Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ути 245 • утл своєї журливої вдачі (Коб,)], Ср. утихомирювати, утихомирити см. утихомирювати, утихомиритися см, утихомирюватися, утихомирите умиротворитель. утихомирювання утихомйривание; успокоение; усмирение; умиротворение. Ср. утихомирювати, утихомирювати, -рюю, -рюєш, утихомирити, -рю, -риш утихомиривать, утихомирить (разг.); успокаивать, успокоить, унимать, унять; (делать послушным, кротким) усмирять, усмирить, (только соверш.) разе, угомонить; (приводить в мирное состояние или настроение) умиротворять, умиротворить [Обличчя Русевича налилося кров'ю. Щосили стукнувши кулаком по столу, він на мить утихомирив залу (Шовк,); Діти плакали, налякані і голодні, матері втихомирювали їх (Мак.); Люда й Володя вже почали битися, і тьотя Галя кинулась їх утихомирювати (Коп.); Маріора раз у раз зривалась з постелі, ..і багато треба було сили, щоб покласти її назад на ліжко та втихомирити... (Коцюб,);—Може, ласкавістю своєю та покірливістю втихомирю її [панночку], —було думаю. Та не така- то вона вдалась! (Вовч.)]; ~рити гамір прекратить шум (разг. гам, галдёж) [Мар- шалок намагався втихомирити гамір (Ту- луб)]; ~рити гнів унять (укротить) гнев; ~рити г 6 р є развеять горе [Хочеться йому увесь мир обняти, втерти йому сльози, втихомирити горе... (Мирн.)]; г^рити нерви, серце успокоить нервы, сердце [Гнат сидів на березі під вербою. Нічний холод трохи прохолодив його та втихомирив розбурхані нерви (Коцюб,); [Галя] аж кидалася, ..хапалася за груди, щоб утихомирити своє серце (Мирн.)]. утихомирюватися, -рююся, -рюєшся, утихомиритися, -рюся, -ришся 1) утихомириваться, утихомириться (разг.); успокаиваться, успокоиться, униматься, уняться; (делаться смирным, кротким) усмиряться, усмириться, (только соверш.) присмиреть, разг. угомониться, уходиться; (приходить в мирное настроение) умиротворяться, умиротвориться [Гайвороння, що весь день б'ється в лісі за гнізда, втихомирюється і всю ніч навіть це зойкне (Земл.); Савенко втихомирюється, ляскає нагаєм себе по галіфе, вмощується за столом (Чаб.); І коли Мічурін опустився в крісло, зал довго ще не міг втихомиритись, довго ще гукали йому славу молоді голоси всіма мовами (Довж.); Кайдашиха погасила каганець, і в хаті все стихло і втихомирилось (Н.-Лев.); Вона рада, що діти втихомирились (Коцюб,)]; серце вриться сердце успокоится [Зглянулись вони — і молоде серце молодої швидко втихомирилось (Н.-Лев.)]; 2) (о явлениях природы) утихать, утихнуть [Вітер трохи стих, вже не крутило так дрібним снігом, але завірюха ще не втихомирювалась (Збан.)]; 3) страд, з. (несоверш.) утихомириваться; успокаиваться, униматься; усмиряться; умиротворяться; ср. утихомирювати. утихомирювач умиротворитель. утихомирювачка умиротворительница. утишати см. утишувати. утишатися см. утишуватися. утишити см. утишувати. утишитися см. утишуватися. утишувати, -шую, -шуєш и утишати, -шаю, -шаєш, утишити, -шу, -шиш успокаивать, успокоить; (останавливать) унимать, унять; (ссоруу шум и т. п.) прекращать, прекратить; (голод, жажду) утолять, утолить [Вони у крик, у плач! Утишувати стала їх бідна дівчина (перекл. Рильського); Даремно, пісне! Щез і вій чар — Втишати серця біль! (Фр.); Де стріне біль, нужду, там і потіху лишить; Де плач, ридання, жаль — гіркії сльози втишить (Фр.); — Стійте, стійте, чого ви сваритесь! я краще розкажу вам одну історію, — гукнув Ру- стем. — Кажи! Кажи! — Це зразу втишило галас (Коцюб.); Такі видовища втишають вічну спрагу І потяг до краси (перекл. Рильського)]; ліпити хвилювання, неспокій, тривогу унять волнение, беспокойство, тревогу [Вона ледве втишила хвилювання і спокійно ввійшла в хату (Донч.); Вона найбільше сиділа замкнена в своїм покою, перечитувала по сто разів Готлібові листи, але йвони вже не могли втишити її неспокою і тривоги (Фр.)]. утишуватися, -шуюся, -шувшся и утишатися, -шаюся, -шаєшся, утишитися, -шу- ся, -шишся уст. 1) успокаиваться, успокоиться; (прекращать шум, возню; прекращаться — о боли, о страстях и т. п.) униматься, уняться; (о явлениях природы, о боли, о шуме и т. п.) утихать, утихнуть [Тепер все втишилось і владилось, і я засіла за кореспонденцію (Л. Укр.); І в мойо- му серці біль втишувавсь лютий (Фр.); Петро: .. Яких бур не лучається в сім'ї? Минеться буря, втишиться вітер, і знову річка ввійде в береги... (Мирн.); Голос поклика ча: Народе римський, спокою просить суд! — Сурми. Галас помалу втишується (Л. Укр.)]; 2) страд, з. (несоверш.) успокаиваться; униматься; прекращаться; утоляться; ср. утишувати. утік1 (род. утеку) уст. бегство. утік2 (род. утоку), уток текст, уток [Вони й мене посадять за верстат, щоб я день і ніч торкала руками підніжки та гонила ногами уток з цівкою (Н.-Лев.); Вони немов нитки в тканні Тоненького утоку: Чекання дні нудні, сумні На валикові року (Воронько)]. утікання 1) убегание; 2) (тайный уход) бегство [Все її життя встало разом перед її очима..: й Ястшембський, й втікання з Журавки, й страшна печера над Россю (НлЛев.)]. утікати1, -к?ю, -каєш, утекти (утечу, утечеш) (від кого, від чого и редк. кого, чого) 1) убегать, убежать, разг. удирать, удрать, улепётывать, улепетнуть; (только соверш.— незаметно скрыться разг. — ещё) улизнуть; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)