Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ути 244 ути сили побити цигана. —Я б тобі утер маку, — думав він (Коцюб.)]; <^рти кабаки перен. разг. задать трёпку [Щоб як часом вам завзята, Хитра птиця, той орляка, Та ие втер, бува, кабаки! (Манж.)]; 3) (о дороге) наезживать, наездить; (утрамбовывать — ещё) накатывать, накатать, укатывать, укатать [Берегами глибокий пісок, то сніг з піском перемішався, і тяжко було їхати, так люди льодом дорогу втерли (Свидн.)]; 4) (только соверш. — выпить) фам. выдуть [Утер трохи не з піввідерка Напивсь — і тілько що кректав (Котл.)] де козам рбги врають см. коза 1 д є козам роги правлять. утирати2, -раю, -раєш, утерти (утру, утреш) (что во что) втирать, втереть [Легким шаром ви втираєте на ніч її [помаду] в лице і рано встаєте свіжі, як од роси троянда... (Коцюб.)]. утиратися1, -раюся, -раєшся, утертися (утруся, утрешся) 1) утираться, утереться, вытираться, вытереться [Я ж не вмивався, Я не втирався! Чи я тобі, дівчино, Ще й сподобався? (народна пісня); Боса стала [Катерина] серед шляху, Втерлась рукавами (Шевч)]; 2) укатываться, укататься [Без його ковзалка ие втиралась (Свидн.)]. Ср. утирати1 1, 3; 3) страд, з. (несо.верш.) утираться, вытираться; затираться; натираться, стираться, растираться; наезживаться; накатываться, укатываться; ср. утирати1 І—З. утиратися2, -раюся, -раєшся, утертися (утруся, утрешся) втираться, втереться [Хома, нарешті, збив своїм конем якусь захуда- лу козачу кухню, втерся на її місце (Гонч.); Вони [гультіпаки] зараз же таки й втерлися до його в товариство. Пили на його кошт; гуляли за його добро (Мирн.); Звільнившись з полону, підступний Вигов- ський зумів втертися в довір'я до гетьмана і зайняти посаду генерального писаря (Іст. Укр. РСР)]. Ср. утирати2. утйрити1, -рю, -риш (внутрь) разг. бухнуть (бросить); (всунуть) впихнуть [Втирив у криницю усю сіль (народна казка); Рот великий, щоки товсті, так так бублик і втирить у рот (Квітка)]; 0 ^ти о ч і в кого, в що разг. уставиться на кого, на что, вперить взгляд в кого, во что (на кого, на что); фам. впялиться в кого [Він підняв голову вгору, як піднімають діти, й почав неначе стогнати, втиривши очі в стелю (Н.-Лев.)]. утйрити2, -рю, -риш (украсть) фам. стибрить, стянуть, спереть. утйритися, -рюся, -ришся фам. впереться; (войти грузно, с шумом) ввалиться [Дивлюсь, — вже і втиривсь [Серединський] у мою хату (Н.-Лев.); Щоб не було на вас, дідусю, важко, як ми вдвох до вас у хату втиримось (Барв.)]. утиск, -ку притеснение; уст. утеснение; (чаще мн. ч. ^ки) притеснения; уст. утеснения; (слабее) стеснения; (преследование) гонение [Початок театральної діяльності М. Л. Кропивиицького припадає на час найбільших утисків та заборон, найбільшого пригнічення царизмом української культури (Минуле укр. театру)]. утискання1 притеснение; утеснение; гонение. Ср. утискувати1. утискання2 см. втискання. утискати1 см. утискувати1. утискати2 см. втискати. утискатися1 см. утискуватися1. утискатися2 см. втискатися. утискуваний притесняемый; утесняемый; гонимый. Ср. утискувати1. утискування1 притеснение; утеснение; гонение. Ср. утискувати1. утискування2 см. втискування. утискувати1, -кую, -кувш и (реже) утискати, икаю, -каєш, утиснути, -ну, -неш притеснять, притеснить; уст. утеснять, утеснить; разг. прижимать, прижать; (только несо- верш. — преследовать) уст. гнать. утискувати2 см. втискувати. утискуватися1, -куюся, -кувшся и утискатися, -каюся, -каєшся страд, а. притесняться; утесняться. Ср. утискувати1. утискуватися2 см. втискуватися. утискувач притеснитель [Робітпики повстали проти утискувачів і здобули перемогу (Ленін)]. утискувачка притеснительница. утиснений1 притеснённый; утеснённый; гонимый [На кого надіялися слабії, біднії і утисненії? На Довбуша! (Фр.)]. Ср. утискувати1. утиснений2 см. втиснений. утиснення редк. притеснение; утеснение; гонение. Ср. утискувати1. утисник притеснитель [Отак-то, голубе мій, ляше! Тобі — рудник, мені — тайга... Та не належить серце наше До пут утисника- врага (Граб.)].. утисниця притеснительница. утиснути1 см. утискувати1. утиснути2 см. втиснути. утиснутий1 см. утиснений1. утиснутий2 см. втиснутий. утиснутися см. втиснутися. утихати, -хан», -хавш, утихнути, -ну, -неш утихать, утихнуть [Вітер стихнув, все мовчить; Буря утихає (Боров.); Р о- м о д а н: ..За ці роки я стільки витерпів. І до смерті, мабуть, не втихне біль... (Корн.)]; rwXHH пов. н. утихни; (при обращении к человеку) перестань [— Втихни, Катре, втихни для батька, батько почує,— годі! — вговоряю її (Вовч.)]. утихлий утихший [Подивиться [Катря] на двері позачинювапі, на втихлий двір, постоїть та й додому вертається... (Вовч.)]. утихнути см. утихати. утихомирений утихомиренный; успокоенный, унятый; усмирённый; угомонённый; умиротворённый. Ср. утихомирювати. утихомиреність, -ності умиротворение. утихомирення успокоение; усмирение; умиротворение [Проти кривавого утихомирення повсталих селян у Ліському повіті, проти смертних вироків і судів над селянами широко протестували західноукраїнські робітники в 1932 році (Козл.); Вона шукала в мені., якогось втихомирення для |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)