Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ухо 258 уча его побрал! или чёрт [его] возьми (побери, подери)! [Хитрий, дідько б його вхопив!.. По крашанках пройде і жодної не роздавить (Руденко)]; 2) (воспринять органами чувству заметить, понять) уловить; (понять разг. — ещё) схватить, ухватить [На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії (Коцюб.); Карно ледве вглядів на ходу її гострі, як ніж, очі, вхопив її блискучий погляд з-під вінка квіток та зеленого листя (Я.-Лев.); В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (Коцюб.)]; 3) (о чувстве, состоянии) охватить, обхватить [Хотілося ляснути шапкою об мостину та й налаяти свою бурлацьку долю собачою — такий чогось жаль ухопив (Вас.)]; ~пяло (безл.— о хмеле) разобрало [Ковтнув [чорт] ще чарку... Тут вже так його вхопило, що всилу додому дочвалав (Вовч.)]; **>ти з а сёрце сжать сердце; (при отсутствии подлежащего) сердце сжалось [Галю разом ухопив за серце жаль, образа; серце в неї затіпалось (Мирн.); Як почула я такі ело за ласкаві, аж за серце мене вхопило (Вовч.)]; г^пить трясця разг. нападёт лихорадка (разг. трясучка) [Казала я тобі, не лазь по сонці! Так от же буде лазити, поки знов її трясця вхопить! (Л.Укр.)]; досада <^пйла [за с ё р- ц є] досада взяла [І така мене досада за серце вхопила!.. (Мирн,)]; жар ~пив кого обдало жаром кого; мороз ~пив ва плечі разг. морозом (холодом) обдало, мороз по спине подрал (пробежал) [Витріщила на мене очі, аж мене мороз вхопив 8а плечі (Коцюб.)); 4) (перед инфинитивом) разг. стать [[Маріка] вичвалала надвір. Як ударить же світ! Як блисне сніг, як ухопив її мороз щипати (Вас.)]; 0 ^ішть кого (безл.), чорт бігать кого (умрёт) фам. окочурится кто, черти возьмут кого [— Чи доведеться нам коли вернуться додому? — спитав Кавун наче сам у себе. — Як ухопить нашого папа, то, може, й повертаємось, — промовив Микола (Н.-Лев.)]; ~ти тропи см. тропа; як хап ~пив кого см. хап2, ухопитися (ухоплюся, ухопишся) схватиться (только прям.); ухватиться [Задерши чорну чубату голову вверх, [Черниш] якусь мить вивчав над собою новий виступ, новий вазубень, за який можна було б вхопитися і підтягтися на руках (Гонч); Бігає, мотається стара Векла по хаті і не зна, за що ухопитись (Квітка); —Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну наві- жена була? ..—І справді, — вхопився пан 8а те слово (Вовч.)]; ~тися [руками] за голову схватиться [руками] за голову, обхватить голову руками [Петро знову ухопився руками 8а голову; знову вабігав з одного кутка у другий (Мирн.)]; щ о ^пилося голови обл. что пришло (фам. взбрело) в голову [Так, отже, послухайте, яка-то старої голови на старість дурниця вхопилася (Фр.)]; хто топиться (топе), [той] і за бритву вхопиться и коли топишся, то й за бритву вхопишся погов. утопающий и за соломинку хватается [О в л у р: ..А хто тоне, кажуть, Той і за бритву вхопиться рукою (Фр.); —Коли топишся, то й за бритву вхопишся, — одчайдушно кинув Петров (Шовк.)]. ухбрканий обл. умаявшийся. ухоркатися, -каюся, -каєшся обл. умаяться [Біля печі вона так ухоркалася, що ледве обід віддала (Мирн.)]. ухрясати, -сае, ухрясти, -сне (в чому и у що) застревать, застрять (в чём); (соверш. обл.— еще) захряснуть (в чём) [Кулі вхряса- ли в дерева з сухим, коротким ударом (Смол.)]. уцитькувати, -кую, -куєш, уцитькати, -каю, -каєш обл. успокаивать, успокоить, унимать, унять [— Ну, годі ж бо, годі, — вцитькував його пан Субота (Фр.); І був той ліс мені як рідна мати, Що вцитькує тривогу навісну (Фр.); Старші чоловіки якось уцитькали їх (Фр.)]. уцідити (уціджу, уцідиш) 1) нацедйть; 2) (певен.: ударить) вульг. заехать, хватить [Чоловік обернув мішок на другий бік та як уцідить Вовка по голові, та й вабив його на смерть (Фр.)]. уцілити см. уціляти. уцілілий уцелевший [Глуха кропива та блекота за кілька років так розрослися, що не пройти. З їхньої глушини визирав уцілілий трояндовий кущ (Донч.)]. уціліти, -лію, -лієш уцелеть [В одному зошиті якось уціліла записка від Сергія Мальованого. Катя негайно знищила її (Гур.)]. уцілувати, -лую, -лувш разг. обцеловать; разг. покрыть поцелуями. уціляти, -ляю, -лябш, уцілити, -шо, -лиш (кого, що, в кого, в що) попадать, попасть (в кого, во что) [У серце мітиш, Вціляти вмієш. Кому ж ти [дівчина] світиш, Кого ти грієш? (Дор.); Ось він таки зловчився підставити так палицю, що Грицькові не вдалося уцілити свинку... (Мирн.);—Що б же ти думав, коли б у голову вцілив? — спитався Грицько (Мирн.)]. уцінка торг. уценка. уцюкати, -каю, -каєш разг. нарубить [Дров можна й лопатою вцюкати (Кач.)]. уцюкнути, -ну, -нею разг. ударить топором; отрубить; срубить. уцяцькований украшенный; разукрашенный [Сяде зверху король-неборак Та лестивців і склочників слуха. Уцяцькований щедро ковпак Наповза на самісінькі вуха (Воскр.)]. Ср. уцяцьковувати. уцяцьковувати, -ковую, -кбвувш, уцяцьку« вати, -кую, -куєшразг. украшать, украсить; (сильнее) разг. разукрашивать, разукрасить. учавити (учавлю, учавиш) вдавить, вмять [Могутній фортеця-танк «1С» наїхав на смугастий прикордонний стовп гітлерівського райху і, легко вчавивши його в руду порепану німецьку землю, пішов далі (Риб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)