Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хва 315 хва стіть за хватаний лист, страшно спішуся (Л. Укр.)]. хватано нар. уст. поспешно [їм можна пробачити, вони не фахівці, вони се мусять писати, уриваючись від іншої роботи, тим і виходить хватано, абияк (Л. Укр.)]. хватати1, -таю, -тавш, редк. хватити (хвачу, хватиш) (брать) хватать, хватить (разг.); (соверш. прям. — обычно) схватить [— Тару! Мій таточку! Це я прийшла — За руки хватаю (Шевч.); Вони [молоді робітники] не вбирають, а хапають, хватають художнє слово, пісню, музику, танок (Вишня); Вііі-таки хватив у жменю горіхів та до Марусі: «Чи чіт, чи лишка?» (Квітка); Як же припече сонечко, як і торік! Як хватила суша! (Квітка)]; *^тати за серце хватать за сердце [А візьміть ви пісню Шекспіра. О! глибоко, глибоко вона хвата вас за серце (Мирн.)]. хватати2, -тав, хватити, -тить (быть достаточным) разг. хватать, хватить, ставать, стать [Часом духу вже в мене не хвата, от-от впаду (Вовч.); Синам мужицьким всі шляхи відкриті, Аби хватило волі та снаги (Бажан)]. хвататися, -таюся, -тавшея, редк. хватитися (хвачуся, хватишся) 1) (за что) хвататься, хватиться; (соверш. прям. — ещё) ухватиться, схватиться [До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався, І не на жарт- таки, сердяга, розгулявся (Г.-Арт.); К ост ь: ..Але не так зустріла мене мати. Довідавшись, в чім річ, вона спершу хватилась за віник, потім за рогача... далі залилася гіркими (Вас); За що не хватись, все в люди покотись (Ном.)]; 2) (только несоверш. — стараться сделать что-нибудь бистро) разг. торопиться, спешить [Еней не чув аж підошов, Хватаючися за ягою (Котл.); Хватається, як попівна заміж (приказка)]. хватити1 см. хватати1. хватити2 см. хватити2. хватитися см. хвататися. хватка 1) хватка; (манера; ловкость) ухватка [А подивіться ви хоча б на Аню Макарову: дівчинка хороша, симпатична, дівчинка на вигляд не дуже багятир, а серце в неї, сумління, робоча хватка (Вишня); 3 о- р і н: Тамбовці прибули! Бережний: Відразу хватка почувається! (Ваш)]; мертва <^ка мёртвая хватка [Хоробрий собака, забувши небезпеку, завис на хвості звірини мертвою хваткою (Трубл.); Якоюсь особливою пружністю налилося Федорове тіло. В руках мертва хватка... Ех, степе, бережись! (Цюпа)]; 2) рыб. намётка, намёт [Різними способами можна рибу ловити. Ловлять, приміром, «хваткою»... (Вишня)]; 3) (только мн. ч.: хватки) ухват (для горшков, чугунов); (для сковороды) сковородник [Розсердилася [Петренчиха], розгнівалася, біга по хаті, кочергами та хватками шпурляє, дітей штовхає та одно лає ту Дорошенчиху (Л. Янов.)]. хваткий 1) хваткий; цепкий [Кисті рук у нього тонкі, але хваткі, сильні (перекл. в Первенцева)]; ~кйй до роботи и т. п. рьяный в работе и т. п.; разг. лихой па работу (работать) и т. п. [Вона уперта і хватка I до науки й до роботи (Заб.)]; 2) перен. разг. быстрый, проворный [І ти не дуже-то хваткий, і я не швидка (Ном.)]; 3) (совершающий кражи) разг. вороватый; нечистый на руку. хватком нар. разг. поспешно, торопливо [І на ялинці сірниками свічки запалюю хватком (Забіла)]; см. ещё хваток: н а хватку, хватнути и усилит, хватонути, -ну, -нёш разг. хватнуть [Він нам такого лиха наробить, що не то що! Ув одної щипне, у другої хватне... (Квітка); — Валю, обережніше!— почувся застережливий і стурбований Ма- рійчип голос. — Ти підрізала стебло.. Замріялась, що хватонула ножем по живому? (Авт.)]. хватбк: н а ~-»тку разг. наспех; разг. наскоро; (с оттенком — как-нибудь) разг. на скорую руку. хватонути см. хватнути. хвать (глагольное межд.) разг. хвать [Пилип товар погнав до водопою, а Пріська — хвать відра! — і собі побігла по воду... (Мирн.); Аж тут підкралася дочка — хвать — і нема дудки. Заплакав Дударик (Тич.); Ближче приступився Та по пиці його хвать! (народна казка)]. хватькома нар. разг. поспешно, торопливо f— Чи не бачили ви часом мого Сергія Степановича? — спитала вона всіх заразом, швиденько й хватькома подаючи свою маленьку біленьку руку (Н.-Лев.)]. хвацтво разг. ухарство [Це в нього напускне, йде воно від вуличного хлоп'ячого хвацтва (Донч.)]. хвацьки см. хвацько. хвацький разг. 1) молодцеватый (бравый); (о виде, движениях, характере — ещё) молодецкий, хватский (разг.); (с оттенком--- смелый) лихой, фольк. удалый, удалой; (бесшабашный) разг. разудалый; (задорный— о виде, манерах) разг. залихватский» ухар- ский, лихой; (о человеке — бойкий) разг. разухабистый [Хвацький сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається (Жур.); Вигляд у Сені був хвацький: на грудях автомат, біля пояса гранати, оез- козирка набакир, — ну, чим не воїн? (Ткач); Анрі-Жак ішов, і йому здавалося, що збоку любо глянути на його хвацьку ходу (Я нов.); Смушева, збита набакир, шапка надавала його обличчю хвацького виразу (Раб.)]; ^ка душа см. душа 1; г^кий" хлопець лихой (разухабистый) парень; 2) (о музыке, песне, танце) залихватский, хватский, лихой, удалой, разудалый; (только о музыке и песне) разухабистый [1 пішли, полилися, заговорили хвацькі перебори. Вклонився хлопчина матусі старій, — співає задушевним голосом зв'язковий (Янов.)]. хвацькість, -кості разг. молодцеватость; лихость; удальство; ^харство; разухабистость [В його постаті була зібраність і військова хвацькість (Янов.); Карно хотів показати перед гостями особливу хвацькість у танці, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)