Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
учи 262 учи йиявся, що й пе стямився, коли вчинився в місті (Март.)]; 4) страд. 8. (несоверш.): минеться ставится тесто, ставится квашня; заквашивается; ср. учиняти 4. учистити (учищу, учистиш) разе. 1) закатить; (начать) ударить, хватить; (исполнить) отколоть, (преим. о пляске) отхватить; (покрыть расстояние) отмахать; (съесть) слопать, умять, уплести; (получить) отхватить [Звінчали наших молодих та як учистили весілля, так ну! (Квітка); І рішили закінчити його [обід] тією горою з мороженого. Найкращий городський повар мусувався два дні, поти виліпив те диво. Та й учистив вже на славу! (Мирн.); Сотник: ..А ти вже и скрипку принесла? Яку ж ми вчистимо з тобою? (Шевч.); Іван: ..От коли б це хто заграв, хоч на губах, доки музики прийдуть, я б учистив козака!.. (Кроп.); Верстов сім учистили з полудня (Квітка); Учистив Хома якраз [макотерть вареників], масличком поливаючи та у сметану обмокуючи (Квітка); От вони і установили ціну, аж сімнадцять... бачите, захотіли зараз бариш учистити і разом розбагатіти... (Квітка)]; 2) (о явлениях природы) хлынуть (о дожде); (о снеге, граде) посыпаться, разг. посыпать [Не вспіла я од'їхати й верству від міста Луцька.., як вчистив страшенний дощ (Л. Укр.); Набігла хмарка — як учистить град з курине яйце, всю пшеницю до стебла вибив (Стор.)]; 3) (нанести удар) фам. хватить, треснуть [А баран як розженеться, як вчистить у лоб! (народна казка)]. учитати, -таю, -таеш прочитать; разг. прочесть [На плакаті був напис розмоченим хімічним олівцем: «Брюдер! Браття!» В бінокль з німецьких окопів це можна було добре вчитати (Смол.); Нехай Москва хутчій вчита Велику вість цього листа Про те, що врешті день настав, Який навік нас поєднав (Бажан)]; не ^ти разг. нельзя прочитать (прочесть); (в личной форме — обычно) не мочь прочитать (прочесть) [Роман сам дивується, що він, бувши таким бідовим хлопцем, не вчитає букваря (Вас.)]. учитатися см. учитуватися. учителів, -лева, -леве учителя (род. п. от учитель) [Ромко встиг протиснутися до самої трибуни. Він жадібно ловив кожне вчителеве слово (Донч.)]. учителювання учительство [Вже його учні вчителями поставали, інженерами, лікарями, а він усе не кидав учителювання, хоча й пенсію давно мав (Куч.)]. учителювати, -люю, -любш учительствовать; (о мужчине — ещё) быть учителем; (о женщине — ещё) быть учительницей [Берест до війни учителював десь в Луганську (Козл.); Вона вчителювала в вечірній школі, а вдень працювала табельницею на шахті (Смол.)]. учитель, -теля учитель [Учитель — це відомо всім — перший помічник партії і держави (Смол.); Всі пригноблені народи світу вважали і вважають Леніна своїм великим учителем, найбільшим і щирим другом (Ком. Укр., i960, 5)]. учителька учительница [Діти, йдучи до школи, тримали в рученятах букетики синіх пролісків та рожевого рясту, щоб піднести їх улюбленим вчителькам (Шиян); А в учительки сміливі й ніжні Сині очі, привітне лице (Мас.)]. учительний уст,, лит. ист. учительный. учительство 1) собир. учительство [Радянське учительство., нині взялося за виконання одного з найважливіших і найскладніших завдані/ партії — за перебудову системи народної освіти в країні (Рад. Укр., 1959, X)]; 2) редк. см. учителювання. учительська 1) прил. см. учительський; 2) (род. учительської) сущ. учительская [В учительській зібрався весь колектив учителів, і тепер Ніна мала змогу познайомитись з тими, з ким випадково бачилася тільки на педагогічній раді (Коп.)]. учительський учительский [Він приїхав у село прямо з учительської семінарії, коли по всій окрузі горіли панські маєтки і люди гомоніли про землю, про царя й попа Гапона (Куч.); В цю учительську першу весну Віра иала окрему кімнатку, По- дівочому чисту й ясну (Мас.)]. учительша разг. учительша (разг.); жена учителя [Панасинова он інакше й не зве себе, тільки учительшею. Сердиться, коли хто інакше до неї звернеться (Збан.)]. учити (учу, учиш) (чого и редк. чому; що) учить (чему; что); (передавать гнания или навыки — ещё) обучать (чему) [Досвід революції учить маси швидко (Ленін); Назавтра, дк тільки Те- лесик устав, почали його вчити читати (Тич.); Нічого було робити, — і треба Ки- риликові учити сестер грамоти (Мирн.); Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать (Н.-Лев.); Зранку Вася-Ва- сильок Сів за книжку Вчить урок (Мур.)]; вчи жінку без дітей, а дітей без людей поел, учи кену без детей, а детей без людей; д є вчи орла літати, а рибу плавати посл. не учи рыбу (щуку) плавать или не учи плясать, я и сам скоморох и ги учёного учить — только портить. учитися (учуся, учишся) (чого и редк. чому) учиться (чему); (усваивать систему гнаний или навыки; проходить где-либо курс обучения — ещё) обучаться (чему); (без инфинитива — ещё) заниматься (обычно с указанием где, когда, как, у кого и т. п.) [Я учи- тимусь для щастя Рідного народу (Мур.); Згадай [музо], як удень ми стояли з тобою На скелі гарячій, на кручі стрімкій, Я вчилася пісні в морського прибою, А ти прислухалась, який в нього стрій (Л. Укр.)\ Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (Шевч.); Ми учимось дома, до нас ходить учитель, студент (Л. Укр.)]; вік живи —вік учись и на світі живучи, довіку вчись поел, век живи—век учись [Мила [Катери- ч на] посуд і сама до себе посміхалась—недаремно сказано: вік живи—вік учись (Збан.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)