Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
учи 261 учи Ти без жалю офірувала... І за високий той учин Вінок заробиш ти з тернин! (Стар.)]. учинений 1) совершённый; сделанный; устроенный; учинённый; 2) сделанный; причинённый; нанесённый; исполненный; ^ний опір оказанное сопротивление [Вдатися до погрожування зброєю йому рекомендувалося, якщо буде вчинений опір (Смол.)]; 3) предъявленный; произведённый [—У мене, панове, було учинено ревізію,— тихо,' стримуючи хвилювання, проговорив Рошкевич (Кол.)]; 4) поставленный; заквашенный. Ср. учиняти 1—4. учинення 1) совершение; з а «-^ня злочин у за совершение преступления; 2) причинение, нанесение; 3) предъявление. Ср. учиняти 1—3. учинити см. учиняти. учинитися см. учинятися. І учинок см. вчинок. учиняти, -няіо, -няєш, учинити (учиню, учиниш) 1) совершать, совершить; (реже) делать, сделать; (о бунте; о скандале и т. п.) устраивать, устроить, разг. учинять, учинить [Від боротьби й від щастя утомившись, Заснув Самсон — і голову думливу Склонив до мил од; вона ж, схилившись, В чиня над ним подію ту зрадливу (Л. Упр.); Тільки клас пролетарів, що утримує все суспільство, в силі вчинити соціальну революцію (Ленін); Може, воно вам й ні до чого. Все ж учиню так, як тато звелів (Павл.); Скільки не відмовлялась Палажка, мусила признатись, який їй бешкет учинили парубки, як їй уразили серце (Барв.); Я р у н: ..А це варяги десь Вчинили гвалт/ до когось вдерлись в хату, Покривдили чиюсь дівочу честь, Когось убили... (Коч.)]; ^ти замах см. замах 1: робити, зробити замах; ганяти крамолу уст. крамольничать^ (уст.); устраивать бунт (мятеж), бунтовать [Ярослав гнівно: Хто сміє тут крамолу учиняти І сварами бентежити народ? (Коч.)]; ^ти напад совершать, совершить нападение, нападать, напасть [З двох боків одночасно на фільварок вчинили напад два партизанські загони (Кол.)]; ^ішти переворот совершить (сделать) переворот; ~ішти р а Д у устроить (держать) совет [Вони втрьох вчинили раду, як шити сукні (Н.-Лев.)]; ^ти суд, самосуд чинить (учинять), учинить суд, самосуд [Обуренню не було меж.. Тут же було вирішено учинити суд над злочинцем (Кол.); О к сана: ..Попереджаю всіх: хто спробує вчинити самосуд, того розстріляє комітет (Корн.)]; 2) (только соверш.) сделать; (od ущербе, зле — ещё) причинить, (только об ущербе) нанести; (с указанием как — обычно) поступить; (о желании, долге) исполнить [Повернувшись до Севастополя, він вчинив другу дурницю: одіслав Марії всі її листи (Куч.); Вояк: Він мусить се вчинити! (Л. Укр.); Маруся: Чому ж мені не радіти? Хіба Потап мені що зле вчинив? (Стар.); Ось він Іде. В його зовнішнім вигляді незламна рішучість. Чи правильно вій зараз вчинить? Чи так, як треба? (Довж.); Максим вкінці замовк і мусив учинити її волю (Фр.)]; ^нити глум книжн. нанести оскорбление; <^нити гріх совершить грех, согрешить [Р у ф і н: ..Скажу тобі: я справді гріх вчинив (Л. Укр.)]; ^нйти злочин совершить преступление; пініти ласку см. ласка1: зробити ласку (к ом у); ~нити наругу надругаться; ^>щїти опір см. опір; ^иити честь оказать честь [Спасибі вам, па- нове-молодці, Преславнії запорожці, За честь, за славу, за повагу, Що ви мені учинили (Шевч.)]; ^пити шкоду нанести урон (ущерб); (о недопустимом поступке) сделать (совершить) преступление [Так-то вже напустилась [пані на Олександру]» неначе вона яку велику шкоду вчинила — свою рідну дитину пожалувала (Вовч.)]; 3) (об иске) юр. предъявлять, предъявить, уст. вчинять, вчипйть; (о следствии) производить, произвести, уст. учинять, учинить [К о и с т а н ц і й: Пробач... я хтів сказати, є відомість, що Туллія вже позов учинила у суд па половину всіх маєтків,— се нібито належить їй від тебе (Л. Укр.)]; 4) кул. ставить тесто, поставить тесто, ставить квашню, поставить квашню; разг. творить тесто, растворять тесто, растворить тесто, творить квашню, растворять квашню, растворить квашню; (чем) заквашивать, заквасить [Пішла вона знов на базар, видавши борошно, а я заходилась учиняти (Мирн.); Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (Стор.)]; ^ти діжу ставить, поставить квашню [—Що це ти, кумо, опівночі до криниці йдеш? —Заходилась діжу вчиняти, а води нема (Шиян); Посіявши квітки, Онися кинулась в пекарню, вчинила діжу й паготу- вала все, що було потрібно на вечерю орачам (Н.-Лев.)]; ^ти [на] що ставить, поставить (творить, растворить) тесто (квашню) на что [У флігелі світилося, і до вогнища з хати жінки сновигали. «Мабуть, на хліб учиняють на завтра», — Федора подумала (Головко); «Мама тепер учиняють паски»,— приходить мені до голови (Мик.)]. учинятися, -няюся, -нябшся, учинитися (учинюся, учинишся) 1) совершаться, совершиться; происходить, произойти; (о шуме, скандале и т. п.) подниматься, подыматься, подняться [Коли на широкій долині між гір Зібралась великая рада, Роберт тоді вийшов до люду й сказав: «Шотландці! вчинилася зрада!» (Л. Укр.); Одарка до Палажки: Розкажіть мені, будь ласка, що тут вчинилося? (Мирн.); Тим часом надворі учинився заколот: Йоч Галчаи гаряче боронив свої авторські права й поривався до хати (Коцюб.)]; 2) (в роли связки) обл. делаться, сделаться; становиться, стать [Вчинилася бонда рочка п'яна і глуха (народна пісня)]; 3) (только соверш.— где) обл. оказаться, очутиться [Вона так несподівано вчинилася обік Фрузі, що ся, зирнувши вбік, аж злякалася, побачивши її (Фр.); Цими гадками Панько так за- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)