Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хап 309 хар намалюй, кажу, ти того хаптурника [столоначальника] в пеклі на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (Н.-Лев.)]. хапуга разг. хапуга, хапун [Пробачте нам, Та ви в цю мить Похожі на хапугу, Що сам украв І сам кричить: — Держіть, ловіть злодюгу!.. (Воскр.)]. хапун, -на разе, 1) хапун, хапуга [Григорій Петрович ще захопив старих порядків на службі: старший був у них великий хапун, а ще більший ненависник волі (Мирн.)]; 2): який тебе *~н ухопив? где (куда) ты запропал (запропастился)? [Голос за садом: Федоро! Який там тебе хапун ухопив? ..Так немов у воду впала молодиця (Вас.)]; см. ещё хап2. хапунка разг. хапуга, хапунья. харакірі нескл. сущ. ср. р. харакири [Він [самурай] береться двома руками за обгорнуте лезо і підносить вістря меча до живота. Ще мить, і він вчинить собі харакірі (Довж.)]. характер, -ру характер [Важке дитинство наклало відбиток на Арсенів характер (Дмитр.); Змінився характер фольклору, змінився й тип фольклориста як наукового робітника (Рил.)]; з ~ром (какой) с характером; разг. характерный [Тихий та лагідний був уповноважений ЦК, але, здається, з характером... (Смол.)]. характерець, -рця разг. неодобр, характерец [Дмитро мовчки пішов з кімнати. — Характерець, — похитала головою Олімпіада Никанорівна (Збан.)]. характеризувати, -зую, -зувш характеризовать [В. І. Ленін характеризував комуністичне суспільство як загальний добробут і тривкий мир Aст. КПРС)]. характеризуватися, -зується характеризоваться [Рух 1905-го року історично характеризується саме тим, що величезна більшість населення Росії, саме селянство, висунула земельне питання на найперше місце (Ленін)]. характеристика характеристика [Про Рома- ника мали вони дві діаметрально протилежні характеристики (Вільде)]. характеристичний характеристический, характеристичный [Дрібний факт, але він здався мені характеристичним (Л. Укр.)]. характеристичність, -ності характеристичность. характерний разг. с характером; разг. характерный [Переважила думка д. Монча- ловського.. і ви присіли. Чи так роблять люди, справді ідейні й характерні? (Фр.)]. характерний характерный; (присущий кому- нибудь, чему-нибудь в особой степени — ещё) отличительный [В приймачі почулося характерце потріскування, серед якого мали обізватися позивні радіостанції обкому (Дм. Бедз.); Молодій актрисі з успіхом вдавались як героїчні, так і характерні ролі (Мист., 1956, 2)]; rwHa риса характерная (отличительная) черта [Відсутність національної обмеженості і вузького націоналізму завжди є характерною рисою діячів радянської науки (Вісник АН УРСР, 1949, 5)]; г^ний чим (в сказуемом) характеризуется чем, характерен чем [Сучасний етап у розвитку літературознавства, мистецтвознавства характерний прагненням до точності і визначеності понять (Рад. літер., 1961, 1)]. характерник 1) колдун, волшебник; книжн. чародей; уст. кудесник [— Це характерник, — сказав хтось біля Ярошенків. — Заворожує зброю і кулі так, що своїм де шкодять, а ворога б'ють (Мак.)]; 2) (перен.— о чарующем человеке) волшебник, чародей [А спів Садовського! А Саксаганський-маг! Два характерники, Панас той і Микола, Що народилися в розложистих степах (Рил.)]. характерництво колчовствб, волшебство; чародейство [Ба навіть казано, хоч може то вже й гріх, Що характерництвом він похвалитись міг (перекл. Рильського)]. Ср. характерник 1. характерниця 1) колдунья, волшебница; чародейка; кудёспица [То її зачарувала лиха характерниця (Григ.)]; 2) волшебница, чародейка. С/?, характерник 1—2. характерність, -ності редк. характер [Коли вже деякі кланяються перед батьком за його., благородність душі, то, певно, — ще більше матері за її характерність і працьовитість (Коб.)]. характерність, -ності характёрпость [Заруд- ний, Кравчина і його дружина Марія з «Поеми про море» О. Довженка надовго залишаються в серці глядачів саме завдяки їх надзвичайній характерності (Mucm.f 1958, 6)]. характерно нар. характерно [Характерно те, що високі і сталі врожаї на великих площах вирощують тепер не окремі господарства й райони, а цілі області (Рад. Укр., 1959, І)]. характерство колдовство, волшебство; чародейство [Зміркував характерник, що ні до чого йому не придалося його характерство (Крим.)]. Ср. характерник 1. харалужний арх., поэз. стальной [Списи метну я харалужні, Зверну гартовані мечі На ханські орди (Мал.)]. хараман обл. 1) обман; выдумка; (сообщение разг. — ещё) россказни [Фамусов: Так, кепський сон, тут є всього, Коли це все не харамани: Страхіття, і квітки, й кохання, і чорти... (перекл. з Грибоедова)]; гнути, загнути ^на кому обманывать, обмануть кого; фам. врать, наврать кому; (сбивать с толку) разг. морочить, заморочить кого, морочить, заморочить голову кому [Ну, просто сказавши, [пан] почав нам гнути харамана (Фр-)\ Розуміється, ви не хочете виявити мені добровільно всю правду, хочете загнути мені харамана і в душі смієтеся з мене (Фр-)]; крутити ~на напускать туману [П є т- р о: Крутили вони людям націоналістичного харамана довгі роки, але тепер уже кінець їх пісеньці бандерівській (Козл.)]; 2) (человек) обманщик. харамаркання, (реже) хамаркання разг. бор; мотание [под нос] [Не йому., читати давні молитви, які від щоденного хамаркання |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)