Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
утк 248 уто заєць той, полохається абичого (Коцюб.)]. утка см. вутка. утканий 1) затканный; утканный; 2) вытканный, сотканный [Тричі мені являлася любов. Одна несміла, як лілея біла, 3 зітхання й мрій уткана (Фр.)]. Ср. уткати 1—2. уткати (утчу, утчеш) 1) (покрыть узором) заткать; разг. уткать; 2) (изготовить) разг. выткать, соткать. уткнути см. утикати2. уткнутий 1) воткнутый; вонзённый; всаженный [На її блідому, посинілому личку вони [очі] здавалися двома свіжими тернинками, уткнутими в борошно (Вас.)]; 2) уткнутый. Ср. утикати2 2, 4. уткнутися см. утикатися2. утлий 1) утлый [Охоплює висока гордість розум, Коли згадаєш чесних і відважних Російських відкривателів земель, Що в парусниках утлих випливали У небезпечну далечінь шумливу (Рил.)]; 2) (о человеке) тщедушный; хилый [На вигляд — мале таке, утле, а вже стаж собі мав партизанський (Мур.); Він був блідий від внутрішнього вогню. Його утлі груди ходили ходуном (Довж.)]. утлумачувати, -чую, -чуєш, утлумачити, -чу, -чиш разг. втолковывать, втолковать [Це боротьба не на життя, а на смерть. І ми мусимо втлумачувати це кожному робітникові щодня, щогодини (Риб.); — Сварки відбирають силу, а старостам та воєводам це на руку. — Атож! Втлумач це нашому братові!. Далі свого носа не бачать, а пани з того тішаться (Тулуб)]. • утнути см. утинати. утовкмачити см. утовкмачувати. утовкмачування втолковывание; вдалбливание. Ср. утовкмачувати 2. утовкмачувати, -чую, -чуєш, утовкмачити, -чу, -чиш и утокмачувати, утокмачити разг. 1) впихивать, впихнуть [Втовкмачивши в вогку породу цигарку, він хутко приладнав свердло., і присунувся до пащі [шахти] (Досв.); Розумна жінка чоловіка із біди виручає, а дурна ще втокмачить (прислів'я)]; 2) (перен.: заставлять понять) втолковывать, втолковать; (заставлять усвоить) разг. вдалбливать, вдолбить, (только соверш.) втемяшить [Виховували мене мужчини, люди неотесані, але чесні. Вони на кожному кроці втовкмачували мені свою мудрість: красти—гріх, брехати—гріх, бути дармоїдом, неробою, жити з чужої праці — гріх (Кол.)]; О ^ти в голову втолковывать, втолковать (кому); вбивать, вбить (вдалбливать, вдолбить, только соверш. втемяшить) в голову [Довго художник втовкмачував у голову дівчині, що він хоче намалювати її портрет разом з Чухраєм (Донч.); Фермер хотів з уст рядового бійця., почути правду про Радянську державу, перевірити правдивість того, що йому роками втовкмачувала в голову сільськогосподарська газетка, яку він передплачував (Гонч.)]. утовкти1, -вчу, -вчёш (во что) втолочь. утовкти2, -вчу, -вчёш (растолочь до готовности) утолочь [I син, і невістка, було, її усе лають то за молоко, що десь ділось, то за|Пшоно, що недобре втовкла (Барв.)]. утовктися, -вчёться утолочься. Ср. утовкти2. утовпитися, -плюся, -пишся разг. войти; вместиться [«Шия в нього — хоч обіддя гни, пика — як не лусне, очі жиром запливають, сам у шкуру не втовпиться!» — кажуть про нього дворові (Мирн.)]; у двері и т. п. не втовпиться в дверь и т. п. не пройдёт [Часом така юрма їх [гостей] ужене, що дивуємось, яких-то вже між ними панів нема! ..Інша добродійка у двері не втовпиться (Вовч.)]. утовшки, редк. утовш нар. разг. в толщину [Який вдовж, такий втовш (Лебед. у. — Сл. Гр.)]. уток см. утік2. утокмачувати, утокмачити см. утовкмачувати. утоковий текст, уточный. утолйти см. утоляти. утолковувати, -ковую, -ковуеш, утолкувати, -кую, -куєш втолковывать, втолковать. утолочений 1)утоптанный [Плац був гладко втолочений (Фр.)]; 2) вытоптанный. Ср. утолочувати 1—2. утолочувати, -чую, -чуєш, утолочити, -лочу, -лбчиш 1) утаптывать, утоптать [Закинув [Прокіп] назад землю в викопану ямку, убив, утолочив і пригладив (Фр.)]; 2) (уничтожать) вытаптывать, витоптать [Копі втолочили траву (Сл. Гр.)]. утоляти, -ляю, -ляєш, утолйти, -лю, -лиш утолять, утолить [У походах втоляючи ; спрагу, крізь дими попелищ і бої в Бухарест, у Варшаву і Прагу ми пронесли знамена свої (Уп.); Ви.., мов хірург, вилікували мене. В усякому разі ослабили і втолили всі мої болі (Збан.)]. утома усталость; (реже, преим. с указанием от чего — ещё) утомление [Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони просто впали (Коцюб.)]; ^ма в усьому тілі усталость (разг. тягость) во всём теле [Андрій за звичкою прокинувся вдосвіта. Здається, він зовсім не відпочив: щось грохкало в скронях, вуха повнились монотонним дзвоном, у всьому тілі відчувалась втома (Гур.)]; без ^ми а) не уставая, не утомляясь; (о прошлом) не утомившись [Через кілька днів я непомітно і без утоми добрався в село, де за вчителя був мій Марко (Вас.)]; б) (не переставая) без устали [Без утоми вивчав [Синявій] 8 нею [дочкою] музику і часто, знявши пальця догори, урочисто говорив їй: — У тебе велике життя попереду!.. (Ле); Так-то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без утоми (Вовч.)]. утомити см. утомлювати. утомитися см. утомлюватися. утомлений усталый (только в значении прил.); уставший; утомлённый; истомлённый; изнурённый; (в сказуемом, относящемся к названию лица или животного — обычно) устать (от чего), утомиться (от чего) [В темпу безсонную ніч, в передсвітнюю темпу годину, Втомленим очам моїм вельми дивна поява з'явилась (Л. Укр.); Кінь утомлений, копита Розкуті, розбиті (Шевч.); По- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)