Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уча 259 уче учаділий угоревший. учадіти, -дію, -дієш угореть [Бакенщик, що не боявся ні грози, ні бурі, ні хвилі, учадів і помер у своїй будці над Дніпром (Скляр.)]. учарований 1) очарованный; заколдованный, заворожённый; приворожённый; привороченный; приколдованный; 2) обворожённый, очарованный, заворожённый; приво- . рожёниый [Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до німоти (Павл.)]. Ср. учарувати 1—2. учарувати, -руїо, -руєш 1) прям, очаровать; (сообщить колдовством особые свойства — обычно) заколдовать, заворожить; (внушить любовь — обычно) приворожить, разг. приворотить, фольк. приколдовать [Ти вчарувала його. Дала йому якесь дання (Фр.)]; 2) (перен.: пленить) обворожить, очаровать, заворожить; (привлечь — ещё) приворожить [Та знаходяться ж у світові красному люди, що їх жодна краса не вчарує, жодна не омане омана (Вовч.); Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене, що все, Коли погляну на твоє лице, Чогось мов щастя й волі серце прагне (Фр.)]. учасний 1) см. вчасний; 2) обл. ранний [Лунали окрики перекупців, що продавали вчасні вишні і морелі (Фр.)]. учасник участник [Драматичні події всенародної визвольної війни для молодого драматурга не пройшли десь стороною, він [Хе Дін-чжі] сам був учасником цих подій (Гонч.)]; г^к змагання на одержання (здоб у т т я) ч о г 6 соискатель (участник соискания) чего. учасниця участница [Нехай вона по стежці життєвій Іде з ним спільно, думає і вчиться, Учасниця всіх трудів, втіх, надій (Фр.); Радянська література, відзначав Горький, є дійовою учасницею будівництва нового життя, процесів «перетворення світу» (Іст. укр. літ.)]; ^ця змагання на одержання (здобуття) чо- г 6 соискательница (участница соискания) чего. учасно нар. 1) см. вчасно; 2) обл. рано [Літпя ніч коротка, То вчасно спати йдуть робу чі люди, Щоб завтра, скоро світ, вже бути в полі (Фр.)], участок, -тку дорев. [полицейский] участок [Бідний «Еф». Він написав замітку про селянина, що поліція везла в участок, придушивши дошкою, а губернатор образився (Коцюб.)]. участувати, -тую, «-туєш угостить; (вволю накормить разе. — еще) употчевать [Відьма добре нагодувала діда, участувала запіканкою і тернівкою і послала йому у коморі спочить (Стор.); Князь: Путяту вчастував один із твбїх Людей почерез тім'я бердишем (Фр.); Так участує всіх, що довго згадують Настусю (Квітка)]. участь, -ті участие [Григор сидів у в'язниці аж три роки за участь в селянському повстанні, коли розбивали панські маєтки в 1902 році (Панч)]; брати, взяти ^ть принимать, принять участие; (в преступлении -^ обычно) соучаствовать (песо* верш., но им переводятся оба вида) [Чув Прохор, що Зінька брала участь у виставі, але, на жаль, він не бачив тієї вистави (Шиян)]. учащання (до кого, до чого, у що) [частые] посещения (кого, чего). учащати, -щаю, -щаєш разг. 1) часто ходить (куда), часто бывать (где); разг. частить, часто хаживать; (иногда переводится также соверш. в.) зачастить [Де люблять, не вчащай, де не люблять, не бувай (прислів'я); Вечорами у садочок [борець] До титаря вчащає (Шевч.)]; почати (ста- т и) ^ти зачастить [Спізнався з панночкою полковий лікар та й почав щодня вчащати (Вовч.); Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (Коцюб.)]; 2) (делать более частым) редк. учащать; (в речь — обычно) чаще вставлять [Дмитренко дедалі став учащати: «так» та «бачите» — видно, він гаразд і сам ні бачив, ні знав того, про віщо розказував (^Мирн.)]; 3) обл. [регулярно) ходить (куда); [регулярно] посещать (что) [Окремо посвідчувала учителька, що Петро Гарасимів учащав три роки до сільської школи і скінчив її (Фр.)]. учбовий учебный [Київ тепер є найбільшим культурним центром республіки, в ньому працює Академія наук і Академія архітектури, десятки вищих учбових закладів і наукових інститутів (Панч); В місто прилетів невеликий учбовий дирижабль (Трубл.)]. учвал нар. в карьер, карьером, во весь карьер; (преим. при непереходных глаголах — ещё) во весь опор [Макар Макарович учвал погнав коня (Донч.); Від штабу до артилерійського постою гнав верхи учвал офі- цер (Смол.)]. учений прич. ^ченный; (имеющий навык п чему) приученный [Перше говорив [пан], що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (Вовч.); І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепера зводяться від судороги, злості (Л. Укр.)]. учений 1) прил. учёный [Квітку ту вченії люди зовуть saxifraga, Нам, поетам, годиться назвати її «ломикамінь» І шанувать її більше від пишного лавру (Л. Укр.); За одного вченого дають десять невчених (прислів'я)]; ^ний муж учёный муж; ~ний секретар учёный секретарь; ~ний ступінь учёная степень; 2) (род. учёного) сущ. учёный [Ми —. люди перемог, ливарники і ткалі, Танкісти, льотчики, учені, чабани (Бажан)]. ученик, -ка уст., обл. ученик ученик [Він був добрий ученик і добрий товариш (Фр.)]. учеництво ученичество [Книги переважної більшості молодих авторів., несуть на собі в більшій чи меншій мірі відбиток різних впливів. Це і зрозуміло, бо період літературного учеництва — це один із щаблів опанування літературною майстерністю (Рад. літер., 1957, 3)]; школа ф а б- 17* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)