Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хад 303 хаз ні — зовсім не те виходить: Хоч вельми- дуж<* запищить, Хоч не до прикладу хавчить (Гл.)]. хаджі (нескл. сущ. м. р.), уст. хаджа рел. хаджи [Старий хаджі, може, сотий раз, оповідає свою подорож до Мекки (Коцюб.)]. хаз, -3V спец. хаз. хазявчка ласк, хозяюшка [Він усміхнувся: — Ти ж моя, — каже, — хазяєчка кохана! (Вовч.)\. хазяїн 1) хозяин; (собственник какого-либо заведения уст. — ещё) содержатель; (глава семьи, дома — ещё) сам (разг.), большак (обл.) [В йому [палані] тепер живе новий хазяїн Пісок — перший дукач на все Гетьманське (Мирн.); А р к а д і й: У тебе сьогодні надзвичайний пацієнт. Павло Семенович Берест — хазяїн нашого міста (Корн.)\ Політична боротьба соціал-демократії далеко ширша і складніша, ніж еко- номічі а боротьба робітників з хазяями і урядом (Ленін); Гості знов поздоровкались з хазяїнами (Н.-Лев.); Жінка намагалась, щоб Прокіп ночував вдома, їй було чудно без хазяїна в хаті (Коцюб.)]; бути rwnoM чого (вести какое-нибудь дело* владеть предприятием) быть хозяином чего; содержать что; 2) (крестьянин как владелец крестьянского двора) уст. хозяин; (об \ имущественном положении) дорев. зажиточный крестьянин, зажиточный хозяин [То- лова [волості]., встоював за свій багатий рід і всі громадські повинності скидав на вбогих хазяїнів (Н.-Лев.); До нитки звівся мій козак. Усе на панщині проклятій, А був хазяїн (Шевч,)]; Q ~н свого с л 6 в а см. слово. хазяїнів, -нова, -нове хозяина (род. п, от хозяин); (реже) хозяйский [Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі, що так розуміють смуток і радощі хазяїнові...,% (Ко- цюб.)\. хазяї понитиії см. хазяйновитий. хазяїновйто см. хазяйновито. хазяїтнати см. хазяйнувати. хазяїн у иатий см. хазяйновитий. хазяй, -зяя обл. см. хазяїн. хазяйка хозяйка; содержательница [Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки — $ата! (прислів'я); І стала вона невсипущою хазяйкою, працьовитою людиною; не досипала ночі, не спочивала ні хвилини (Мирн.); Хазяйка сього заїзного двору, велика цокотуха, була добре мені знайома — ще змалку її знав (Стор.)]; бути «^кою чого быть хозяйкой чего; содержать что. Ср. хазяїн 1. хазяйновитий, хазяйливий, редк. хазяїновй- тий, уст. хазяїну ватпй хозяйственный; (о человеке^ деятельность которого ограничена своим домом — обычно) домовитый [Пішла добра чутка про економа Середин- ського по всій околиці, як про хазяйновиту в здатну людину (Н.-Лев.); Хазяйливий, працьовитий і — коли треба — навдивовижу хоробрий, він виконував свої обов'язки бездоганно (Гонч.); От діти, от милі, слово від їх неправе не почуєш, а робочі, а ха- зяїновиті! (Мирн.); Він був собі убогий, та хазяїну ватий (Барв.)]. хазяйновитість, -тості хозяйственность; домовитость [Він., став наочним прикладом солдатської доблесті й колгоспної хазяйновитості (Коп.)]. Ср. хазяйновитий. хазяйновито, редк. хазяїновйто нар. по- хозяйски; хозяйственно [В обозі Гайчури все робилося неквапливо, хазяйновито (Панч); На голому місці пристанційного майдану вітер чистою мітлою вимів геть увесь сніг, згріб його і хазяїновйто засипав у бурти (Kon.)]. хазяйнування 1) хозяйпичанье, ведёпие хозяйства, хозяйствование; 2) хозяйничанье; 3) хозяйничанье [Колгосп той до хазяйнування в ньому Хапунця був одним з передових не тільки в районі, айв області (Вишня)]. Ср. хазяйнувати 1—3. хазяйнувати и редк. хазяїну вати, -ную, -ну- еш 1) хозяйничать, вести хозяйство, хозяйствовать; (о роде деятельности) заниматься хозяйством [Колгосп хазяйнує добре, збирає рясні врожаї зернових і технічних культур (Вишня); Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито; менший при матері був, хазяйнував (Вовч.); В а р є н и к: ..Живуть, каже, собі отець з сином в миру, хазяїнують (Кроп.)]; 2) (в доме) хозяйничать; (руководить домом — обычно) вести хозяйство [А в хаті бабуся й собі хазяйнує: Сім'ї на вечерю кулешик готує (Коцюб.); Була та тітка Мокрина удова, свою єдиначку давно поховала і хазяйнувала в пас (Вовч.)]; 3) (самовольно распоряжаться) неодобр, хозяйничать [Пронюхала Мишва, що вже нема Котів, Та швидше до мішків — І почала хазяйнувати, — Не стільки їсти, як. псувати (Гл.); В сусідньому селі вже хазяйнували фашисти (Збан.)]. хазяйствечко уменьш., ласк, от хазяйство 1 [Було хазяйствечко там якесь в його, та не дуже він за його дбав (Вовч.)]. хазяйство 1) хозяйство [В баби було на хазяйстві четверо овець, три курки та півень (Н.-Лев.); Вона швидко упоралась з хазяйством, поприбирала в хаті (Коцюб.)]; коло *^ва ходити см. ходити 2; 2) собир. разг. хозяева [Далі та далі почали усе більш, усе більш кури пропадати, та вже і не стерпіло хазяйство, пішли до волості (Квітка)]. хазяйський 1) хозяйский; (расчётливый — ещё) хозяйственный [Хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки (Мирн.); Червоногарячий гарний одеський пояс одрізняв його од простих рибалок, та гордий, сміливий вид і темні розумні очі виявляли щось хазяйське, отаманське (Н.-Лев.); —»Нам треба вівчаря старого, щоб овець не порозгублював. — Так одказали Чіпці хазяйські голови (Мирн.)]; ^ке око хозяйский глаз [Пропадало добро без хазяйського ока (Коцюб*)]; діло ^ке (реплика) разг. дело хозяйское [— Прошу вас! З чого ' ж почнемо? — То вже діла хазяйське. —- Почнемо ми.. із борщу І |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)