, що кваліфікований і менш кваліфікований робітники працювали поруч у суміжних уступах (Наука і життя, 1958, 3); Лейтенант Гайворон вів свою роту уступом, за першою ротою батальйону (Собко)]. уступати1, -паю, -паєш, уступити (уступлю, уступиш) 1) уступать, уступить [Горпина була таки старіша та й уступати не любила (Григ.); Старий Сокира не хотів віддавати сина в кадетський корпус, але змушений був уступити дружині (Кир.)]; сила уму ~пав погов. сила уму уступает; 2) (отдаляться) разг. отступать, отступить; отходить, отойти; (только соверш. — о крови) отхлынуть [Люто і невтомно стукали ломи в мерзлий грунт, і він уступав сантиметр за сантиметром (Шер.); Вся кров уступила з лиця [Андрія] і збіглася до серця (Фр.)]; ~ти геть разг. отступать, отступить; отходить, отойти; (о сидящем) отодвигаться, отодвинуться [А молоді Чайченки хоч і рядком сидітимуть, та була між ними як стіна залізна. Чи той підніметься, другий уступає геть, місце дає, — доторкнутись стережеться (Вовч.)]; ^ти з дороги кому уступать, уступить (давать, дать) [дорогу кому [Солдати мимоволі уступали йому [сурмачеві] з дороги (Янов.)]; 3) (о состоянии) редк. проходить, пройти (от чего) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)