Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ухм 257 ухо «х м и з о м» [Двоє тут із бур'яну курінець такий, що й ну — Згонобили, вхмизували, Щоб дощі не заливали (Манж.)]. ухмилка 1) редк. улыбка; усмешка [— То се ж я, я! — скрикнула Христя і усміхнулась сама до себе. Личко, що в воді, собі усміхнулось. Та яка ж привітна та втішна ухмилка! {Мирн.); Анна: ..Та чи могли б ви шпагою відтяти всі косі погляди, ухмилки, шепти, моргання, свисти і плечей стискання, що скрізь мене б стрічали й проводжали? (Л. Укр.)]; 2) ухмылка [— Був на Ай-Петрі! — На вершечку чи на підошві? — На підошві! — От молодця! Ай да лицар! —А в «лицаря» ухмилка по самі уші: зійшов-таки... (Вишня)]. Ср. ухмилятися 1—2. у хм ил йтися, -ляюся, -ляєшся, ухмильнути- ся, -нуся, -нёшся 1) редк. улыбаться, улыбнуться; (ироничноу недоверчиво и т. п. — обычно) усмехаться, усмехнуться [Степа- нида.. кинулася, як навіжена, геть із хати. Дмитро ухмильпувся, вхопив кухоль, хлеснув води і., майнув і собі в сіпи (Л. Я нов.)]; 2) (самодовольно) ухмыляться, ухмыльнуться [— Я от що тобі, Федоре, скажу, — каже далі Олексій Іванович, — то твоя хата через яр! — Яка вона моя? — ухмиляючись, пита Федір (Мирн.)]. ухналь, -ля спец. ухналь [Пожалієш ухналя, то й підкову згубиш (приказка)]. ухнути см. ухати. у хнюп йтися, -плюся, -пишся обл. см. похнюпитися. ухо см. вухо. уходити1 см. входити. уходити2, -джу, -диш 1): не гидить безл. обл. не следует, не приходится, не полагается; (с указанием кому — ещё) не подобает, не к лицу [Побачивши страшного ворога тут же перед собою, вони зблідли й затремтіли. Але скритися, тікати не уходило, — треба було ставити чоло, будь- що-будь (Фр.)]; 2) (за кого, за що) разг. слыть (кем); (в определённых условиях разг.— ещё) сходить (за кого, за что) [Коли [Обрин- ська] йшла вулицею, їй кланялися всі. Не тим, щоб вона, може, краще або багатше одіта від других видніших дам міста, а радше тому, що уходила за взірцеву матір (Коб.); Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить (приказка)]. уходити3, -джу, -диш (прочь) уст. уходить [Ой, чого ти од нас уходиш? (Етн. зб., XXXI); Дні приходили й уходили (Вовч.)]. уходити4, -джу, -диш, уйти (уйду, уйдеш) (о расстоянии и др.) обл. проходить, пройти [Прошу спати, бо завтра встаємо дуже рано, щоб за холоду уйти добрий шмат дороги! (Фр.); Бійка уйшла селянам безкарно {Фр-)]. уходити (уходжу, уходиш) обл. 1) походить; красно **>ти нащеголяться (разг.), на- щеголять (разг.); пощеголять вдоволь [Ні чоловік в'їв, ні впив, ні красно входив (Фр-)]; 2) (об одежде) заносить; разг. затрепать; (совсем) износить, разг. сносить [Позичила кумі спідницю, так вона мені її й уходила (Лубенщина)]. ухбдник ист. ухбдник [Старого майстра нашого [грабіжники] ломакою до смерті забили та парубка-уходника... (Тулуб)]. ухбдництво ист. уходничество [Ці втечі селян [в XVI ст.], а також міської бідноти, розорюваної купецькою лихварською верхівкою, у степи і були головною причиною виникнення тут вільного озброєного населення— козацтва.., яке займалося землеробством і «уходництвом», тобто мисливськими і рибними промислами на середній течії і в низов?ях Дніпра (Іст. Укр. РСР)]. ухожий см. вхожий. ухопити (ухоплю, ухопиш) 1) схватить, ухватить; (уцепиться) ухватиться; (движением снизу; о течении *реки) подхватить; (немного съесть) куснуть, лизнуть, глотнуть, хлебнуть (о жидкой пище, о питье), щипнуть (травы, сена и т. п.); (о рюмке и т. п.) разг. опрокинуть [Чи спала, чи не спала [Оксана/, а уранці ухопила відра і пішла по воду (Квітка); Де не взявся сизокрилий Голубок — Як ухопить Горобчика за чубок! (Гл.); Отаман причалив човна до берега, скочив на берег, намочивши ноги, вхопив за кодолу і гукнув голосно: «Тягніть разом!» (Н.-Лев.); Баби вхопили осавулиху попід руки та й повели по селі (Н.-Лев.); Я сів на дощечку. Бистра вода вхопила човни й понесла їх стрілою (Н.-Лев.); Всі по ложечці вхопили—Ні пшонинки не лишили! (Пере.); Вівця., біжить швиденько до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці (Мирн.); Дяк цей старий уже був.. А вхопивши чарку та другу тієї живиці-дурииці, й він поба- дьорнішав трохи (Мирн.)]; ^ти голову в руки обхватить (охватить) голову руками [Як прийшов він додому, як сів, як ухопив голову в руки, то так і просидів всю ніченьку до самого світа (Н.-Лев.)]; ^ти еа горло кого (об ощущении) стиснуть горло кому [Тяжка образа матернього серця, пекучий жаль дитини, страх.. — все це, мов обценьками, ухопило за горло бездольну Горпину, мов камінь навернуло (Мирн.)]; ^ти кого в обійми схватить (о людях — обычно заключить) кого в объятия, обнять кого [Звір ухопив боярина в свої страшні, залізні обійми (Фр.); Мати вже чекала на нього там. Без слів ухопила вона його в обійми, тісно притулила до себе (Л. Укр.)]; г^ти на гарячім [вчинку] поймать (застать, застичь, застигнуть; разг. захватить, застукать) на месте преступления [Р у ф і н: Так, я довідався, що ваші збори вже викрито і що туди сьогодні пошлють вігілів із центуріоном, щоб вас вхопити на гарячім вчинку (Л. Укр.)]; <^ти повітря глотнуть воздух [Небезпечна річ — ці тайгові пожежі.. Тоді єдиний рятунок — у воду! Впірнув з головою й висувай носа тільки для того, щоб ухопити повітря (Донч.)]; ^ти ш й- лом патоки см. шило; дідько б його «-^пив! (восклицание) разг. чёрт бы 17-1402 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)