Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хат 312 хат — Коли ваша ласка, просимо до хати! — запрохує Чіпка (Мирн.)]; 2) (отдельное внутреннее помещение) уст. комната ; (уст, и в крестьянском жилище — ещё) горница [Прохали мене найняти у них 2 хати й стіл, бо це буде дуже дешево коштувати мені (Коцюб.)]; 3) уст. квартира; разг. жильё [Хата наша —2 кімнатки — нічого собі. На другому поверсі (Коцюб.)]; 0 на цілу ~ту см. цілий 2; за вовка помовка (п р о м о в к а), а вовк у *^ту [шусть] погов. помянй волка, а волк тут или о волке толк, а тут и волк [Входять парубки. Д ем'яп: О, бач! За вовка помовка, а вовк у хату шусть (Тоб.)]; см. ещё вовк 1; моя «^та з краю см. край1 1; не чепурна ~та убранням, та щедра частуванням погов. не красна изба углами, а красна пирогами [М и к и т а огляда хату: ..Невже ти тут живеш? Г е р ц и к: Не чепурна хата убранням, та щедра частуванням (Кроп.)]; чим ^та багата, тим і рада погов. чем богаты, тем и рады/ хата-лабораторія (род. хати-лабораторії) хата-лаборатория [Показали ми їм [делегатам] багато чого: і клуб, і хату-лаборато- рію, і зерносушарню, і в дитячий садок повели (Мур.)]. хата-читальня (род. хати-читальні) изба-чи- тальня [На селі [у 1926 р.] діяло понад 22 тисячі хат-читалень (lern КПРС)]; з а- в і д у в а ч ~ти-читальні см. завідувач. хатина 1) хата; изба; уменьш. избушка; хижина, (убогое жилище) лачуга [Мені аж страшно, як згадаю Оту хатину край села! (Шевч.); Продав Павло свою вбогу хатину (Вовч.); Ленін проходить по світу, входить в доми, у хатини... (Дмитр.); Привели мене у темну якусь хатину — землянка, чи льох, чи що воно таке, не скажу (Вовч.)]; ер. хата 1; 2) меньшее жилое помещение в украинской хате; (неточно) боков у ша [Йому вже ввижається, що він [Чіпка] розвалив оцю хату, а заложив нову, з світлицею, з хатиною, з великими вікнами... (Мирн.)]; 3) редк. комната; (поменьше) комнатушка [Та хто се плаче там, в другій хатині? Чиє ридання стримане, тяжке?.. (Л. Укр.); Вона, витягшись під свіжим рядном, водила очима по дощаних соснових стінах тісної хатини (Коцюб.)]; ер. хата 2. хатинка уменьш., ласк. 1) хатка; избушка; (бедная — ещё) избёнка; хижинка [Дві хатинки причаїлися на лісовій галявині, наче якісь чудернацькі гриби (Донч,); Уласові дали невелику хатинку на задвірку (Н.-Лев.)]; 2) комнатка; (поменьше) комнатушка [Квартира вчительки складалась із двох невеличких хатинок (Коцюб.)]. Ср. хата 1—2; 3) уменьш. от хатина 2. хатиночка уменьш., ласк. 1) хатка; домок; избушечка; хижинка [Якраз навпроти їхнього будинку стояла стара хатиночка (Вишня)]; 2) комнатушечка. Ср. хата 1—2. хатка уменьш. 1) хатка; избушка; хижинка [Іду я тихою ходою, Дивлюсь — аж он передо мною.. Хатки біленькі виглядають (Шевч.); На самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка (Мирн.)]; ~-ка н а курячих ніжках избушка на курьих ножках [Що ж то вони собі будують, жевжики? Халабуду якусь для гри? Хатку на курячих ніжках чи що? (Мокр.)]\ ~к& з к ар т, карткова ^ка см. карта 2 и картковий; щ о ~ка, то інша гадка погов. что город, то норов; 2) комнатка; (очень тесная) клетушка [Чіпка ввійшов у невеличку хатку, де сидів секретар, обложений кругом ділами (Мирн.)]. Ср. хата 1—2. хатні 1) прил. см. хатній; 2) (род. хатніх) сущ. домашние; находящиеся (или находившиеся) в комнате [Коли Гнат приплівся додому, було вже темно.. Хатні сиділи мовчки, ждали па вечерю (Горд.); А він і йде, і стогне, ніби йому тяжко горілку нести. — О! за вовка помовка, — заговорили хатні (Свидн.)]. хатній 1) домашний [К и л и н а: ..Оце вже якось я в полі обробилася, то треба роботі хатній дати лад (Л. Укр.); Було їх [втікачів] там чоловіка з тридцять з дітьми, з усяким хатнім збіжжям (Коцюб.); Гетьман був у простому хатньому одязі (Панч)]; г~иє господарство домашнєє хозяйство [Треба сказати, що Тося показала себе справжнім майстром у хатнім господарстві (Вільде)]; ~ня робітниця домработница [Хатня робітниця провела їх до їдальні (Шовк.)]; ~нього злодія не встережешся погов. домашнего вора не убережёшься; 2) (о частях постройки и т. п.) хаты (род. п. от хата); дома (род. п. от дом); избяной; комнатный [Злидні, малі, заморені істоти, в лахмітті, з вічним, гризьким голодом на обличчі, з'являються з-за кутка хатнього (Л. Укр.); Зирк: Горпина стоїть на хатньому порозі біла, як хустка (Вовч.); Хоч він [голубок] до хати дуже звик, Але він птах не хатній (Мур.)]; ~т двері дверь в хату (в избу; в комнату) (при чьём-либо входе); дверь из хаты (из избы; из комнаты) (при виходе); дверь дома [Грюкнули двері сінешні, потім хатні рипнули (Головко)]; ^нв повітря воздух в хате (в избе; в комнате); избяной (комнатный) воздух [Шухляди його стола виповнені були паперами з синіми рядками й наситили хатнє повітря специфічним запахом (Коцюб.)]; ср. хата 1—2. хатонька, хаточка уменьш., ласк. 1) хатка; избушка, избушечка; хижинка [У старого чабана в хатоньці вечірка (Мур.), І досі сниться: під горою, Меж вербами та над водою, Біленька хаточка (Шевч.)]; 2) комнатушка, комнатушечка [Невеличка хаточка розбита була надвоє зеленим пологом (Мирн.)]. Ср. хата 1-2. хатчина разг. 1) хатка; домйшко; избёнка; (бедное жилище) халупа, лачуга [В його хатчині, бачилось, мороз звив собі тривке гніздо (Фр>)]; 2) комнатушка [— Як не хочеш, то я сам запрошуся! — преться в сіни [Курочка], а з сіней у малу хатчину та |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)