Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уша 264 уши вание; ознаменование; 2) угощение. Ср. уша новува ти 1—2. ушановувати, -новую, -новуєш, ушанувати, -ную, -нуєш 1) (кого, що) воздавать должное, воздать должное (кому, чему), воздавать честь, воздать честь (кому, чему); (проявлять уважение) удостаивать чести, удостоить чести (кого); (только соверш.) почтить ; (о внешнем выражении) оказывать почёт, оказать почёт (кому), воздавать почести, воздать почести (кому), (только несоверш.— публично) чествовать (кого); (о событии) редк. торжественно отмечать, торжественно отметить (что), ознаменовывать, ознаменовать (что) [Тепер настала черга і Україні ушанувати свого великого сина за ту безмірну любов його до неї (Мирн.); Кожен подвиг народ помічає, Всіх вшанує рідна земля (Мас); На вечір Пушкіна в колбуді, Ушанувать його ім'я, — Зібрались всі трудящі люди, Уся колгоспівська сім'я! (Hex.); Сьогодні — День шахтаря. Весь радянський народ в цей день вшановує наших славних гірників — бойовий загін героїчного робітничого класу СРСР (Рад. Укр., 1958, VIII)]; ^вати звичай отнестись с уважением к обычаю; разг. уважить обычай [Семпроній: Ні. Я ж не кажу зректися християнства. Вшануйте римський звичай, і ніхто вам не заборонить кланятися богу, якому хочете (Л. Укр.)]; «¦^вати кого подарунком, вінком и т. п. поднести кому подарок, венок и т. п.; ~ти пам'ять чтить, почтить память [Всі вони прийшли вшанувати пам'ять молодого воїна — адже він боровся і загинув за Вітчизну (Донч.)]; ^ти чим удостаивать, удостоить чего; (более торжественно) оказывать честь, оказать честь чем; (только соверш.) почтить чем [Всі запрошені радо дали згоду вшанувати своєю присутністю їх родинне торжество (Смол.)]; 2) (только соверш.) разг. принять; (покормить) угостить [Маланка з матір'ю ламали голову, як вшанувати дорогого гостя (Горд.)]; О ^вати чию волю исполнить чьё желание (чью волю), посчитаться с чьим желанием. ушановуватися: ^новується хто воздаётся должное кому, воздаётся честь кому; оказывается почёт кому, воздаются почести кому; чествуется кто. Ср. ушановувати 1. ушанування 1) воздаяние должного; оказание почёта, воздаяние почестей; чествование; ознаменование [Правда, дехто з акторів лишився осторонь від ушанування Айри (Ільч.); Юзині родичі не жалували коштів на учту, на вшанування 16-літніх роковин дочки-одиначки (Л. Укр.)]; для ~ня па м'я т і чтобы почтить память; ср. ушановувати 1; 2) (чувство) уст., обл. почтение, уважение [Минаючи, попри нас, вона спаленіла і, кланяючись з ушануванням перед моєю матір'ю, вдарила коня й майнула далі (Коб.)]; мое ^пя (прощальное приветствие) моё почтение [Психіатр: Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине. Ну, моє вшанування ще раз (Л. Укр.)]. ушанувати см. ушановувати. ушануватися, -нуюся, -нуєшся разг. 1) устоять [против искушения], удержаться от искушения, удержаться от соблазна; выдержать характер [Повіз пшеницю у город, та дала морока земляків побачить. Ну, звісно, у погріб... Ну, звісно... нона л изу вались... Без копійки вернувсь. Не вшанувався, знаєш (Тесл.)]; 2) (избежать опасности, вреда) уберечься. ушелепатися, -паюся, -паєшся обл. фам. 1) впереть (разг.), впереться (разг.); (быстро) вскочить; (тайком или с трудом) забраться [Ніна побігла й прожогом вшелепалась просто в світлицю, навіть не роздягнувшись (Н.-Лев.)]; 2) перен. влопаться; (несколько мягче) влипнуть [Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Н.-Лев.); — Може, думаємо, здуру десь хлопець у біду вшелепався, може, допомогти йому треба...—Не вшелепаюсь,— засміявся Маковей, —будьте певні! (Гонч.)]. ушестеро нар. вшестеро; (при словах со значением увеличения и уменьшения — обычно) в шесть раз [Механічна озброєність робітника на будівництві Каховської ГЕС більш як вшестеро перевищує озброєність робітника, який працював на спорудженні Дніпровської ГЕС (Наука і життя, 1956, ушёстя (праздник) церк. разг. вознесение [Отсе після провід подає [Оришка] за нього рушники, а після ушестя, на клечальній, і весілля буде (Квітка)]. ушиб, -бу ушйб [В приймальному покої лікаря Галкіна кипить робота. Ушиби, вивихи, крововиливи, кашель (Довж.)]. ушивальний спец. ушивочный. ушивальник спец. узкий ремешок для сшивания [Погонич Митро показав на посторонку. — Ну то й що ж? Зшити треба. — А чим? — Тоді Лука свого витяг ушивальника і до посторонки (Головко)].^ ушивальничок, -чка уменьш. от ушивальник [Верхній замащений гудзь з сириці тримався тільки на одному ушивальничку (Ле)]. ф ушивання1 вшивание; разг. вшивка; втачивание; спец. втачка. Ср. ушивати1. ушивання2 1) ушивание; спец. ушивка; ута- чивание; спец. утачка; 2) покрывание; 3) обшивание, обшивка. Ср. ушивати2 1—3. ушивати1, -ваю, -ваєш, ушйти (ушйю, ушиєш) (во что) вшивать, вшить; (сапожн., портн. — обычно) втачивать, втачать [Вони так уже заплутались, що ие відають, що творять! У духовну книгу з конспіративною метою почали вже вшивати революційні брошурки (Кол.)]. ушивати2, -ваю, -ваєш, ушити (ушию, уши* єш) 1) (укорачивать, сужать) ушивать, ушить; (сапожн., портн. — обычно) утачивать, утачать [Приміряють [плаття] — широке, ушиють (Вовч.)]; 2) (делать крышу) разг. крыть, покрывать, покрыть [Вкупі з матір'ю він день у день коло хати порається. Розкрив її, оббив зокола й зсередини; ..нові крокви становить; околотом вшиває... (Мирн.); Тимчасово хату |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)