Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
уши 265 ушк вшили очеретом — довговічний матеріал, кажуть старі (Янов.)]; 3) (кругом) обшивать, обшить; 4) (только соверш.) обл. сшить, пошить [Най тобі мачуха сорочку вшиє (народна пісня)]. ушиватися1, -вається, ушитися (ушиється) вшиваться, вшиться; втачиваться, втачать ся. Ср. ушивати1. ушиватися2, -вається, ушитися (ушиється) 1) ушиваться, ушиться; утачиваться, утачаться; ср. ушивати2 1; 2) страд, з. (не- соверш.) ушиваться; утачиваться; крыться, покрываться; обшиваться; ср. ушивати2 1—3; 3) (перен.: исчезать) фам. смываться, смыться; (только соверш. — ещё) улизнуть. ушивка см. вшивка. ушивний вшивной. ушикований обл. см. вйшикуванпй. ушиковувати, ушикувати обл. см. вишиковувати, вишикувати. ушиковуватися, ушикуватися обл. см. вишиковуватися, вишикуватися. ушикувати см. ушиковувати. ушикуватися см. ушиковуватися. ушир нар. вширь [Блискучий лиман розливавсь вшир на вісім верстов, мов розтоплене скло (Н.-Лев.); Малята! Шлях для вас хай стелиться несхибний! Орлята! Хай ростуть орлині крила вшир! (Рил.)]. уширшки нар. разг. вширь; (прям. — ещё) в ширину [Сам той Ох на корч заввишки, але в сажень борода, знає край і вздовж і вширшки, де багатство, де біда (Л. Укр.)]. ушити1 см. ушивати1. ушити2 см. ушивати2. ушитий1 вшитый; втачанный. Ср. ушивати1. ушитий2 1) ушитый; утачанный; 2) крытый, покрытый; 3) обшитый [Павло підвів голову й побачив перед собою нового добротного омшаника чи не на три вуликові поверхи, що був дбайливо вшитий з усіх боків очеретом, критий новими сніпками (Куч.); Палати, палати Понад тихою рікою; А берег ушитий Увесь каменем (Шевч.)]. Ср. ушивати2 1—3. ушитися1 см. ушиватися1. ушитися2 см. ушиватися2. ушиття1 спец, вшивка; втачка. Ср. ушивати1. ушиття2 спец, ушивка; утачка. Ср. ушивати2 1. уші см. вухо. ушістьох нар. вшестером. ушкал ист. ушкуйник [Він пам'ятає, як ушкали У нього діток потоптали (Рил.); Верига нарешті вперся спиною в рублену стіну. На нього наступало троє ушкалів з шаблями, а четвертий намагався, як на степового коня, накинути на нього аркан (Панч)]. ушкварити, -рю, -риш разг. 1) ударить; (о задорной музыке и танце— обычно) хва- I тйть, дёрнуть, (только о танце) отколоть, (о музыке) заиграть; (о дожде — ещё) хлынуть; (сделать что-либо необычайное) закатить [Опукою з гори — аж вітром зашуміло — Орел ушкварив на Ягня (Греб.); Ушкварив мороз — аж кипить! (Мирн.); їде [чоловік] дальш, а тут як набіжить друга хмара з громом, з блискавкою, як ушква- І І рить град з куряче яйце (Стор.); Як ударить [старий], як ушкварить — Аж у боки взявся (Шевч.); Дідусю, щось ушкварте, ! Щоб і горлянкам і ногам знайшлась робота (Герас); Ю р к о в и ч: ..Ще гопака з вами вшкваримо! (Стар.); Незабаром і дощ ушкварив такий, що ну! (Свидн.); Гострохвостий: Я вам куплю золоті сережки! Я вам ушкварю такі сережки, що перед ними й Єфоосинииі потемніють (Н.-Лев.)]; ^>ти штуку кому сыграть штуку с кем [— Ой, ловко! — Вов- гура сміється. — Бігме! Ушкваримо ворогу штуку! (Стар.)]; 2) (нанести удар) хватить; (сильнее) треснуть; (чем-либо гибким) хлестнуть, стегнуть, разг. хлестануть, стегануть [— А-а, ковалі б тебе гнули кліщами! — вшкварила Мокрина Юрка разів кілька (Козл.); По голові лозиною як ушкварить (Барв.)]. ушкварнути, -ну, -нёш разг. хватить; треснуть; хлестнуть, стегнуть; хлестануть, стегануть [Запряже [Максим] їх [братів] у ґринджолята, як зимою, сяде сам за пана й батогом поганяє... покине вшкварне так, що реви на усю улицю... (Мирн.)]. Ср. ушкварити 2. ушко1 см. вушко1. ушко2 см. вушко2. ушкода уст. см. шкода1 1. ушкоджений 1) прич. повреждённый: потревоженный; растравленный, разбережённый; порченный, испорченный; попорченный; бути —ним быть повреждённым, (реже) пострадать [Молоді соснові деревця, колись майже ясно-зеленої й блискучої барви, були поламані і навіки ушкоджені (Коб.)]; здоров'я його —не здоровье его пошатнулось; ср. ушкоджувати; 2) прил. пострадавший. ушкодження повреждение; порча [—І дуже пошкодили ногу? — спитав Павло. Дівчина, навіть не заїкнувшись, точно назвала по латині діагноз ушкодження (Куч.)]. Ср. ушкоджувати, ушкоджувати, -докую, -джуеш, ушкодити, -джу, -диш повреждать, повредить; (в отдельных случаях — ещё) поранить (разг.), потревожить, (рану) растравить, разбередить; (о вещах — ещё) портить, испортить, разг. попортить [Денис Ісакович упюодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (Рил.); Треба було., оборонятися від несумлінних конкурентів, що сотки разів підкидали огонь у його магазини, ушкоджували його апарати, підмовляли його робітників (Фр.); Федон: Він [Меценат] статую купив недавно в мене, то я її до нього відпровадив, Щоб не ушкодили раби, несучи (Л. Укр,)]; ^дити себе пораниться; (ударившись) ушибиться [її кінь., впав, однак вона, па щастя, не ушкодила себе (Коб.)]. ушкоджуватися, -джується повреждаться [Ранні посіви озимих культур значно ушкоджуються хворобами (іржею) та шкідниками (гессенською і шведською мухами) (Колг. Укр., 1956, 7)]. ушкодити см. ушкоджувати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)