Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уто 249 уто чуваю себе краще, хоч утомлений силою нових вражень (Коцюб.)]. Ср. утомлювати, утомленість, -ності усталость; (реже) утомлённость; изнурённость [В умовах поразки революції [1905—1907 рр.] і втомленості мас ідейні хитання були особливо шкідливі, становили серйозну небезпеку для марксистської партії і робітничого класу (Іст. КПРС)]; ^ть металу мет. усталость металла. Ср. утомлений, утомлено нар. устало, утомлённо [Шура зайшла в сад, втомлено дотяглася до якогось дерева і, охопивши руками мокрий, холодний стовбур, застигла (Гонч.)]. утомливий 1) утомительный [Поверталися підрозділи, розбурхані, розпалені, бадьорі. Мовби не з втомливого бою виходили, а тільки оце збиралися в бій (Гонч.); Цвіркун під ліжком виводить на своїй скрипці одноманітну втомливу мелодію (Донч.)]; 2) редк. уст. легко утомляющийся, утомлюваність, -ності утомляемость; *~ть металу мет. утомляемость металла. утомлювати, -люю, -люєш и (реже) утомляти, -ляю, -ляеш, утомити (утомлю, утомиш) утомлять, утомить; (доводить до изнеможения — ещё) истомлять, истомить, (сильнее) изнурять, изнурить [Ніщо так не втомлює, як безупинне хвилювання, як нетерпляче чекання (Шовк.); Товариство мене втомляє, тим більше, що я., одвик од нього (Коцюб.); Спочивають добрі люди; Що кого втомило: Кого — щастя, кого — сльози, Все пічка покрила (Шевч.)]. утомлюватися, -лююся, -люєшся и (реже) утомлятися, -ляюся, -ляєшся, утомитися (утомлюся, утомишся) уставать, устать; (без зависимого инфинитива — ещё) утомляться, утомиться; (доходить до изнеможения— ещё) истомляться, истомиться, (сильнее) изнуряться, изнуриться [Соломія сливе несла Остапа, а проте їм доводилось часто зупинятися, бо слабий утомлювався й потребував спочинку... (Коцюб.); Іду я, не втомляюсь, не втомлюся, І хочу так пройти мою дорогу, Щоб залишився на землі мій слід (Дор.)]. утомлюючий прил. утомительный [Сюди, на другий поверх, приглушено долітає втомлюючий гамір вечірнього міста (Донч.)]. утомляти см. утомлювати, утомлятися см. утомлюватися, утомляюче нар. утомительно [Коли в'їхали по втомляюче довгій їзді пралісами в простору долину, доглянули тут і там хатини (Коб.)]. утомний утомительный; (о работе — ещё) утомляющий [Бригада спочивала після кількох десятків кілометрів втомного шляху (Собко)]. утомність, -ності утомительность, утомно нар. утомительно [В Петербурзі було мені добре і цікаво, тільки трошки втомно (Л. Укр.)]. утопати, -паю, -паєш, утонути (утону, утонеш) и редк. утопнути, -ну, -неш 1) утопать, утонуть; (только несоверш. — идти ко дну) тонуть [Чому не купаєшся? Чи, може, плавати не знаєш, боїшся втонути? (Мирн.); Правда і в морі не втоне (Ном.); Тут один дід мало не утоп. Вони його відкачують (Тулуб)]; 2) (соверш. только утонути — бить незаметным среди чего-нибудь) тонуть, утопать, утонуть [Як районний центр, так і майже всі села тут [на Запоріжжі] буквально втопають у садах (Минко); Утонуло в запашному лісі маленьке зелене кругле подвір'я (Барв.)]% утопаючий, -чого сущ. утопающий [Ой як же, як хороше, Олесю, ти придумала! Ви стрибатимете, а я., поблизу їздитиму, рятуватиму втопаючих! (Донч.)]. утопити (утоплю, утопиш) 1) утопить [У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у річці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася (Стеф.); Піду шукать миленького, Втоплю своє горе (Шевч.); Чи варто було стільки вчитися, стільки працювати, щоб змарнувати все у чотирьох стінах, утопити свою здатність у казеннім чорнилі..? (Коцюб.)]; ^>ти в ложці води перен. разг. утопить в ложке воды [Всі вони., у ложці води ладні втопити нас (Коцюб.)]; ^>ти свій маєток у животі разг. уст. прокутить (прогулять) своё состояние; 2) (сделать несчастным) разг. погубить; (клеветой, наговорами — обычно) утопить [— Будуть люди нарікати на нас, — промовила далі мати, втираючи сльози хусточкою. — Буде Ганя нещаслива, — скажуть, що ми втопили свою дитину (Н.-Лев.); От і став [писар] під нього підкопуватись, щоб пана сотника втопити (Квітка)]; ^ти [чию] голову (головоньку) [навіки], <^ти чию долю разг. загубить чью жизнь (чей век) [I чого встряв сюди Чіпка? .. Утопить він свою голову та й мою разом! (Мирн.); К и л и н а ..заводить: Втопила ж я головоньку навіки за сим п'яницею! (Л. Укр.); Господи, що се за життя?Г Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (Коцюб.)]; ~тп [чию] голову (головоньку) за кого разг. крайнє неудачно выйти или выдать кого замуж [Була я хорошого, чесного роду, а як утопила свою голову за тебе, прирожденного п'яницю, та по тобі і я стала послідніша усіх на селі (Квітка); Не вгадала я долі своїй донечці: втопила її головоньку за п'яницю (Л. Укр.)]; 3) (опустить во что-либо и перен.) погрузить [Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (Чорн.); Амати смерть всіх сполошила, В тугу, в печаль всіх утопила, Од неї звомпив сам пан Тури (Котл.)]; 4): г^ти бчі (погляд, зір) в кого, в що устремить глаза (взгляд, взор) в кого, во что (на кого, на что), вперить глаза (взгляд, взор) в кого, во что (на кого, на что); разг. уставить глаза (взгляд, взор) на кого, на что, уставиться на кого, на что [Втопивши в діда широко розкриті очі, ловив Марко кожне слово (Риб.); Погляд в темряву втопивши, він таємну думав думу (Л. Укр.)]; ^ти |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)