Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
утї 246 уті (из заключения и т. п. — обычно) уходить, уйти, бежать (несоверш. и соверш.) [Утекло коліщатко, Заховалось в саду.. А дівчаткам із Гриця Тільки смішно було: — Діло майстра боїться, От воно і втекло (Бичко); І зараз [Ганка] зривається з постелі, десь- кудись біжить, утікає, аж по стінах дереться (Фр.); Оповідання веде чорнявий.. про те, як він утік в Росії з тюрми (Коцюб.)]; кинутися <^кати см. кидатися 1; ледве г^ктй звідки едва убежать откуда; разг. еле ноги унести "откуда; підмовити (умовити, намовити) гукати подговорить бежать, склонить к бегству; утік н є втік, а п о- бігти можна см. побігти; 2) (від чого и чого — только соверш. — избавиться, отделаться) уст. избежать, избегнуть (чего) [Тепер стояла справа так, що як-небудь викрутитись, щоб утекти зустрічі з інтелігенцією, Вові не можна було (Вас); Мов щука, несучи в собі залізні ості, Втікає в глибочінь, та смерті не втече, — Тадеуш, од людських тікаючи очей, 3 собою волочив тяжкий ланцюг одчаю (перекл. Рильського)]; утік від кари избежал (избег, избегнул) наказания. утікати2, -кає, утекти (утече) (вливаться внутрь) втекать, втечь. утікати3, -кає, утекти (утече) 1) (только соверш. — о воде) утечь [Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло (Шевч.)]; 2) перен. уплывать, уплыть; (миновать, проходить — ещё) утекать, утечь [І заробляв [Кайдаш] добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря (Н.-Лев.); Пестила Маланка мрію про землю, а земля встала проти неї ворожа, жорстока, збунтувалась і втекла з рук (Коцюб.)]; це ще не втекло від нас это ещё не ушло от нас. утікач, -ча беглец; (совершивший побег откуда-либо уст. — ещё) беглый [— Калавур! Грабують! — зарепетував дід, але в одповідь на його крик залопотіли ноги втікачів (Коцюб.); Лиха доля чекала втікача: його оддавано в некрути, засилано на Сибір, катовано канчуками (Коцюб.)]. утікачка беглянка; беглая [Шляхом котив фаетон. Лукія злякалась. Чи не молодий граф власною персоною виїхав наздоганяти втікачку? (Донч.)]. Ср. утікач. утіки, -ків уст. бегство; побег [Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (Коцюб.)]. Ср. утеча. утілений см. втілений. утілення см. втілення. утілити см. утілювати. утілитися см. утілюватися. утілювати, утілити см. втілювати, втілити. утілюватися, утілитися см. втілюватися, втілитися. утінка см. вутінка. утірник спец, уторник. утісняти, -няю, -няєш, утіснйти, -ню, -нйш притеснять, притеснить; уст. утеспять, утеснйть [Причепиться до того, що си- І роту утісняю, та й підуть богзна-чого дошукуватись (перекл. з Вовчка)]. утіха 1) (чувство) радость, удовольствие, наслаждение [Багато праці, і турбот, і скрут, Та не було вдоволення, утіхи (Фр.); Павло почервонів з утіхи і оглядав карточку з усіх боків (Стеф.); Найкращу втіху має верхівець — Швидким конем летіти навпростець (Бажан); Я з утіхою згадую своє перебування у Харкові (Л. Укр.); Ще дитиною бігав він там, з утіхою смакуючи солодкий виноград, зазираючи під кожен кущ, у кожен закуток (Коцюб.)]; злорадна ^ха злорадство [— Облиш!..— завищала вона пронизуватим голосом і засвітила до нього зеленими, повними злорадної втіхи, очима (Коцюб.)]; 2) (то, что вызывает приятное чувство) утешение, разг. утеха; (сильнее) радость, (реже) отрада; уст. услада [Любо Катрі дивитися на дітей, це ж бо найбільша материнська втіха (Гур.); Йому снились горобці, кози, ласощі і інші втіхи бідних дітей (Коцюб.)]; слова г^хи слова утешения [Данило міг сказати слова втіхи, розради, але це могло образити Мирона — воїна, офіцера (Коп.)]; 3) (приятное времяпрепровождение) утеха (разг.); развлечение, удовольствие, забава [— Та що її тим смутити? Вона молода, прагне втіхи, забав, нащо її журити? (Л. Укр.)]; 0 зазнавати, зазна- т и г~хи испытывать, испытать наслаждение, наслаждаться, насладиться; уст. услаждаться, усладиться; знаходити «¦^ху в чому находить удовольствие в чём; н а *^ху кому для чьей утехи, для чьего удовольствия; па радость кому [I додержав ти слова, повів Нас, мов глупу отару, Фараону на втіху в піски, Нам на горе і кару (Фр.); Потім її [зброю] почеплю при стіні, Іншим на втіху, на смуток мені (Л. Укр.)]; усім на ^ху к общему удовольствию; к общей радости [Застелений на втіху всім дубовий стіл пишався дорогими винами й горілкою (Кач.)]. утішання 1) утешение; 2) (развлечение) редк. забава [Я з смертю в грудях гладіатора грав, Що смерть удає для втішання (перекл. Л. Українки)]. утішати, -шаю, -шаеш, утішити, -шу, -шиш 1) радовать, обрадовать, порадовать; разг. утешать, утешить; доставлять удовольствие, доставить удовольствие (кому); (несоверш.) быть отрадой (для кого); (доставлять удовлетворение, угождать) редк. тешить, потешить [Діточкам спасибі за листи, дуже мене втішили (Коцюб.); — Ми думали, що ви нас втішите вченою розмовою, — говорив далі дядько (Н.-Лев.); Ви скажіть йому [поету] від мене, Що я досі пам'ятаю, Як пісні його втішали Нас колись в чужому краю (Л. Укр.); Звичаї учт пильнуючи сповна, Посла дарами втішила вона (перекл. Бажана)]; ^ти погляд (зір) радовать, порадовать взор; (несоверш. — ещё) тешить взор [I стали три пальми до бога волать: «Навіщо зросли ми? щоб тут за- в'ядать? Даремно в пустелі росли і цвіли ми, Під сонцем пекучим, незнані, незримі, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)