Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хах 313 хва просто за стіл (Вільде)]. Ср. хата 1—2. ха-ха межд. ха-ха [Гострий, колючий смішок ворушиться у грудях у Хоми, підступає під горло. Ха-ха!.. (Коцюб.)]; ха-ха-ха ха- xa-xa [Русалка: Ой лишечко, як страшно! Ха-ха-ха! (Л. Укр.)]. хащ, -щу обл. 1) собир. хворост; прутья [Закопає було добро в ямі та хащем прикидає та і втіка в ліс (К. С.— Сл. Гр.)]; 2) см. хаща. хаща, обл. хащ, -щу, (чаще мн. ч.) хащі, -щів 1) чаща; разг. чащбба; (о кустарнике и т. п.) заросль, заросли; (непроходимые места) трущоба, дебри [Шепочуть віти у темній хащі лісовій (Сос); А то такий проклятий хащ, що ні стежки, ні прикмети жадної (Фр.)\ Десь у хащах дзвінко скрегоче коса (Ільч.); Він перепливає бурхливі моря, пливе каравелою в гирла широких певідкритих річок і заглиблюється в хащі незайманих пралісів (Смол.)]; 2) (трудная область науки и т. п.) дебри [— Щоб був мир і щоб був спокій на землі, — сказав Шульга, — треба-таки зануритись мені у хащі того атома (Риб.)]. хащина обл. [кустарниковые] заросли [Не видно ні стежок, ні поодиноких слідів — безлюдна і глуха місцевість. Тихо зітхають непролазні хащини, жарко парують вологі скелі (Воронько)]. хащовий трущобный. хащуватий редк. покрытый зарослями [кустарника], заросший кустарником [Свого часу цю., висоту також штурмували радянські бійці. Може, саме там, по її крутих хащуватих схилах, несли свого відважного лейтенанта Лошаков і Лукич! (Гонч.)]. хвайда разе. см. файда. хвала хвала [Народ і пісня — нерозлучні, Співцям народу — честь, хвала! (Мас.)]. хвалебний хвалебный [А його рецензії на мою гру, хоч були завжди «хвалебні», але хай бог простить йому їх стиль (Л. Укр.)]. хвалебність, -ності хвалёбность. хвалебно нар. хвалебно. хвалений 1) прич. хваленный [Особливо не- вдоволений був бригадир Зозуля. Вже випливли нагору його могоричеві діла і з шумом провалилась кандидатура хваленої ним Одарки Лихнюк (Жур.)]; 2) прил. хвалёный [Та через мить на обличчі в секретарки з'явився вираз задоволення. Вона зрозуміла, що хваленому, серйозному Чумакові сьогодні за щось добре перепало (Збан.)]. хвалитель, -теля хвалитель. хвалити, -лю, -лиш хвалить; (кого-либо, признавая правильными его поступки — ещё) одобрять [Як відомо, сама себе хвалить тільки гречана каша (Вишня); Кассандра хоподно: Ти, Поліксепо, чиниш, мов безумна; не знаєш, 8а що і кориш і хвалиш (Л. Укр.)]; ^ти бога разг. а) (вводное словосочетание) слава богу [Чи мені зле було, чи що? Хвалити бога, ми з старим жили не гірш, як люди живуть (Л Укр.)]; б) (в значении сказуемого) славить бога (господа) [їхні попи співають і чорними устами хвалять господа бога, а на ризах в них кров... (Коцюб.)]; в) (в значений сказуемого) перен. уст. радоваться; быть довольным; уст. благодарить бога; (не жаловаться) не роптать [Думав [козак] жити, поживати Та бога хвалити, А довелось на чужині Тілько сльози лити! (Шевч.); І не можна сказати, щоб Іван Федорович не був щасливий чоловік. Він хвалив бога і годував діток^— сина Кирила і дочок Килину і Явдоху" (Мирн.); П а- л а ж к а: А живуть же, бач, люди, та ще бога хвалять за те, що так тихо (Мирн.); От його-то [Наума] постигла лихая бідаї Що ж він? Нічого. Хвалив бога і з тим прожив вік, що не вдався в тугу (Квітка)]; *^ти долю (вводное словосочетание) слава богу [У Євдокії Гнатівни і Йосипа Івановича., три дочки. Хвалити долю, повиростали, дві вже при ділі, а третя ще в школі (Рад. Укр., 1960, II)]; кінець діла ~лить погов. конец дело венчает (красит); см ещё кінець1 І; кожний кулик своё болото ^лить и кожна лисиця свій хвостик ^лить см. кулик. хвалитися, -люся, -лишся разг. 1) хвалиться (разг.) у похваляться (разг.); хвастаться; разг. хвастать [— Хвались, хвались, Андрійку, каліцтвом, комусь воно дуже потрібне, — шипіла Маланка (Коцюб.); Надбаннями хвались, вдобутими учора, Та йди щодня вперед, не зупиняй ходи! (Ус.)]; н є голися, йдучи у бій см. бій 1; н є ^лйсь згинаючись, а ~лйсь випрямл яючись погов. скажешь гоп, как перескочишь или не хвались отъездом, а хвались приездом или не хвались в пир йдучи, а — из пира [Гаврик: Отже, я певен, що ти мене, Насте, не перетанцюєш. Настя: Не хвались згинаючись, а хвались випрямляючись (Кроп.)]; 2) (сообщать) говорить; рассказывать [Христя вподобала Мотрю. «Вона така добра, така добра, як рідна мати!» — хвалиться чоловікові (Мирн.); —Ой, гарно на буряках! — хвалилася Ва- силина дівчатам (Н.-Лев.); — Мартусю! Що ж ми тепер будемо з книжкою робити? — зашептала я, тремтячи уся. — Цитьте! Нікому не хваліться, як будуть питати, — витираючи сльози, швидко проказала вона (Мирн.)]; 3) (угрожать) хвалиться; разг. похваляться [Він лаявся, хвалився, що всіх їх знищить, всім їм оддячить (Мирн.)]. хвалій, -лія хвалитель [Послухай, щирий друже мій! (Ні, не облесник, не хвалій Тобі рядки ці пише!) І в нас у світі щастя є, Якого й злото не дає, Найкраще, най- святіше! Утіха серця і душі, Любові й дружби знада (перекл. Мисика)]. хваління хваление. хвальба разг. 1) хвастовство; разг. похвальба [Хвальби — повні торби, а в тих торбах пусто (прислів'я); Він з фаху вибійник і має, Здається, усі шістдесят. Та ще по- чува себе справно (Не хвастощі це, не хвальба), На пенсію вийшов недавно, Та зараз усидиш хіба..! (Воскр.)]; 2) (лестный отзыв) похвала [Хвальба сорочки не дасть |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)