Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уте 242 ути чався, та й утеребили у човен і приїхали на той бік (Квітка)]. утеребитися, -блюся, -бйшся фам. забраться, залезть; (на что-либо) вылезть, взобраться; (в какое-нибудь общество) втереться [Чого се ти утеребився в льох? @.у 1862, І — Сл. Гр.)]. утерпіти, -плю, -пиш 1) утерпеть [Один слухав, слухав, а врешті й не втерпів (Головко)]; 2) (пострадать) обл. потерпеть [І Дрогобича не минула холера. Особливо Лан утерпів від неї більше, як інші передмістя (Фр.I утерти1 см. утирати1. утерти2 см. утирати2. утертий1 1) утёртый, вытертый; 2) наезженный; накатанный, укатанный; прил. разг. торный; ^та дорога (стёжка и т. п.) перен. избитая (торная) дорога (тропа и т. п.)у избитый путь [Не звикай утертими стежками Йти за другим сліпо, як у дим (Фр.)]. Ср. утирати1 1, 3; 3) (перен. — шаблонний) избитый; (реже) плоский [Говорили уста, випускаючи звичайні, утерті звороти (Фр.); В а л є н т: Юрба плескала не тоді, як справді ставав ти на верхів'ї свого хисту, а як спускався до низин утертих (Л. Укр.)]. утертий2 втёртый. Ср. утирати2. утертися1 см. утиратися1. утертися2 см. утиратися2. утертість, -тості избитость; плоскость. Ср. утертий1 3. утёрто нар. плоско. Ср. утертий1 3. утеряти, -ряю, -ряєш потерять; (не о материальном — обычно) утратить [Про батька- матір вона давно забула: — не знала, чи й жили вони на світі... Живучи сама собою, вона розгадала, що через них втеряла (Мирн.)]; ^ти з очей потерять из виду [Д.-Жуаи, втерявши «Чорне доміно» з очей, подається в інший бік, шукаючи ного (Л. Укр.)]. утесатися (утешуся, утешешся) разг. войти; (куда не полагается) влезть, залезть, забраться, разг. втесаться [В тій хвилі вістря моєї сокири по сам обух утесалося у вуйкову голову (Фр.); У кого набачили [школярі] у садку добрі яблука, стиглі груші — як коти ті, і вдень утешуться у чужий садок і повиносять усе з гілками (Мирн.)]. утёча бегство; (из места заключения um. п. — обычно) побег [Він якусь мить спостерігав утечу сполоханих звірів (Куч.); Це вже був не відступ, а справжня втеча (Скляр.); Син., розказував про щасливу втечу з тюрми. Організувала її підпільна більшовицька група (Шиян)]. утиканий утыканный [Прибувши з фронту, Щорс найперше заходив до штабу і йшов до рясно втиканої прапорцями карти (Скляр.)]. утішання втыкание [Садять живці [смородини] способом втикання або під кілок прямовисно і на всю глибину, що сприяє кращому приживанню їх (Садівн. і ягідн.)]. Ср. утикати2 2. утикати1, -каю, -каєш, утикати, -каю, -каєш (что чем) утыкать, утыкивать, утыкать [Утикавши собі павлиним пір'ям хвіст, Ворона з Павами пішла гулять чванливо (перекл. з Крилова)]. утикати2, -каю, -каєш, уткнути и увіткнути, -ну, -нёш (во что, куда) 1) (упирать) утыкать, уткнуть; 2) (внутрь) втыкать, воткнуть, разг. тыкать, ткнуть; (о тонком и остром — ещё) вонзать, вонзить; (с силой — ещё) всаживать, всадить [Досить було як-будь роздряпати землю, як-будь уткнути в неї якесь насіння, все росло \фр.); Орися грала на порозі «в городи»: втикала в землю маленькі гілочки, поливала їх водою, полола, підв'язувала (Ту- луб)]; 3) (только уткнути— дать) разг. ткнуть, сунуть [Прибігла [Айше] і вткнула Рустемові в руку назад його лист... (Коцюб); Прийди й до найбіднішого, то й той не відправить чоловіка голіруч, а все хоть що-то, а уткне в руку (Фр.)]; 4) (соверш. только уткнути — прятать) утыкать, уткнуть (что), утыкаться, уткнуться (чем) [Обгорнений невимовним жахом, утикає хлопець голову під подушку (Коцюб.); Коли розвиднялось —заспокоювалась [Ольга] і, вткнувши обличчя в подушку, гірко плакала (Гал.)]; 0 ^hvth носа в що (перен. также до чого) уткнуть пос во что [Війт невдоволено піднявся, потім підійшов до стіни й уткнув носа в дірочку (Козл.); Чого приліз сюди — і до чужого проса Навіщо довгого уткнув свойого носа? (перекл. Рильського)]. утикатися1, -каюся, -каєшся, утикатися, -каюся, -каєшся утыкаться, утыкиваться, утыкаться. Ср. утикати1. утикатися2, -каюся, -каєшся, уткнутися и увіткнутися, -нуся, -нёшся 1) втыкаться, воткнуться; вонзаться, вонзиться; 2) (соверш. только уткнутися) утыкаться, уткнуться [На возі куняв дід Ладим, уткнувшись обличчям у сіно (Куч.)]. Ср. утикати2 2, 4; 3) (входить в соприкосновение с чем) утыкаться, уткнуться [За другим плесом він купинами обходить «вовчу пастку» — вікно, затягнуте болотяною кашкою і цвітом, — втикається в зарості вовчого лика (Ст.); Ось човен уткнувся в чорно-зелепе плетиво моху, і дівчина вискочила на берег (Ст.); Машина зупинилася пружно, наче увіткнулася радіатором у густу масу повітря (Собко)]. утилізатор, -ра утилизатор [Важливе значення в мартенівському виробництві мають випарне охолодження печей і парові котли- утилізатори (Наука і життя, 1957', 4)]. утилізаторство утилизаторство. утилізаційний утилизационный. утилізація утилизация [Вітамін Ві2 бере участь у процесах кровотворення, активізує білковий обмін, сприяє утилізації тканинами амінокислот, що циркулюють у крові (Наука і життя, 1956, 12)]. утилізований утилизированный. утилізувати, -зую, ^зуєш утилизировать. утилізуватися, -зується утилизироваться. утилітаризм, -му утилитаризм. утилітарист утилитарист. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)