ухв 256 ухм зацій і мали 51 ухвальний голос (Іст. КПРС)]. ухвально нар. одобрительно [Він підтакував, ухвально кивав головою, компетентно хмикав і орлом позирав навкруги (Смол.)]. ухватити (ухвачу, ухватит) разе, ухватить, схватить [Ухватила відеречко — Да до броду по воду (народна пісня)]. ухватитися (ухвачуся, ухватится) разг. ухватиться, схватиться [Вона набрала ложечку [чаю з вином] і, випивши, ухватилася за лице руками. — Моя матінко! — скрикнула нешвидко.— Огонь огнем! (Мирн.)]. ухекати, -каю, -каєш 1) разг. утомить; разг. умаять [— Не ватівай, Миколо, бо нічого не вийде 8 твоєї молотьби. І машину спалиш, і людей ухекаєш (Куч.)]; 2) (убить) фам. ухлопать, укокошить [Пана свого ми вже вхекали, аж дим пішов (Панч)]. ухекатися, -каюся, -каєшся 1) устать; разг. умаяться; 2) (от быстрой ходьбы) запыхаться [А тоді селом, та на шлях, та біжу, щоб догнати. Ху, як ухекалась... (Коцюб.)]. ухибити1, -бяю, -биш (неправильно сделать что-либо) обл. ошибиться; (целясь и перен. разг.) промахнуться; совершить оплошность, допустить оплошность; согрешить; мног. нагрешить. ухибити2, -блю, -биш (взять) обл. урвать (от чего); потянуть (что) [Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (Змиев, у. - Сл. />.)]. ухил, «-ду 1) уклон; по їзд іде під ^л пбеад идёт под уклон; 2) перен. полит, и пр. іукябн' [Ніяких розходжень з партійною програмою в головних питаннях життя в нього [Кравчини] не було. Ніяких ізмів, ніяких ухилів (Довж.)]; школа з технічним ~лом школа с техническим уклоном. ухилення уклонение [Ухилення впередівців в сторону анархо-синдикалізму., ніхто не зважиться заперечувати (Ленін)]. ухилитися см. ухилитися1. ухиляння уклонение; избегание; увиливание, отваливание; отлынивание [Він [Ленін] ненавидів ідейну плутанину, ухиляння від прямої і відкритої боротьби, вважаючи це особливо шкідливим для партії (Біогр. Леніна)]. Ср. ухилятися1 2. ухилятися1, -ляюся, -ляєшся, ухилитися (ухилюся, ухилишся) и ухильнутися, -нуся, -нёшся (від кого, від чого, з чого) 1) уклоняться, уклониться (от кого, от чего), увёртываться, увернуться (от кого, от чего) [Сапфо, ухиляючись від нього, бере табличку і біжить з нею до хатнього багаття (Л. Укр.); Гримнув, не пам'ятаючи себе, Гарасим і звів рушницю, щоб прикладом почастувати сина. Сидір ухилився і спішно подався в саму гущавину (Л. Янов.); Хоче [Іван] обняти її, Хвенька, окрутпув- шись, ухильнулася і, граючи очима, стала біля порога (Мирн.)]; ^тися з обіймів ускользать, ускользнуть из объятий [Вони [танцюючі] усе прискорювали те?дп, вабили^ один одного руками й очима, припливали й одпливали, солодко омлівали, зручним рухом ухилялись з обіймів і знов гойдались у танці, як чорні лебеді на хвилях (Коцюб.)]; 2) (соверш. только ухилитися — від чого) перен. уклоняться, уклониться (от чего); (о разговоре у встрече и т. п. — ещё) избегать, избежать, избегнуть (чего); (уловкой, хитростью разг. — обычно) увиливать, увильнуть (от чего), отвиливать, отвильнуть (от чего), (от ответа у объяснения и т. п. также) увёртываться, увернуться (от чего), (реже) ускользать, ускользнуть (от чего); (только несоверш. — от работы разг. — ещё) отлынивать [Весела кумпанія закликала Соломію, частувала вином, та Соломія, не розуміючи циганської мови, ухилялась од запросин, — врешті, їй було не до того (Коцюб.); На цей раз він не ухилився від прямої відповіді і, ніяковіючи, розповів про все, що його хвилювало (Гир.)]. ухилятися2, -ляюся, -ляєшся (без дополнения или около кого) разг. 1) наклоняться, склоняться; 2) перен. увиваться [К и л и н а: Як прийшла [Женя], так і почала біля Конона ухилятись (Крон.)]. ухильний уклончивый [Панас Карпович довірливо похитував головою, підтакував і зрідка вставляв ухильні слівця (Ст.)]. ухильник полит, уклонист. ухильництво полит, уклонизм. ухильниця полит, уклонйстка. ухильницький полит, уклонистский. ухильність, -ності уклончивость [Ухильність або безпринципність в теоретичних питаннях якраз в революційну епоху рівнозначні повному ідейному банкротству.. (Ленін)]. ухильно нар. уклончиво Г— Ти, сину, наглядай за Романом.. — Чому ж? Він чоловік безвредний, — ухильно сказав Прохор (Шиян)]. ухильнутися см. ухилятися1. ухиститися (ухищуся, ухистйшся) разг. редк. умудриться [Ухистився так злізти на полицю, що й руками пі эа що не брався (Етн. мат.)]. ^~ ухитрятися, -ряюся, -ряєшся, ухитритися, -рюся, -рйшся и ухитруватися, -руюся, -руєшся 1) ухитряться, ухитриться [Землю піп ухитрявся обробляти й збирати урожай бідняцькими відробітками за хрестини, похорони та вінчання (Козл.)]; 2) (только несоверш.—действовать хитростью) ухищряться. ухід (род. уходу) ист. уход [Залишатися на уході було безглуздо (Тулуб)]; уходи мн. ч. уходы [Дехто з козаків пішов на уходи за Ворсклу у степ. Одні рибалчили, інші полювали, треті —солили й сушили, в'ялили й задимлювали рибу та птицю на зиму (Тулуб)]. ухіття обл. охбта (разг.); желание [— Уже вчителюєш?— Поки що ні. — Ухіття не маєш? (Ст.)]. ухкання см. ухання. ухкати см. ухати. ухлюпувати, -пую, -пуєш, ухлюпнути, -ну, -нёш вплёскивать, вплеснуть. у хмизу вати, -зую, -зуєш раза, обложить
|