Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 635):
Попередня 
Наступна

уті
247
уті
Ні разу не втішивши погляд людський...
Неправий, о небо, твій вирок святий!»
(перекл. Рильського)]; 2) (успокаивать)
утешать, утешить [Природно, що мати мусить
всіх утішати, вислуховувати, лікувати,
карати й пестити, а сама ніколи не падати
з ніг (Гонч.); Насилу Христя утішила Івася,
насилу звела його з Маринкою і трохи
спочила, коли вони загралися (Мирн.)].
утішатися, -шаюся, -шаєшся, утішитися,
-шуся, -шишся 1) (ким, чим, уст, на кого,
на що) радоваться, порадоваться,
обрадоваться (кому, чему); испытывать
удовольствие, испытать удовольствие (от
чего), находить удовольствие, найти
удовольствие (в чём); находить радость, найти
радость (в ком, в чём); (только несоверш.)
быть довольным (кем, чем), быть радым
(кому, чему), наслаждаться (чем), уст.
услаждаться (чем), (забавляться) тешиться
(чем), (сильнее) не нарадоваться (кем, чем),
(выражать большое удовлетворение)
восторгаться (кем, чем), восхищаться (кем,
чем) [Мати так уже втішається, що не знає
вже, що й робити (народна казка); Молодиці
взяли на руки бідну Харитю, ..потішали.
—Ходім зараз до матері, най вона
втішиться, що має таку добру дитину... (Коцюб.);
Р і ч а р д: ..Я так утішився, як ти
приїхав до нас в колонію! Вітав я друга в
тобі, мій Джонатане! (Л. Укр.); Вона
підносила до рота ложку, довго вистуджувала
й спостерігала, як Данило втішався
гарячим борщем (Чорн.)]; він сіпається
ким кто доставляет радость ему, кто
радует его, в ком он нашёл радость; кем
не нарадуется он; кем восторгается
(восхищается) он [Малий Мирон — дивна ди-
тииа. Батько втішається ним... (Фр.)\
Горпина утішалася перед Христею своїми
дітьми, котрі на полу натоптувались
пирогами (Мирн.)]; чим сіпається око
что радует (ласкает) глаз (взор) [Глянуть
на лиман той, — втішається око! (Л. Укр.)];
2) (успокаиваться) утешаться, утешиться
[Мати почала його вговоряти та тішити
якмога.. Тільки що Кармель нічим не
втішається, нічим не успокоюється (Вовч.);
[Серце] чогось бувало плаче в тій порі, .. аж
поки очі не знайдуть зорі, — тоді затихне
плач... І я дивую, чим серце втішилось? —
що золотую маленьку цяточку вгорі
знайшло? (Л. Укр.)].
утішений 1) (чим, з чого) обрадованный
(чем); довольный (чем) [Рябко Рудькович
бовтнув хвостом і, втішений з хорошого
настрою Остапа, видавив з горла кілька
не зовсім ніжних звуків (Епік)]; 2) утё-
шепный. Ср. утішатися 1—2.
>тішитель, -теля ^тешйтель.
утішителька утешительница [Очі в ігумені
блискали недобрими вогниками. — І
звідки ти взялась така... втішителька? (Донч.)].
утішити см. утішати,
утішитися см. утішатися,
утішка разг. уменъш., ласк, от утіха [Дітки
гомонять, сами одні, і вже така їм утішка
з того, як горобці прилетять —
зацвірінькають або голуб попогуде (Вовч.)].
утішливий 1) редк. радостный [Всі його знали,
всі дивували, Чув він хвалу собі скрізь,
Бачив, як усміхи втішливі грали, — Тільки
не бачив він сліз (Л. Укр.)]; 2)
утешительный [Сад тихо шелестів листям, наче шепотів
йому щось утішливе (Тулуб); На неї
дивиться Прохор, дивиться й мовчить. Ні
втішливого слова, ні слів признання, ні
дотику гарячих мужніх рук (Шиян)]. Ср.
утішати 1—2.
утішливість, -вості утешительность.
утішливо нар. утешительно.
утішненький уменьш., ласк, славненький,
миленький; забавный; потешный [— А я
дітлахам у дитячий садок пищики роблю.
Такі ж утішненькі дітоньки! (Вишня)]. Ср,
утішний 2.
утішний 1) утешительный, (реже)
успокоительный; (об известии, зрелище, событии
um. n. — ещё) отрадный [Він., прийшов
до удови Марини Павлівни й сказав їй
стільки хороших, втішних слів (Скляр.);
Чіпаріу вибрався в розвідку.. За п'ять
хвилин Чіпаріу повернувся з утішними
новинами. Над урвищем не було нікого
(Смол.)]; 2) (доставляющий удовольствие)
приятный; (преим. о людях) славный,
милый; (способный развлечь, рассмешить)
забавный, разг. потешный [Запитання
читача — що було потім? — втішне для
письменника (Смол.); — Ну, та й втішний же
твій Петрусь! Він в тебе вдався, —
сказав Грицай (Н.-Лев.); Не дав начитатись
уволю. А шкода: втішна була книжка!
(Вас); Вона була така втішна, ми з
жінкою часто сміялись з її вигадок (Коцюб.);
Позирнувши на людей, втішна мавпочка
заклопотано повернулась до свого заняття
(Ільч.)]; ^на звістка приятная
(радостная) весть [Пан Тригуб і радий
звістці втішній, але й знепокоївсь разом
(Головко)]; 3) (испытывающий или
выражающий удовлетворение) обл. радостный;
весёлый [Втішний вернувся він додому і
розказав своїй старій матері про все, що йому
нині приключилося (Фр.); Вже переможці
стали станом В долині красній та
розкішній.. Далеко чуть їх гомін втішний
(Л. Укр.)].
утішник утешитель.
утішниця утешительница [Мені виспівує
вона, Моя пташиночка ясна, Моя утішниця
в журбі, Стуливши крильця голубі (Граб.)].
утішність, -ності утешительность;
успокоительность; отрадность. Ср. утішний 1.
утішно нар. приятно, радостно; (в значении
обстоятельства — ещё) славно, мило; (в
значении сказуемого — ещё) отрадно; (с
оттенком — смешно) забавно, разг. потешно
[ Як це втішно — читати любий тобі
літературний твір (Смол.); Баба розказувала. їй
любо було одкривати світ його очам,
утішно думати: з якою натоптаною
головою виросте її онуча (Мирн.); Як же
бучно, як же втішно Всім тулялось на весіллі!
(Л. Укр.); Малою Галина втішно
бавилася і по-дитячому кокетувала (Коп.); Мені б
нічого й стояти тут, так утішно дивитись,
коли доросла людина, громадянин, мов

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)