Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хва 314 хва (Ном.); Раї стало ніяково від хвальби десятника (Ron.)]. хвалько разг. хвастун; прен. хвастунишка; (расхваливающий себя) разг. неодобр, самохвал; (кичливо превозносящий свои способности) разг. бахвал [Наринський подумав, що перед ним неабиякий хвалько (Шовк.); Часник: Тільки у нього завжди була одна порча і зараз в: дуже любить вихвалятися, такий хвалько (Корн.)]; поки (доки) ~*кв нахвалиться, [то] будько набудеться погов. поживём — увидим [Сидір: ..Він усім розказує, що Олекса не піде у москалі. Старшина зітхнувши: Ну, то ще побачимо. Поки хвалько нахвалиться, то будько набудеться (Тоб.)]. хвальковитий см. хвалькуватий. хвальковитість см. хвалькуватість. хвальковито см. хвалькувато*. хвалькуватий, хвальковитий хвастливый [Давно вже мав він намір набити цього випещеного, хвалькуватого гімназиста (Коп.); Боячись, що мати почує його хвальковиті міркування, Аркадій одним оком злодійкувато зазирнув у щілинку непричинених дверей (Коп.)]. хвалькуватість, -тості, хвальковитість хвастливость [За цю зухвалість і хвалькуватість його не полюбляли в батареї (Сміл.); Може, самовпевнена хвальковитість Сидоренка підштовхнула його, а може, бажання спробувати власні сили, собі самому довести, що на відважні вчинки здатний не тільки Кирило (Собко)]. -хвалькувато нар. хвастливо [— А ти знаєш, Ільку, — хвалькувато шепче Юрко, — ти знаєш, що я там був одного разу (Козл.)]. хвальний 1) похвальный, достойный похвалы [Я мав гамір пізніше видати цілу поему [«Атта Троль»] досконало викінченою, але так діло й стало на сьому хвальному замірі (перекл. Л. Українки); А що мав [Дор- ко] хвальну звичку не кидати незробле- ного, то бувало сидів пізно поза північ при лампі і томив свою сивіючу голову і короткозорі очі (Мак.)]; 2) (являющийся хвалой) хвалебный; (одобрительный) похвальный; ~нйй відзив похвальный (лестный) отзыв [Познайомившись 8 Лопаті ним, Маркс пише Енгельсу 5 липня 1870 року надзвичайно хвальний відзив про молодого російського соціаліста (Ленін)]; 3) (незаслуженно расхваленный) уст. хвалёный [Нехай Ваша хвальна редакція поборе відому мені свою нехіть до «модерністів» і прочитає мій переклад (Л. Укр.)]. хвально нар. похвально; лестно. Ср. хвальний 2. хванчкара (сорт вина) хванчкара. хвартух, хвартушина, хва рту шок разг. см. фартух, фартушина, фартушок. хваст разг. хвастун [Сестри сиділи й тихо насміхалися: «А що? Хвастати? А що? Хвастати?.. Хваст! Хвастик! (Мирн.)]. хвастання хвастайие. хвастати, -таю, -таєш в хвастатися хвастаться; разг. хвастать; (слегка, немного) разг. 1 прихвастывать [Дід явно хвастав своїми роками, і Тарасові це дуже сподобалось (Іван.): Матвій говорив з захватом, і тому здавалося, ніби він трохи хвастав (Козач.); Не буду хва статись, але передній танк спотикнувся після мого другого пострілу (Янов.)]. хвастик разг. хвастунишка [— Давай раду!— верещить [чорт]. — Давай, бо хваливсь, що даси... давай, хвастику (Вовч.)]. хвастливий хвастливый [Жінки замислилися: на хвастливу річ Одарчину вони не знали, що відповідати (Л. Янов.)]. хвастливість, -вості хвастливость. хвастливо нар. хвастливо [Прокинувся ліс. Кропив'янки, стрибаючи з гілки на гілку, хвастливо цьомкали, синиця, мов з ким лаялась, стрибала-тріщала (Мирн.)]. хвастнути и разг. хвастонути, -ну, -нёш хвастнуть; прихвастнуть [Левко Когут в супроводі Карпа Ратушняка — свого сподвижника і ад'ютанта, як він любив гоноровито хвастнути, — в'їхав у село Гаї (Цюпа); І не подумайте сказати ленінградцеві чи ленінградці, що, мовляв, і у нас не гірше, а може, навіть і краще, як у вас (це, звісно, коли вам 8ахочеться трішечки хвастонуть!) (Вишня)]. Ср. хвастати. хвастовитий хвастливый [Дім був обставлений з важкою, грубо хвастовитою розкішшю, все в ньому блищало й кричало про багатство хазяїна (перекл. з Горького)]. хвастовитість, -тості хвастливость. хвастовито нар. хвастливо [Полковник хвастовито підскакав на білім коні (Ле)]. хвастовство см. хвастощі. хвастонути см. хвастнути. хвастощі, -щів, (реже) хвастовство хвастовство; (самонадеянное) разг. бахвальство [Він почервонів, перехопивши себе на хвастовстві, похапцем попрощався й пішов (Смол.); Хотілося вірити, що все це в нього напускне, легковажні дитячі хвастощі, проте підстав для таких оптимістичних висновків було замало (Гу?.)\. , хвастун, -на хвастун; прен. хвастунишка; бахвал [Хвастун — пустий чоловік (прислів'я)]. Ср. хвастощі. хвастуха хвастунья; хвастунишка; бахвалка [Хоч би хто набрався духу, .. щоб провчити цю хвастуху (Забіла)]. Ср. хвастун. хват 1) разг. хват [Хват на всі заставки (Ном.); — Ох, ти ж і хваті — захоплено дивиться на нього Петро (Головко)]; 2) (до чого) обл. мастер (на что); разг. мастак (в чём, на что) [Лікар: Не хват я до ме- I тафор, алегорій (Фр.)]. хватальний спец. хватательный [Хватальні рухи., відіграють велику роль у формуванні довільних рухів у дітей раннього віку (Рад. психол.)]. хватаний 1) прич., прил. краденный (прич.); краденый (прил.); ворованный [Хоч латане, аби не в людей хватане (приказка); Одно те, що гірко чужий хліб їсти, «лучче своє, кажуть, латане, ніж чуже хватане» (Морд.)]; 2) прил. уст. поспешный [Про- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)